Кишинів
Сумбур. Саме це слово найбільш точно описує як враження від молдавської столиці, так і режим, у якому я її оглядав.
Загалом Кишинів не сподобався, тому що дуже нагадав мені Сімферополь. Архітектурним хаосом, коли сучасні, позбавлені смаку офісні склянки туляться вперемішку з напівзруйнованими халупами, а завернувши з центру на бічну вуличку можна раптом потрапити у бомжацький шанхай.
Ну а режим огляду міста, який складався з безцільного бродіння вечірнім центром, автобусної екскурсії і короткого переходу тим же центром на сувенірний ринок, призвів до того, що дуже важко згадати, де і що було відзнято. От спитайте мене, де і коли я робив ці загальні плани - хоч убийте, не пам’ятаю.
Отже, заселяємось у казково жахливий 1-зірковий готель і рушаємо у центр. Особняк купця Назарова.
Кафедральний собор Різдва Христового 1830-36 років у Соборному парку.
Він же з нічною підсвіткою.
Дзвіниці пощастило менше - її підірвали у 1962 році. В 1997 звели нову, несхожу на історичну попередницю.
У парку є декілька цікавих локацій.
Узагалі близько 70% архітектури міста знищено під час Другої Світової. Збережені історичні будівлі були розбавлені у кращому випадку сталінським ампіром, який сюди дуже добре вписався. У пізніші епохи СРСР породжував тут саме лише убожество.
Перед церквою стоїть Тріумфальна арка, зведена у 1840 році. За нею видніється совковий будинок уряду.
Вуличний музикант.
Перед урядом трошки майданили, уже не згадаю з якої причини.
Але узагалі причин могло бути багато. Молдова - одна з найбідніших країн Європи з дуже похмурими перспективами. При всій тяжкості кризи, що накрила в останні роки Україну, як на мене, до них нам ще падати і падати.
Крім того, маленьку Молдову активно намагається пережувати Румунія (братські народи, молдавська мова - діалект румунської і т.д. - нічого не нагадує?). Більше того, тутешня молодь і не проти цього, отримують собі паспорти західного сусіда і валять на заробітки в ЄС.
Гуляємо бульваром Штефана чел Маре (Великого) - головною вулицею Кишинева.
Мерія - одна з найгарніших будівель міста.
Усі ці ліпнини, еркерчики тут у найкращому виді.
Окрім сільського господарства та коштів від заробітчан намагаються ще розвивати туризм. У центрі є великий сувенірний ринок.
На бульварі чи не найбільше цікавих будинків.
Що ще кидається у вічі в негативному сенсі - маса казино. На тлі України, де вони заборонені і загнані в підпілля, Кишинів виглядає Лас-Вегасом.
Міністерство внутрішніх справ.
Вечоріє…
Головпоштамт.
Він же вдень і з іншого ракурсу. Я ж обіцяв сумбур.
По діагоналі від Соборного парку заслуговує уваги парк Штефана Великого. Тут є гарний фонтан, леви і багато інших скульптур.
З кутка парку на центр поглядає сам володар. За його правління Молдавське князівство сильно укріпилося та зросло.
От чому саме 580, я не розумію.
Парком розгулював дракон. Добре, що не білочка.
Літаюча тарілка біля Тріумфальної арки.
Зараз тут теле- і радіо-, а історично була община Червоного хреста.
Управління залізниці (історично - Окружний суд, 1889 р.)
Пантелеймонівська церква.
Жіноча земська гімназія.
Національний художній музей.
Совкові артефакти на фасаді дитячого лялькового театру.
Національна бібліотека.
Музей історії.
Перед ним - та сама вовчиця, що вигодувала Ромула і Рема. Як символ спадкоємності Молдови від Римської імперії.
Іще пару більш-менш вдалих кадрів мені удалось зробити з вікна автобуса.
Водонапірна вежа 1892 року.
Музей природи і етнографії. Цікаво, що будівлю звели цілеспрямовано для музею, у 1906 році. От тільки чому у мавританському стилі?
Кишинівський стріт-арт.
Звісно, це далеко не все, що можна побачити у молдавській столиці, але загальне враження, сподіваюсь, я вам передав.
Загалом Кишинів не сподобався, тому що дуже нагадав мені Сімферополь. Архітектурним хаосом, коли сучасні, позбавлені смаку офісні склянки туляться вперемішку з напівзруйнованими халупами, а завернувши з центру на бічну вуличку можна раптом потрапити у бомжацький шанхай.
Ну а режим огляду міста, який складався з безцільного бродіння вечірнім центром, автобусної екскурсії і короткого переходу тим же центром на сувенірний ринок, призвів до того, що дуже важко згадати, де і що було відзнято. От спитайте мене, де і коли я робив ці загальні плани - хоч убийте, не пам’ятаю.
Отже, заселяємось у казково жахливий 1-зірковий готель і рушаємо у центр. Особняк купця Назарова.
Кафедральний собор Різдва Христового 1830-36 років у Соборному парку.
Він же з нічною підсвіткою.
Дзвіниці пощастило менше - її підірвали у 1962 році. В 1997 звели нову, несхожу на історичну попередницю.
У парку є декілька цікавих локацій.
Узагалі близько 70% архітектури міста знищено під час Другої Світової. Збережені історичні будівлі були розбавлені у кращому випадку сталінським ампіром, який сюди дуже добре вписався. У пізніші епохи СРСР породжував тут саме лише убожество.
Перед церквою стоїть Тріумфальна арка, зведена у 1840 році. За нею видніється совковий будинок уряду.
Вуличний музикант.
Перед урядом трошки майданили, уже не згадаю з якої причини.
Але узагалі причин могло бути багато. Молдова - одна з найбідніших країн Європи з дуже похмурими перспективами. При всій тяжкості кризи, що накрила в останні роки Україну, як на мене, до них нам ще падати і падати.
Крім того, маленьку Молдову активно намагається пережувати Румунія (братські народи, молдавська мова - діалект румунської і т.д. - нічого не нагадує?). Більше того, тутешня молодь і не проти цього, отримують собі паспорти західного сусіда і валять на заробітки в ЄС.
Гуляємо бульваром Штефана чел Маре (Великого) - головною вулицею Кишинева.
Мерія - одна з найгарніших будівель міста.
Усі ці ліпнини, еркерчики тут у найкращому виді.
Окрім сільського господарства та коштів від заробітчан намагаються ще розвивати туризм. У центрі є великий сувенірний ринок.
На бульварі чи не найбільше цікавих будинків.
Що ще кидається у вічі в негативному сенсі - маса казино. На тлі України, де вони заборонені і загнані в підпілля, Кишинів виглядає Лас-Вегасом.
Міністерство внутрішніх справ.
Вечоріє…
Головпоштамт.
Він же вдень і з іншого ракурсу. Я ж обіцяв сумбур.
По діагоналі від Соборного парку заслуговує уваги парк Штефана Великого. Тут є гарний фонтан, леви і багато інших скульптур.
З кутка парку на центр поглядає сам володар. За його правління Молдавське князівство сильно укріпилося та зросло.
От чому саме 580, я не розумію.
Парком розгулював дракон. Добре, що не білочка.
Літаюча тарілка біля Тріумфальної арки.
Зараз тут теле- і радіо-, а історично була община Червоного хреста.
Управління залізниці (історично - Окружний суд, 1889 р.)
Пантелеймонівська церква.
Жіноча земська гімназія.
Національний художній музей.
Совкові артефакти на фасаді дитячого лялькового театру.
Національна бібліотека.
Музей історії.
Перед ним - та сама вовчиця, що вигодувала Ромула і Рема. Як символ спадкоємності Молдови від Римської імперії.
Іще пару більш-менш вдалих кадрів мені удалось зробити з вікна автобуса.
Водонапірна вежа 1892 року.
Музей природи і етнографії. Цікаво, що будівлю звели цілеспрямовано для музею, у 1906 році. От тільки чому у мавританському стилі?
Кишинівський стріт-арт.
Звісно, це далеко не все, що можна побачити у молдавській столиці, але загальне враження, сподіваюсь, я вам передав.