Алімова балка і Качі-Кальон
Образи народних месників є у багатьох етносів світу. У англійців це Робін Гуд, в українців - Олекса Довбуш. Був такий герой і в історії кримських татар. Розбійник на ім’я Алім зі своєю ватагою грабував багатіїв, поміщиків та чиновників в середині 19 ст., а награбоване добро роздавав найбіднішим селянам.
Алім часто переховувався в глибокій ущелині з майже вертикальними схилами, яка згодом отримала його ім’я. Алімова балка лежить на підступах до села Баштанівка Бахчисарайського району.
По дорозі до балки переходимо через річку Кача.
Далі стежка заводить у ліс. Перша велика каменюка по дорозі - «священна». На ній древніми людьми нанесені петрогліфи.
Думаю, це один із них.
Балка вважається містичним місцем. Якщо вірити побрехенькам, часто туристи втрачають тут орієнтацію і не можуть знайти вихід, кружляючи на одному місці. Печери балки замуровані у новітні часи, із-за того, що в них часто губились люди.
Кам’яні нагромадження варті окремої уваги. Ось ця конструкція - не природна. Це - дольмен, таврська гробниця.
Таври - стародавнє плем’я Криму, що заселяло його у 6-1 ст. до н.е. Даних про цей дикий народ небагато, можливо, тому що випадкових гостей вони зазвичай приносили в жертву своїм божествам.
Дольмени - єдині споруди, що залишились нам від таврів. У такому склепі могли поховати кілька чоловік, з часом кістки прибирали і ховали нових.
Із верхів’я балки витікає струмок.
Дорога закінчується непрохідними скелями. Малесенький просвіт з тієї сторони.
Щоб краще уявити масштаби балки та Качинського каньйону, у який вона впадає, варто піднятись нагору, на одне з її крил.
Тут гарно.
Дуже-дуже гарно.
Вертикальні стіни урочища.
На протилежній стороні каньйону - Качі-Кальон, печери якого звідси схожі на осині соти.
Баштанівка - одне з найбільш фотогенічних сіл, які я бачив.
Однойменна до балки турбаза у її підніжжі.
Дракончик.
Цей кулак явно показує нам пальця, тільки якого?
Час спуститись униз, щоб знову піднятись угору - цього разу до Качі-Кальону. Тутешня стежка набагато крутіша. Над головою нависають скелі.
Печерний монастир на цьому місці виник у 8 ст., поселення - років на 200 раніше. Складається з 5 природних гротів та 250 штучних печер.
Є окремі споруди, як от церква св. Софії.
І ще одне приміщення.
А це вже печери безпосередньо на стіні каньйону.
Та ще один дракон.
Найбільш фотогенічним є четвертий грот. Доріжка туди геть вузька і слизька, на вході дуже допомагає суха черешня, за яку можна потриматись.
У глибині його - джерело св. Анастасії, яке у нашому столітті майже пересохло. Вода зробилась непридатною для вживання.
І ваш покірний слуга на другому ярусі гроту.
Грозові хмари над Баштанівкою.
З вершини скелі люблять стрибати екстремали.
Вид углиб Алімової балки.
Монастир-скит св. Анастасії був відновлений у 2005 році. Він знаходиться по інший бік скелі і не видний з дороги. До нього веде стежка із покришок.
На території скиту в принципі нічого цікавого нема, окрім іще одного джерела.
Погляд у напрямку села Передущельне. Нам уже час вертатись, якраз у ту сторону.
Алім часто переховувався в глибокій ущелині з майже вертикальними схилами, яка згодом отримала його ім’я. Алімова балка лежить на підступах до села Баштанівка Бахчисарайського району.
По дорозі до балки переходимо через річку Кача.
Далі стежка заводить у ліс. Перша велика каменюка по дорозі - «священна». На ній древніми людьми нанесені петрогліфи.
Думаю, це один із них.
Балка вважається містичним місцем. Якщо вірити побрехенькам, часто туристи втрачають тут орієнтацію і не можуть знайти вихід, кружляючи на одному місці. Печери балки замуровані у новітні часи, із-за того, що в них часто губились люди.
Кам’яні нагромадження варті окремої уваги. Ось ця конструкція - не природна. Це - дольмен, таврська гробниця.
Таври - стародавнє плем’я Криму, що заселяло його у 6-1 ст. до н.е. Даних про цей дикий народ небагато, можливо, тому що випадкових гостей вони зазвичай приносили в жертву своїм божествам.
Дольмени - єдині споруди, що залишились нам від таврів. У такому склепі могли поховати кілька чоловік, з часом кістки прибирали і ховали нових.
Із верхів’я балки витікає струмок.
Дорога закінчується непрохідними скелями. Малесенький просвіт з тієї сторони.
Щоб краще уявити масштаби балки та Качинського каньйону, у який вона впадає, варто піднятись нагору, на одне з її крил.
Тут гарно.
Дуже-дуже гарно.
Вертикальні стіни урочища.
На протилежній стороні каньйону - Качі-Кальон, печери якого звідси схожі на осині соти.
Баштанівка - одне з найбільш фотогенічних сіл, які я бачив.
Однойменна до балки турбаза у її підніжжі.
Дракончик.
Цей кулак явно показує нам пальця, тільки якого?
Час спуститись униз, щоб знову піднятись угору - цього разу до Качі-Кальону. Тутешня стежка набагато крутіша. Над головою нависають скелі.
Печерний монастир на цьому місці виник у 8 ст., поселення - років на 200 раніше. Складається з 5 природних гротів та 250 штучних печер.
Є окремі споруди, як от церква св. Софії.
І ще одне приміщення.
А це вже печери безпосередньо на стіні каньйону.
Та ще один дракон.
Найбільш фотогенічним є четвертий грот. Доріжка туди геть вузька і слизька, на вході дуже допомагає суха черешня, за яку можна потриматись.
У глибині його - джерело св. Анастасії, яке у нашому столітті майже пересохло. Вода зробилась непридатною для вживання.
І ваш покірний слуга на другому ярусі гроту.
Грозові хмари над Баштанівкою.
З вершини скелі люблять стрибати екстремали.
Вид углиб Алімової балки.
Монастир-скит св. Анастасії був відновлений у 2005 році. Він знаходиться по інший бік скелі і не видний з дороги. До нього веде стежка із покришок.
На території скиту в принципі нічого цікавого нема, окрім іще одного джерела.
Погляд у напрямку села Передущельне. Нам уже час вертатись, якраз у ту сторону.