Сюйренська фортеця
Сюйренська фортеця цікава не тільки сама по собі, як середньовічне укріплення. Як це часто буває в горах, сама дорога до кінцевої точки (у даному випадку - з села Велике Садове) дуже гарна і живописна.
Річка Бельбек.
Фортеця займала вигідну позицію на краю одного з уривчастих скельних виступів. Цей неприступний куточок охоронявся стіною з вежею, залишки яких можна побачити й досі.
Стежка до Сюйрені веде весь час угору, через тінистий ліс.
Трапляються цікаві печерки по дорозі.
Фортеця була заснована орієнтовно у 6-10 ст. візантійцями, пізніше входила до складу середньовічного князівства Феодоро. Занепала в кінці 14 ст.
Станом на 2013 рік від неї залишились рештки стін і вежа, потворно відреставрована.
Також типово для того часу (не знаю як зараз, але навряд щось сильно помінялось) була наявна пара нахабних татарських морд, які намагались збити з численних туристів гривень по 15 чи щось типу того за відвідування.
Вид згори.
Вертаємось у долину Бельбека. Іншою балкою можна пройти до печерного монастиря.
Не перестаючи при цьому милуватись навколишніми скелями.
Вказівник і сонячні зайчики.
Дані про час заснування монастиря Челтер-Коба дуже різняться. Відомо, що він проіснував до 15 ст., коли Крим здорово потерпав від мусульманських нашесть. З 2000-х років тут відновлені служби, ведуться реставраційні роботи.
Окрім монастирської церкви є келії, трапезна. Всього монастир складається з близько 50 печер на 4 ярусах.
Стежки між печерами прорубані у скелі і часто ведуть просто над обривом, огороджені дерев’яним парканчиком.
Види від монастиря.
Ще далі, у верхів’ях балки, є джерело з купіллю.
Собакен рятується від спеки, просто лежачи у холодній воді.
Цікаво, як утворюються такі чудні форми? Вивітрилось? Вимилось?
Дорога назад.
Три скелі. На лівій (Куле-Бурун) знаходиться фортеця. Між середньою (Ай-Тодор) і правою (Джаніче-Бурун) - монастир і джерело.
Трошки наркоманії від місцевого ресторану.
Долина в околицях Великого Садового.
Річка Бельбек.
Фортеця займала вигідну позицію на краю одного з уривчастих скельних виступів. Цей неприступний куточок охоронявся стіною з вежею, залишки яких можна побачити й досі.
Стежка до Сюйрені веде весь час угору, через тінистий ліс.
Трапляються цікаві печерки по дорозі.
Фортеця була заснована орієнтовно у 6-10 ст. візантійцями, пізніше входила до складу середньовічного князівства Феодоро. Занепала в кінці 14 ст.
Станом на 2013 рік від неї залишились рештки стін і вежа, потворно відреставрована.
Також типово для того часу (не знаю як зараз, але навряд щось сильно помінялось) була наявна пара нахабних татарських морд, які намагались збити з численних туристів гривень по 15 чи щось типу того за відвідування.
Вид згори.
Вертаємось у долину Бельбека. Іншою балкою можна пройти до печерного монастиря.
Не перестаючи при цьому милуватись навколишніми скелями.
Вказівник і сонячні зайчики.
Дані про час заснування монастиря Челтер-Коба дуже різняться. Відомо, що він проіснував до 15 ст., коли Крим здорово потерпав від мусульманських нашесть. З 2000-х років тут відновлені служби, ведуться реставраційні роботи.
Окрім монастирської церкви є келії, трапезна. Всього монастир складається з близько 50 печер на 4 ярусах.
Стежки між печерами прорубані у скелі і часто ведуть просто над обривом, огороджені дерев’яним парканчиком.
Види від монастиря.
Ще далі, у верхів’ях балки, є джерело з купіллю.
Собакен рятується від спеки, просто лежачи у холодній воді.
Цікаво, як утворюються такі чудні форми? Вивітрилось? Вимилось?
Дорога назад.
Три скелі. На лівій (Куле-Бурун) знаходиться фортеця. Між середньою (Ай-Тодор) і правою (Джаніче-Бурун) - монастир і джерело.
Трошки наркоманії від місцевого ресторану.
Долина в околицях Великого Садового.