Черкаси-2. Скульптури і стріт-арт
Черкаське настінне мистецтво виявилось неочікувано багатим і різноманітним. Поповнювати свою фотоколекцію вуличних картин я почав одразу ж від автостанції.
При виїзді із Смілянської вулиці на бульвар Шевченка є якийсь клуб «Індиго».
Цікавий тут, перш за все, не сам клуб, а сусідня стіна, вщент розмальована.
Добрих 100 метрів колись нічим непримітних бетонних плит перетворені на зосередження найрізноманітніших малюнків, від наївно-дитячих до змістовних і глибоких за своєю суттю.
Отак моє заселення до готелю одразу відклалось, але то була приємна затримка…
На віддалі від «Індиго» але на тому ж бульварі - картина із зображенням готелю Слов’янський.
У південно-східному напрямку бульвар закінчується площею 700-річчя Черкас, де стоїть пам’ятник Бояну. Більше у тому районі нема нічого цікавого.
Тому перенесемось (ви віртуально, а я тролейбусом) у протилежний кінець міста, у парк Сосновий Бір.
Русалонька.
Дерево бажань.
Тут є багато робіт із дерева та каменю.
Більшість із яких, правда, упороті.
Недалеко від парку є невелике єврейське кладовище.
По дорозі до буддистського храму «Білий лотос» зустрів таку сову.
І пару розмальованих хвірточок.
Навколо власне «Білого лотосу» рясно натикано статуеток і зображень Будди.
Сонячний годинник у парку Долина Троянд.
Стіна через дорогу - іще одна суцільна панорамна картина.
Поруч з парком знаходиться пагорб Слави з тутешньою варіацією Вітчизни-Матері.
Коні мої, коні…
Десь нижче пагорба засняв такого архангела. На картах він не позначений.
Центр міста.
«На цій стіні залишились сліди війни. Це місце пам’ятає людей, які віддали своє життя за наше майбутнє. Збережемо пам’ять про визволення міста Черкаси в грудні 1943 року.»
Стіна біля Художнього музею. На неї я наштовхнувся випадково, безплідно шукаючи пам’ятник варенику. Уже постфактум знайшов інформацію, що його демонтували, коли у будівлю по сусідству заїхав суд - не відповідав, так би мовити, усій серйозності даного закладу. Ну не дебіли, а…
Пам’ятник моєму улюбленому поету Василю Симоненку, який з 1957 року і до смерті жив та працював у Черкасах.
Позолочена пані на Смілянській вулиці.
Я ще підхожу до Соборного парку, а ви поки потренуйте фантазію і подумайте, як має виглядати пам’ятник Зруйнованим храмам.
По дорозі туди знаходиться Центральний міський стадіон, а перед ним - скульптура на честь 100-річчя черкаського футболу.
У Соборному чимало меморіалів. Чорнобильцям, наприклад.
А ось і пам’ятник Зруйнованим храмам.
Цікаве оформлення турніка у парку Хіміків.
Парк Перемога, безумовно, порадує поціновувачів військової техніки.
А ще тут є дерев’яні скульптури казкових персонажів.
Від парку я уже рушив убік автостанції. На півдорозі до неї біля м’ясокомбінату стоїть пам’ятник бичку.
При виїзді із Смілянської вулиці на бульвар Шевченка є якийсь клуб «Індиго».
Цікавий тут, перш за все, не сам клуб, а сусідня стіна, вщент розмальована.
Добрих 100 метрів колись нічим непримітних бетонних плит перетворені на зосередження найрізноманітніших малюнків, від наївно-дитячих до змістовних і глибоких за своєю суттю.
Отак моє заселення до готелю одразу відклалось, але то була приємна затримка…
На віддалі від «Індиго» але на тому ж бульварі - картина із зображенням готелю Слов’янський.
У південно-східному напрямку бульвар закінчується площею 700-річчя Черкас, де стоїть пам’ятник Бояну. Більше у тому районі нема нічого цікавого.
Тому перенесемось (ви віртуально, а я тролейбусом) у протилежний кінець міста, у парк Сосновий Бір.
Русалонька.
Дерево бажань.
Тут є багато робіт із дерева та каменю.
Більшість із яких, правда, упороті.
Недалеко від парку є невелике єврейське кладовище.
По дорозі до буддистського храму «Білий лотос» зустрів таку сову.
І пару розмальованих хвірточок.
Навколо власне «Білого лотосу» рясно натикано статуеток і зображень Будди.
Сонячний годинник у парку Долина Троянд.
Стіна через дорогу - іще одна суцільна панорамна картина.
Поруч з парком знаходиться пагорб Слави з тутешньою варіацією Вітчизни-Матері.
Коні мої, коні…
Десь нижче пагорба засняв такого архангела. На картах він не позначений.
Центр міста.
«На цій стіні залишились сліди війни. Це місце пам’ятає людей, які віддали своє життя за наше майбутнє. Збережемо пам’ять про визволення міста Черкаси в грудні 1943 року.»
Стіна біля Художнього музею. На неї я наштовхнувся випадково, безплідно шукаючи пам’ятник варенику. Уже постфактум знайшов інформацію, що його демонтували, коли у будівлю по сусідству заїхав суд - не відповідав, так би мовити, усій серйозності даного закладу. Ну не дебіли, а…
Пам’ятник моєму улюбленому поету Василю Симоненку, який з 1957 року і до смерті жив та працював у Черкасах.
Позолочена пані на Смілянській вулиці.
Я ще підхожу до Соборного парку, а ви поки потренуйте фантазію і подумайте, як має виглядати пам’ятник Зруйнованим храмам.
По дорозі туди знаходиться Центральний міський стадіон, а перед ним - скульптура на честь 100-річчя черкаського футболу.
У Соборному чимало меморіалів. Чорнобильцям, наприклад.
А ось і пам’ятник Зруйнованим храмам.
Цікаве оформлення турніка у парку Хіміків.
Парк Перемога, безумовно, порадує поціновувачів військової техніки.
А ще тут є дерев’яні скульптури казкових персонажів.
Від парку я уже рушив убік автостанції. На півдорозі до неї біля м’ясокомбінату стоїть пам’ятник бичку.