Лебедин
Серпнева дводенна поїздка на Сумщину була пам’ятна для мене тим, що це один з маршрутів, який я малював ще в древні доковідні часи. Навіть дивно, що її вдалося втілити саме в такому порядку, як тоді надумав. Хоча конфігурація транспорту змінилася сильно, спочатку на папері, потім по факту зіткнення з реальністю нашого очуменного сервісу, коли безбожно запізнювалося та відмінялося все, що могло. Так, що в якийсь момент хотілося просто все кинути, розвернутися додому і раз та назавжди завершити цей мазохізм.
1. Але зрештою встиг все, через що навіть подобрішав і далі до холодів продовжив мотатися з допомогою наших чудових поїздів та маршруток. А того дня першим по плану стало місто Лебедин на півдні області.
2. Знайомство почалося логічно з автовокзалу. На одній із сусідніх будівель потроху кришиться мозаїчне панно.
3. Наївний провінційний стріт-арт також присутній, тільки він ще менш живучий, ніж мозаїки.
4. З автовокзалу повернув до Миколаївської церкви (1914). Історичних храмів у Лебедині взагалі немало, але далеко не всі можна похвалити за їх хороший стан, далі буде видно чому. Тим більше було прикро, що освітлення на той момент тупо найгірше, що може бути.
5.
6. Просто при проходженні між відміченими в мене точками побачив чимало старовинних будинків, починаючи від самого автовокзалу…
7. …і далі по приватному сектору.
8.
9. Покровська церква (1863-75) також недавно відновлена і в принципі адекватно. Але більше звертає на себе увагу архаїчна брама, що дуже добре вписується з будь-якого ракурсу. Цікаво, яка доля чекає на неї.
10.
11. Та й бузько по сусідству колориту додавав.
12. Еклектична земська лікарня збудована в 1910 році, власне, й досі використовується за призначенням.
13.
14. Господарські приміщення:
15. Просто через дорогу знаходяться будівлі садиби Щокіна-Кротова 1880-х років. Зараз теж належать лікарні, схоже.
16.
17. Єдиною далекою від усього пам’яткою, куди довго йти, є Воскресенська церква на передмісті Кобижча (а йшов до неї через передмістя з не менш звучною назвою Троєщина).
18. Цей дерев’яний храм 1789 року є типовим зразком слобожанських українських церков, тим більше цінний, тому що просто вижив - в одному лише Лебедині століття тому їх було п’ять. Можна вірити чи не вірити в Бога, але колосальну втрату культурної й архітектурної спадщини визнати варто в будь-якому разі. Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що комуністи - не люди.
19. У зв’язку з цим особливо болісною виглядає перспектива згубити й останню дерев’яну церкву міста в цілком мирний та лояльний до релігії час, просто тому що вона стає пластиковою. Чи період боротьби з надлишками архітектури убив відчуття прекрасного в її приході, чи вони були рагулями по замовчуванню.
20. «Ремонт» назад уже не розвернути, сподіваюся лише, що вийде не так потворно, як у службового будинку по сусідству.
21. Я ж повертаюся в центральну частину. Вкотре переходжу маленьку мальовничу Ольшанку.
22. Мурована Вознесенська церква (1849-58), в свою чергу, перетворюється у всрату мечеть із позолоченими баняками «по-багатому».
23.
24. Фрагмент будівлі краєзнавчого музею. Навіть не пригадаю, чи був він відчинений, скоріше за все, ні.
25. Це вже не пам’ятаю де побачив. Хатинці недобре, завдяки чому принцип її побудови видно буквально в розрізі. Шкода, що вона довго так не протягне.
26. Просто мила місцева бандота.
27. Із цього ракурсу, мені підказали, виглядає як обкладинка нового реп-альбому.
28. Школа №1.
29. Найбільше дух старого міста в Лебедині відчувається на сучасній вулиці Героїв Майдану. Як і школа вище, наступні будинки «спіймані» на ній чи прилеглих кварталах:
30.
31. А міський парк відмічений стріт-артом, іноді трохи дивним.
32. Але переважно щось простіше.
33. О, хоч якийсь лебідь.
34. Медичне училище.
35. По парній, південній, стороні вулиці - найбільш цілісний фрагмент повітового Лебедина, хоч і погано видний за деревами.
36.
37. Декор сподобався:
38. Мозаїка, схоже, вже часів Незалежності. Дивно, чому так мало зараз з’являється подібного мистецтва, можуть же, коли хочуть.
39. Будинки на околицях ринку:
40.
41. Лебеді у парку Шевченка. Живих побачити того дня не довелося, але хай хоч такі - все ж символ міста:
42. Колишній кінотеатр:
43. Ринок і зараз є серцем міста, не в міру людним, шумним та хаотичним.
44. Із давніх часів на ньому збереглися торгові ряди, що й нині діють за призначенням. Тільки, підозрюю, вивіски тоді були не такі нав’язливі.
45.
46. Насамкінець я залишив будівлю, яку на Лівобережжі взагалі рідко очікуєш побачити. Мова про міську управу 1913-15 років, що з виду являє собою класичну ратушу. Зараз в ній розміщується пожежна частина, і використання вежі як каланчі, з якої все далеко видно, також виглядає цілком логічним.
47.
1. Але зрештою встиг все, через що навіть подобрішав і далі до холодів продовжив мотатися з допомогою наших чудових поїздів та маршруток. А того дня першим по плану стало місто Лебедин на півдні області.
2. Знайомство почалося логічно з автовокзалу. На одній із сусідніх будівель потроху кришиться мозаїчне панно.
3. Наївний провінційний стріт-арт також присутній, тільки він ще менш живучий, ніж мозаїки.
4. З автовокзалу повернув до Миколаївської церкви (1914). Історичних храмів у Лебедині взагалі немало, але далеко не всі можна похвалити за їх хороший стан, далі буде видно чому. Тим більше було прикро, що освітлення на той момент тупо найгірше, що може бути.
5.
6. Просто при проходженні між відміченими в мене точками побачив чимало старовинних будинків, починаючи від самого автовокзалу…
7. …і далі по приватному сектору.
8.
9. Покровська церква (1863-75) також недавно відновлена і в принципі адекватно. Але більше звертає на себе увагу архаїчна брама, що дуже добре вписується з будь-якого ракурсу. Цікаво, яка доля чекає на неї.
10.
11. Та й бузько по сусідству колориту додавав.
12. Еклектична земська лікарня збудована в 1910 році, власне, й досі використовується за призначенням.
13.
14. Господарські приміщення:
15. Просто через дорогу знаходяться будівлі садиби Щокіна-Кротова 1880-х років. Зараз теж належать лікарні, схоже.
16.
17. Єдиною далекою від усього пам’яткою, куди довго йти, є Воскресенська церква на передмісті Кобижча (а йшов до неї через передмістя з не менш звучною назвою Троєщина).
18. Цей дерев’яний храм 1789 року є типовим зразком слобожанських українських церков, тим більше цінний, тому що просто вижив - в одному лише Лебедині століття тому їх було п’ять. Можна вірити чи не вірити в Бога, але колосальну втрату культурної й архітектурної спадщини визнати варто в будь-якому разі. Сподіваюся, ви пам’ятаєте, що комуністи - не люди.
19. У зв’язку з цим особливо болісною виглядає перспектива згубити й останню дерев’яну церкву міста в цілком мирний та лояльний до релігії час, просто тому що вона стає пластиковою. Чи період боротьби з надлишками архітектури убив відчуття прекрасного в її приході, чи вони були рагулями по замовчуванню.
20. «Ремонт» назад уже не розвернути, сподіваюся лише, що вийде не так потворно, як у службового будинку по сусідству.
21. Я ж повертаюся в центральну частину. Вкотре переходжу маленьку мальовничу Ольшанку.
22. Мурована Вознесенська церква (1849-58), в свою чергу, перетворюється у всрату мечеть із позолоченими баняками «по-багатому».
23.
24. Фрагмент будівлі краєзнавчого музею. Навіть не пригадаю, чи був він відчинений, скоріше за все, ні.
25. Це вже не пам’ятаю де побачив. Хатинці недобре, завдяки чому принцип її побудови видно буквально в розрізі. Шкода, що вона довго так не протягне.
26. Просто мила місцева бандота.
27. Із цього ракурсу, мені підказали, виглядає як обкладинка нового реп-альбому.
28. Школа №1.
29. Найбільше дух старого міста в Лебедині відчувається на сучасній вулиці Героїв Майдану. Як і школа вище, наступні будинки «спіймані» на ній чи прилеглих кварталах:
30.
31. А міський парк відмічений стріт-артом, іноді трохи дивним.
32. Але переважно щось простіше.
33. О, хоч якийсь лебідь.
34. Медичне училище.
35. По парній, південній, стороні вулиці - найбільш цілісний фрагмент повітового Лебедина, хоч і погано видний за деревами.
36.
37. Декор сподобався:
38. Мозаїка, схоже, вже часів Незалежності. Дивно, чому так мало зараз з’являється подібного мистецтва, можуть же, коли хочуть.
39. Будинки на околицях ринку:
40.
41. Лебеді у парку Шевченка. Живих побачити того дня не довелося, але хай хоч такі - все ж символ міста:
42. Колишній кінотеатр:
43. Ринок і зараз є серцем міста, не в міру людним, шумним та хаотичним.
44. Із давніх часів на ньому збереглися торгові ряди, що й нині діють за призначенням. Тільки, підозрюю, вивіски тоді були не такі нав’язливі.
45.
46. Насамкінець я залишив будівлю, яку на Лівобережжі взагалі рідко очікуєш побачити. Мова про міську управу 1913-15 років, що з виду являє собою класичну ратушу. Зараз в ній розміщується пожежна частина, і використання вежі як каланчі, з якої все далеко видно, також виглядає цілком логічним.
47.