Загубитися в пісках
Під час довгих міжміських переїздів по Ірану може скластися враження, що майже вся країна представляє собою пустелю. Хоча насправді це зовсім не так, чого вартий лише факт, що одних лісів тут близько 14,2 млн. гектарів (або майже чверть України). Пустель все ж більше, 17,5 млн. гектарів або 10% площі Ірану. Хоча переважно вони являють собою понурі сірі рівнини, є і класичні дюни, які найкраще відповідають енциклопедичним еталонним картинкам з неосяжними піщаними горами. Сьогодні в одне із таких місць і вирушимо.
2. Називається воно Варзане і знаходиться недалеко від однойменного маленького міста за 105 км східніше Ісфахану. Саме місто зі сторони виглядає якось так, і якщо жовті приземисті будиночки тут цілком логічні, то зелені поля трохи неочікувані.
3. Там же, здається, єдиний раз за всю поїздку побачив верблюдів.
4. У плані карантинних обмежень іранці майже няшки, і ковідний концтабір тут один із найбільш гуманних, хоча й дивні речі трапляються. Наприклад, хтось розумний умудрився закрити на карантин пустелю. У зв’язку з цим від кінця прийнятної дороги до дюн ми добиралися не на джипах, як планували, а напівлегально у два заходи на одному квадроциклі і одному баггі. Екстриму до їзди додавала розповідь турлідера про випадок у Перу, коли вони на точно такій же перевернулися, що закінчилось зламаною рукою однієї з учасниць… тільки там хоча б паски безпеки були, на відміну від цієї.
5. Але у підсумку дістались і туди, і назад благополучно.
6. І вперед, блукати дюнами.
7.
8.
9. Це сліди скорпіона, як нам сказали.
10. Пустеля Варзане - одна з найбільш легкодоступних в Ірані, і водночас одна з найбільш видовищних. Так, навколо практично сам лише пісок і більш нічого, але ж настільки ефектно він складається у справжні гори та інші неземні ландшафти.
11.
12. Скромна рослинність була представлена двома півметровими патичками фалічної форми.
13. Навіть одного із водіїв зацікавила. Може, не так і часто виростає.
14. Чимало й дерев, але всі сухі.
15. Іноді аж занадто багато. Принагідно варто згадати, що в пустелі не тримається нічого живого найперше через відсутність води, а не через спеку, як багато хто думає. Вранці там було конкретно холодно.
16. І вже звично для популярних у минулому локацій, нікого крім нас. Найоптимальніше, коли людей небагато, для фото згодяться, і натовпів немає.
17.
18. Один відійшов аж надто далеко, і якраз у дуже вдале фотогенічне місце.
19.
20. Перехресний вогонь.
21.
22. Погляд ген далеко. Здебільшого тутешні пустелі виглядають якось так, і ні в яке порівняння не йдуть із групами дюн. До речі, незначний мінус їх відвідування, пісок з речей буде сипатися ще кілька днів.
23. Уже на виїзді з Варзане вийшла затримка близько години, поки наш водій та гіди розбиралися з поліцією (і це ж не на пустому місці, а знайшовся якийсь відповідальний гражданін, котрий подзвонив куди треба й доложив, що чужаки ходять і видихають віруси в їхній пустелі…). Дорогою до наступної точки сфотографував якийсь типовий для Ірану храмовий комплекс, тільки точних координат уже не пригадаю.
2. Називається воно Варзане і знаходиться недалеко від однойменного маленького міста за 105 км східніше Ісфахану. Саме місто зі сторони виглядає якось так, і якщо жовті приземисті будиночки тут цілком логічні, то зелені поля трохи неочікувані.
3. Там же, здається, єдиний раз за всю поїздку побачив верблюдів.
4. У плані карантинних обмежень іранці майже няшки, і ковідний концтабір тут один із найбільш гуманних, хоча й дивні речі трапляються. Наприклад, хтось розумний умудрився закрити на карантин пустелю. У зв’язку з цим від кінця прийнятної дороги до дюн ми добиралися не на джипах, як планували, а напівлегально у два заходи на одному квадроциклі і одному баггі. Екстриму до їзди додавала розповідь турлідера про випадок у Перу, коли вони на точно такій же перевернулися, що закінчилось зламаною рукою однієї з учасниць… тільки там хоча б паски безпеки були, на відміну від цієї.
5. Але у підсумку дістались і туди, і назад благополучно.
6. І вперед, блукати дюнами.
7.
8.
9. Це сліди скорпіона, як нам сказали.
10. Пустеля Варзане - одна з найбільш легкодоступних в Ірані, і водночас одна з найбільш видовищних. Так, навколо практично сам лише пісок і більш нічого, але ж настільки ефектно він складається у справжні гори та інші неземні ландшафти.
11.
12. Скромна рослинність була представлена двома півметровими патичками фалічної форми.
13. Навіть одного із водіїв зацікавила. Може, не так і часто виростає.
14. Чимало й дерев, але всі сухі.
15. Іноді аж занадто багато. Принагідно варто згадати, що в пустелі не тримається нічого живого найперше через відсутність води, а не через спеку, як багато хто думає. Вранці там було конкретно холодно.
16. І вже звично для популярних у минулому локацій, нікого крім нас. Найоптимальніше, коли людей небагато, для фото згодяться, і натовпів немає.
17.
18. Один відійшов аж надто далеко, і якраз у дуже вдале фотогенічне місце.
19.
20. Перехресний вогонь.
21.
22. Погляд ген далеко. Здебільшого тутешні пустелі виглядають якось так, і ні в яке порівняння не йдуть із групами дюн. До речі, незначний мінус їх відвідування, пісок з речей буде сипатися ще кілька днів.
23. Уже на виїзді з Варзане вийшла затримка близько години, поки наш водій та гіди розбиралися з поліцією (і це ж не на пустому місці, а знайшовся якийсь відповідальний гражданін, котрий подзвонив куди треба й доложив, що чужаки ходять і видихають віруси в їхній пустелі…). Дорогою до наступної точки сфотографував якийсь типовий для Ірану храмовий комплекс, тільки точних координат уже не пригадаю.