Харків, ч. 2. Картинки й ліхтарики
Після короткої денної пробіжки по основним пам’яткам Харкова залишилось глянути на його мурали і нічну ілюмінацію.
1. З муралів і почну. Як і в кожному шанованому великому місті, тут повно як централізованих картин, так і стихійного стріт-арту. Спеціально цього разу я їх не шукав, часу б не вистачило, але й так між іншим чимало попалось на очі.
2.
3. «Это место, где время замедляет свой ход». Якщо присісти там на лавочку з філіжанкою кави й у хорошій компанії, певно, так і станеться.
4. Багато специфічних котиків роботи явно якогось одного автора.
5.
6. Креативне оформлення магазину аудіотоварів з пізнаваними персонажами. Одна з побочок загального інформаційного перевантаження - «Зоряні війни» я не дивився, але головні герої для мене цілком знайомі.
7.
8. Не знаю, хто такі, але виглядають вони якось ніочінь.
9. Вдалий стріт-арт нині багато важить для маркетингу. Оформлення школи іноземних мов:
10. Магазин інструментів.
11. Віслюк взагалі дуже в тему вийшов.
12. І знову ж таки, фільм не бачив, але узнав з одного кадру.
13. Багато там і просто дрібних архітектурних деталей, більшість яких, підозрюю, тупо не помітив у поспіху.
14. Щось із своєрідного харківського гумору.
15. Але день швидко скінчився, і я ледь не проґавив захід сонця. Цей процес у місті, очевидно, багатьма любимий, принаймні більшість оглядових майданчиків розвернуті на захід. Я ловив останні промені того чудового дня на Університетській гірці.
16.
17. Перспектива вулиці Полтавський Шлях, що повз вокзал уводить на Холодну Гору і далі в нетрі спальних районів.
18. Із настанням сутінок нарешті вловив момент для запізнілого обіду. Тим часом місто перетворилося до невпізнання:
19. Як і анонсував у першій частині, дістався до «Зоряного неба» - двох світлових інсталяцій над головними вулицями Харкова, що вночі справляють дійсно неповторне враження. Перша нависла над Сумською вулицею з її перших номерів, від площі Конституції.
20.
21. Шкода тільки, що ці вулиці автомобільні і з дуже жвавим трафіком, так що фотографувати можна тільки збоку. Та і взагалі у місті пішохідної стометрівки у класичному її розумінні я не помітив.
22. Один з бічних проходів із Сумської:
23. Свято наближається. Взагалі показувати новорічні декорації трохи пізно, м’яко кажучи, але що ж. Принаймні до 1 травня я таким чином «ялинку виніс», та і взагалі какаяразніца, коли на вулиці - сране гівно.
24. Мурал на честь актора і сценариста Леоніда Бикова, що у Харкові здобував вищу освіту. Вдень я його якось умудрився пропустити.
25. Мироносицький собор.
26. Капличка перед фонтаном «Дзеркальний струмінь».
27. Майже навпроти нього починається міський сад ім. Шевченка, яким я свідомо пожертвував при денному світлі - взимку в парках не надто цікаво, зате після настання темряви там починається магія. Хоч і тільки початок грудня, наближення свят уже цілком відчувалося:
28.
29. Із самим Dead Morose на чолі, на місці законсервованого на зиму фонтану.
30. Деякі локації і не впіймаєш без людей на фоні.
31.
32. Упоротий варіант:
33. Лесь Курбас та людина-невидимка. Само собою, в теплу пору року і при денному світлі міський сад також заслуговує уваги. От тільки чи буде так просто повернутись з усіма цими карантинами?..
34. Іншою облаштованою до свят зоною виявився майдан Свободи перед Держпромом.
35.
36. Тут розташовувалась і головна міська йолка, із ще не підключеною ілюмінацією. Ну хоч так, а то в деяких містах, не буду тикати пальцем, корисні ідіоти підняли таку істерику, що від новорічної ялинки відмовились. У боротьбі з епідемією це дуже помогло, ага.
37. Одна з симетричних споруд, розташованих обабіч Держпрому. Уже не згадаю, яка саме.
38. Попри загальний святковий настрій, якась напруга все ж відчувалася, та і людей, здавалось, менше, ніж могло би бути в нормальний рік. На контрасті зі святковою ілюмінацією, поруч стояла кілометрова черга на якийсь автобус. Як же зайвий раз не обматюкати правило проїзду суто на сидячих місцях і довбнів, що його впровадили.
39. Щоб далеко не заходити, ось і сам Держпром із майдану Свободи, тільки уже у вигляді макету на площі Архітекторів.
40. Усі макети також підсвічуються.
41.
42. Від цієї площі починається друге «Зоряне небо», на вулиці Пушкінській.
43.
44.
45. Знову пропущений мурал.
46. Пробігся і повз головні храми Харкова. Як і всі основні пам’ятки, вони з підсвіткою, що я завжди ціную і приплюсовую в актив містам, які потрудились її зробити. Успенський собор:
47. Свято-Благовіщенський:
48. Храми Свято-Покровського монастиря.
49. Майдан Конституції та монумент Незалежності.
50. Цивільні будинки центральної частини міста:
51. Ну а закінчу тим же, з чого і почав свою розповідь про Харків, - залізничним вокзалом.
1. З муралів і почну. Як і в кожному шанованому великому місті, тут повно як централізованих картин, так і стихійного стріт-арту. Спеціально цього разу я їх не шукав, часу б не вистачило, але й так між іншим чимало попалось на очі.
2.
3. «Это место, где время замедляет свой ход». Якщо присісти там на лавочку з філіжанкою кави й у хорошій компанії, певно, так і станеться.
4. Багато специфічних котиків роботи явно якогось одного автора.
5.
6. Креативне оформлення магазину аудіотоварів з пізнаваними персонажами. Одна з побочок загального інформаційного перевантаження - «Зоряні війни» я не дивився, але головні герої для мене цілком знайомі.
7.
8. Не знаю, хто такі, але виглядають вони якось ніочінь.
9. Вдалий стріт-арт нині багато важить для маркетингу. Оформлення школи іноземних мов:
10. Магазин інструментів.
11. Віслюк взагалі дуже в тему вийшов.
12. І знову ж таки, фільм не бачив, але узнав з одного кадру.
13. Багато там і просто дрібних архітектурних деталей, більшість яких, підозрюю, тупо не помітив у поспіху.
14. Щось із своєрідного харківського гумору.
15. Але день швидко скінчився, і я ледь не проґавив захід сонця. Цей процес у місті, очевидно, багатьма любимий, принаймні більшість оглядових майданчиків розвернуті на захід. Я ловив останні промені того чудового дня на Університетській гірці.
16.
17. Перспектива вулиці Полтавський Шлях, що повз вокзал уводить на Холодну Гору і далі в нетрі спальних районів.
18. Із настанням сутінок нарешті вловив момент для запізнілого обіду. Тим часом місто перетворилося до невпізнання:
19. Як і анонсував у першій частині, дістався до «Зоряного неба» - двох світлових інсталяцій над головними вулицями Харкова, що вночі справляють дійсно неповторне враження. Перша нависла над Сумською вулицею з її перших номерів, від площі Конституції.
20.
21. Шкода тільки, що ці вулиці автомобільні і з дуже жвавим трафіком, так що фотографувати можна тільки збоку. Та і взагалі у місті пішохідної стометрівки у класичному її розумінні я не помітив.
22. Один з бічних проходів із Сумської:
23. Свято наближається. Взагалі показувати новорічні декорації трохи пізно, м’яко кажучи, але що ж. Принаймні до 1 травня я таким чином «ялинку виніс», та і взагалі какаяразніца, коли на вулиці - сране гівно.
24. Мурал на честь актора і сценариста Леоніда Бикова, що у Харкові здобував вищу освіту. Вдень я його якось умудрився пропустити.
25. Мироносицький собор.
26. Капличка перед фонтаном «Дзеркальний струмінь».
27. Майже навпроти нього починається міський сад ім. Шевченка, яким я свідомо пожертвував при денному світлі - взимку в парках не надто цікаво, зате після настання темряви там починається магія. Хоч і тільки початок грудня, наближення свят уже цілком відчувалося:
28.
29. Із самим Dead Morose на чолі, на місці законсервованого на зиму фонтану.
30. Деякі локації і не впіймаєш без людей на фоні.
31.
32. Упоротий варіант:
33. Лесь Курбас та людина-невидимка. Само собою, в теплу пору року і при денному світлі міський сад також заслуговує уваги. От тільки чи буде так просто повернутись з усіма цими карантинами?..
34. Іншою облаштованою до свят зоною виявився майдан Свободи перед Держпромом.
35.
36. Тут розташовувалась і головна міська йолка, із ще не підключеною ілюмінацією. Ну хоч так, а то в деяких містах, не буду тикати пальцем, корисні ідіоти підняли таку істерику, що від новорічної ялинки відмовились. У боротьбі з епідемією це дуже помогло, ага.
37. Одна з симетричних споруд, розташованих обабіч Держпрому. Уже не згадаю, яка саме.
38. Попри загальний святковий настрій, якась напруга все ж відчувалася, та і людей, здавалось, менше, ніж могло би бути в нормальний рік. На контрасті зі святковою ілюмінацією, поруч стояла кілометрова черга на якийсь автобус. Як же зайвий раз не обматюкати правило проїзду суто на сидячих місцях і довбнів, що його впровадили.
39. Щоб далеко не заходити, ось і сам Держпром із майдану Свободи, тільки уже у вигляді макету на площі Архітекторів.
40. Усі макети також підсвічуються.
41.
42. Від цієї площі починається друге «Зоряне небо», на вулиці Пушкінській.
43.
44.
45. Знову пропущений мурал.
46. Пробігся і повз головні храми Харкова. Як і всі основні пам’ятки, вони з підсвіткою, що я завжди ціную і приплюсовую в актив містам, які потрудились її зробити. Успенський собор:
47. Свято-Благовіщенський:
48. Храми Свято-Покровського монастиря.
49. Майдан Конституції та монумент Незалежності.
50. Цивільні будинки центральної частини міста:
51. Ну а закінчу тим же, з чого і почав свою розповідь про Харків, - залізничним вокзалом.