А давно щось нічого не писав про райони Вінниці
Та це легко виправити. Хоча мова не про район навіть, а вулицю, довжелезну, тому на неї нанизано багато всякого-різного. Носить вона ім’я Миколи Пирогова, видатного вченого і лікаря, життя якого тісно пов’язано з Вінницею. Можна було б навіть назвати замітку у шаблонно-совковому стилі на кшталт «вулиця імені видатного земляка», щоб точно ніхто під кат не пішов. А так, можливо, шанси є.
1. Не рахуючи всяких окружних і шосейних доріг, це друга за довжиною вулиця Вінниці (лінійкою на карті я наміряв 6,4 км проти 6,9 км вул. Гонти - але та проходить переважно через всякі промзони, тому не надто цікава). Витікає вона із площі Гагаріна та на перші 500 метрів розгортається в бульвар, із цілком логічним пам’ятником Пирогову на його початку.
2. За спиною залишається вхід у Центральний парк, прикрашений знайомою кожному вінничанину аркою-кішкою, по ліву руку - центральний універмаг. Зараз цілком неочевидно, що колись на місці площі була балка Каліча із однойменною річкою, нині схованою під землю, на місці універмагу - базар, а за входом у нинішній парк - католицький цвинтар.
3. Та підемо вперед. Бульвар реконструйований, насправді досить давно, ще в епоху мера Гройсмана. Я його пам’ятаю (бульвар, а не мера) ще з першого приїзду без малого десять років тому. Рухатись по вулиці ми будемо у порядку зростання номерів, але фото зроблені в різні сезони, частини доби і навіть роки, тому не дивуйтесь різким змінам обстановки.
4. Головною фішкою алеї є світлодіодні фігури над головою, тому найцікавіше тут гуляти ввечері.
5.
6. Ближче:
7.
8. Заодно з режимами нічної зйомки погратись можна.
9.
10. Вечірньо-зимова алея:
11. Шо?
12. По непарній стороні уздовж бульвару тягнуться 5-поверхівки, розбавлені ТРЦ. Гламурна «Феріде-Плаза»:
13. По парній стороні пристойно місця займає територія величезної обласної лікарні (імені Пирогова, само собою). По лікарням гуляти не особо люблю, зайшов тільки сфотографувати капличку.
14. Заодно і пам’ятник побачив. Другий.
15. За лікарнею починається Медичний університет (ну ви зрозуміли, імені кого). А студентський контингент разом із супутніми прилеглими закладами дозволить відчути себе в маленькій Індії чи маленькій Сирії чи маленькій Африці, хз.
16. Морфологічний корпус, пам’ятка архітектури 1950-х років.
17. Пам’ятник номер три.
18. Далі досить значна ділянка вулиці нічого особливого із себе не представляє, аж до музею «Мій край - Поділля» навпроти кільця трамваю в районі Електромережі. Всередині його я не був, але скульптури у дворі не можна оминути увагою:
19. Ці химерні фігури - заодно один з найперших спогадів про місто. У мій далекий приїзд ще у якості гостя, жив буквально через дорогу від них.
20. Спеціалізацію самого ж музею без півлітра не відгадаєш - то відомчий музей Головного управління Національної Поліції України.
За Електромережею багатоповерхова забудова вулиці закінчується. Далі по праву руку буде приватний сектор, а по ліву - парк, мабуть, найменш відомий і засвічений на всю Вінницю. Вікімапія називає його ботанічним садом Аграрного університету, а Гугл - Подільським парком.
21. По суті він пущений на самоплив, через що плавно перетворився на ліс. І в цій дикості, власне, і схована його ізюминка.
22. Особливо там атмосферно восени.
23. Не сказати, що у ньому можна натурально заблукати, але принаймні зайти стежками в тупик, із якого далеченько вертатися назад, можливо.
24. За цим парком починається куди більш відомий і культурний - музей-садиба Миколи Пирогова. Із нього почну наступну частину розповіді про вулицю його імені.
1. Не рахуючи всяких окружних і шосейних доріг, це друга за довжиною вулиця Вінниці (лінійкою на карті я наміряв 6,4 км проти 6,9 км вул. Гонти - але та проходить переважно через всякі промзони, тому не надто цікава). Витікає вона із площі Гагаріна та на перші 500 метрів розгортається в бульвар, із цілком логічним пам’ятником Пирогову на його початку.
2. За спиною залишається вхід у Центральний парк, прикрашений знайомою кожному вінничанину аркою-кішкою, по ліву руку - центральний універмаг. Зараз цілком неочевидно, що колись на місці площі була балка Каліча із однойменною річкою, нині схованою під землю, на місці універмагу - базар, а за входом у нинішній парк - католицький цвинтар.
3. Та підемо вперед. Бульвар реконструйований, насправді досить давно, ще в епоху мера Гройсмана. Я його пам’ятаю (бульвар, а не мера) ще з першого приїзду без малого десять років тому. Рухатись по вулиці ми будемо у порядку зростання номерів, але фото зроблені в різні сезони, частини доби і навіть роки, тому не дивуйтесь різким змінам обстановки.
4. Головною фішкою алеї є світлодіодні фігури над головою, тому найцікавіше тут гуляти ввечері.
5.
6. Ближче:
7.
8. Заодно з режимами нічної зйомки погратись можна.
9.
10. Вечірньо-зимова алея:
11. Шо?
12. По непарній стороні уздовж бульвару тягнуться 5-поверхівки, розбавлені ТРЦ. Гламурна «Феріде-Плаза»:
13. По парній стороні пристойно місця займає територія величезної обласної лікарні (імені Пирогова, само собою). По лікарням гуляти не особо люблю, зайшов тільки сфотографувати капличку.
14. Заодно і пам’ятник побачив. Другий.
15. За лікарнею починається Медичний університет (ну ви зрозуміли, імені кого). А студентський контингент разом із супутніми прилеглими закладами дозволить відчути себе в маленькій Індії чи маленькій Сирії чи маленькій Африці, хз.
16. Морфологічний корпус, пам’ятка архітектури 1950-х років.
17. Пам’ятник номер три.
18. Далі досить значна ділянка вулиці нічого особливого із себе не представляє, аж до музею «Мій край - Поділля» навпроти кільця трамваю в районі Електромережі. Всередині його я не був, але скульптури у дворі не можна оминути увагою:
19. Ці химерні фігури - заодно один з найперших спогадів про місто. У мій далекий приїзд ще у якості гостя, жив буквально через дорогу від них.
20. Спеціалізацію самого ж музею без півлітра не відгадаєш - то відомчий музей Головного управління Національної Поліції України.
За Електромережею багатоповерхова забудова вулиці закінчується. Далі по праву руку буде приватний сектор, а по ліву - парк, мабуть, найменш відомий і засвічений на всю Вінницю. Вікімапія називає його ботанічним садом Аграрного університету, а Гугл - Подільським парком.
21. По суті він пущений на самоплив, через що плавно перетворився на ліс. І в цій дикості, власне, і схована його ізюминка.
22. Особливо там атмосферно восени.
23. Не сказати, що у ньому можна натурально заблукати, але принаймні зайти стежками в тупик, із якого далеченько вертатися назад, можливо.
24. За цим парком починається куди більш відомий і культурний - музей-садиба Миколи Пирогова. Із нього почну наступну частину розповіді про вулицю його імені.