Берислав. Місто козацької церкви
У 1726 році на території фортеці Переволочна, що розташовувалась в районі нинішнього Верхньодніпровська, запорізькі козаки збудували дерев’яну церкву, освячену на честь Воскресіння Христового. На тому місці вона простояла всього кілька десятиліть; переселяючись на південь, козаки забрали її з собою - спустили на баржі по Дніпру («переїзди» дерев’яних церков - то взагалі досить популярна для України тема) і наново зібрали у місті Берислав, пересвятивши у Введенську. Тут вона знаходиться і понині.
Це далеко не найстаріший дерев’яний храм України і, певно, не найгарніший, проте точно єдиний, що вцілів із усіх козацьких січей та фортець, тому унікальний і особливо цінний.
1. У 1853 р. церква-мандрівниця переїхала ще раз, із центру Берислава на околицю, своє нинішнє місце. У наш час це район хлібокомбінату, біля якого я і вискочив, повертаючись зі Зміївки.
2. І у вдалий час, бо відчиненим було не тільки подвір’я, а й сама церква, де з нальоту встиг клацнути кадр, перш ніж мене попросили цього не робити. Втім, автентичний інтер’єр все одно не зберігся. У храмі є своя чудотворна ікона, що на фото лежить зліва.
3. Загалом церква аскетична-приземиста, із тісного двору фотографувати було незручно, та й на освітлення сподівався краще. Все ж на саме цю зустріч чекав досить довго.
4.
5. Довжелезна Введенська вулиця виходить прямо на фасад, й, ідучи в центр, раз-по-раз озирався на перспективу храму вдалині, поки він геть не сховався за деревами.
6. Нинішній Берислав являє собою 12-тисячний райцентр, що й сам по собі досить цікавий. Планування вулиць прямокутне, поперечні спускаються до водосховища, уздовж якого витягнулось місто.
7. На периферійних вулицях багато архаїчного-покинутого. Звертає на себе увагу черепиця та пісковик як основний будматеріал.
8.
9.
10. Інша історична церква - Свято-Успенська 19 ст. Після десятиліть у ролі ДЮСШ та котельної позбавлена верху, і не факт, що обзаведеться ним знову.
11. Мозаїка на будинку культури:
12. У якому, якщо не знати наперед, не вгадаєш колишній Воскресенський собор 1890-х років.
13. Повз нього зайдемо в недавно відновлений міський парк. Основна тема тут - червоні маки.
14.
15. До Берислава у 16-17 ст. на цьому місці стояла османська фортеця Кизикермен, що мала на меті захищати турків та кримських татар від козаків. А у 3-4 ст. нашої ери ймовірно розташовувалась столиця Остготського королівства Данпарштадт… і на основі цього факту Берислав радісно проголосили найстарішим містом Херсонщини, хоч то і не дуже правильно, як на мене.
16. Шевченко задивляється на водосховище.
17. Нижче паркану із води стирчать руїни:
Усякі сайти-агрегатори саме ці руїни називають залишками фортеці Кизикермен. Хоча найпевніше, це щось більш банальне типу старої міської каналізації. Фортеця знаходилась ближче до однойменної балки, і від неї нічого не лишилося, хіба щось сховане у водах Каховського моря.
18. Крім того, якби ці руїни мали якусь цінність, навряд їх би тупо відрізали парканом при реконструкції парку - я не знайшов як до них підійти без ризику навернутись у водосховище, тому обмежився парою фото здалеку. Хоча місцями вони виглядають атмосферно.
19. За парком знаходиться невеликий старий пляж, оточений мальовничими кам’янистими виступами.
20.
21.
22. На протилежній стороні водосховища очевидно збиралася злива.
23.
24. У такому незвичному освітленні побачив уже знайому Каховку:
25. За пляжем починається узвишшя, де найпевніше і була фортеця.
26. І хотілося б вірити, що ці сходи могли лишитись від неї, чи хоча б складені з її каміння.
27. Із заходу узвишшя прикривається балкою Кизикермен, що доволі глибоко врізається в міську забудову.
28. Нагорі ж знаходиться пам’ятник на честь козаків, що загинули під час штурму фортеці.
29. Не надто захопливий сам по собі, але небо на той момент небо неабияк постаралося створити чудовий задній план.
30.
31.
32. Поки наді мною світило сонце, нещасну Каховку, як і напередодні, заливало дощем. Хоча, може, їм після місяців спеки то тільки в радість.
33.
34. А комусь просто байдуже.
35. Із узвишшя пішов у центр, що за цікавістю явно поступається розкиданим по околицям цікавинкам. Ще одна мозаїка:
36. Уквітчана райдержадміністрація.
37. Тут хтось прийшов к побєдє комунізму, але це не точно.
38. Залишилось махнути на північний край міста. Навіть бруківка тут особлива.
39. На колишньому військовому цвинтарі зберіглася витончена капличка 1850-х років над братською могилою героїв Кримської війни.
40.
41.
42. На цьому все, принаймні здалося, що найголовніше у Бериславі побачив. На зворотньому шляху ще разок можна глянути на балку Кизикермен з більш високої точки. У сторону водосховища:
43. Та її верхів’я.
Це далеко не найстаріший дерев’яний храм України і, певно, не найгарніший, проте точно єдиний, що вцілів із усіх козацьких січей та фортець, тому унікальний і особливо цінний.
1. У 1853 р. церква-мандрівниця переїхала ще раз, із центру Берислава на околицю, своє нинішнє місце. У наш час це район хлібокомбінату, біля якого я і вискочив, повертаючись зі Зміївки.
2. І у вдалий час, бо відчиненим було не тільки подвір’я, а й сама церква, де з нальоту встиг клацнути кадр, перш ніж мене попросили цього не робити. Втім, автентичний інтер’єр все одно не зберігся. У храмі є своя чудотворна ікона, що на фото лежить зліва.
3. Загалом церква аскетична-приземиста, із тісного двору фотографувати було незручно, та й на освітлення сподівався краще. Все ж на саме цю зустріч чекав досить довго.
4.
5. Довжелезна Введенська вулиця виходить прямо на фасад, й, ідучи в центр, раз-по-раз озирався на перспективу храму вдалині, поки він геть не сховався за деревами.
6. Нинішній Берислав являє собою 12-тисячний райцентр, що й сам по собі досить цікавий. Планування вулиць прямокутне, поперечні спускаються до водосховища, уздовж якого витягнулось місто.
7. На периферійних вулицях багато архаїчного-покинутого. Звертає на себе увагу черепиця та пісковик як основний будматеріал.
8.
9.
10. Інша історична церква - Свято-Успенська 19 ст. Після десятиліть у ролі ДЮСШ та котельної позбавлена верху, і не факт, що обзаведеться ним знову.
11. Мозаїка на будинку культури:
12. У якому, якщо не знати наперед, не вгадаєш колишній Воскресенський собор 1890-х років.
13. Повз нього зайдемо в недавно відновлений міський парк. Основна тема тут - червоні маки.
14.
15. До Берислава у 16-17 ст. на цьому місці стояла османська фортеця Кизикермен, що мала на меті захищати турків та кримських татар від козаків. А у 3-4 ст. нашої ери ймовірно розташовувалась столиця Остготського королівства Данпарштадт… і на основі цього факту Берислав радісно проголосили найстарішим містом Херсонщини, хоч то і не дуже правильно, як на мене.
16. Шевченко задивляється на водосховище.
17. Нижче паркану із води стирчать руїни:
Усякі сайти-агрегатори саме ці руїни називають залишками фортеці Кизикермен. Хоча найпевніше, це щось більш банальне типу старої міської каналізації. Фортеця знаходилась ближче до однойменної балки, і від неї нічого не лишилося, хіба щось сховане у водах Каховського моря.
18. Крім того, якби ці руїни мали якусь цінність, навряд їх би тупо відрізали парканом при реконструкції парку - я не знайшов як до них підійти без ризику навернутись у водосховище, тому обмежився парою фото здалеку. Хоча місцями вони виглядають атмосферно.
19. За парком знаходиться невеликий старий пляж, оточений мальовничими кам’янистими виступами.
20.
21.
22. На протилежній стороні водосховища очевидно збиралася злива.
23.
24. У такому незвичному освітленні побачив уже знайому Каховку:
25. За пляжем починається узвишшя, де найпевніше і була фортеця.
26. І хотілося б вірити, що ці сходи могли лишитись від неї, чи хоча б складені з її каміння.
27. Із заходу узвишшя прикривається балкою Кизикермен, що доволі глибоко врізається в міську забудову.
28. Нагорі ж знаходиться пам’ятник на честь козаків, що загинули під час штурму фортеці.
29. Не надто захопливий сам по собі, але небо на той момент небо неабияк постаралося створити чудовий задній план.
30.
31.
32. Поки наді мною світило сонце, нещасну Каховку, як і напередодні, заливало дощем. Хоча, може, їм після місяців спеки то тільки в радість.
33.
34. А комусь просто байдуже.
35. Із узвишшя пішов у центр, що за цікавістю явно поступається розкиданим по околицям цікавинкам. Ще одна мозаїка:
36. Уквітчана райдержадміністрація.
37. Тут хтось прийшов к побєдє комунізму, але це не точно.
38. Залишилось махнути на північний край міста. Навіть бруківка тут особлива.
39. На колишньому військовому цвинтарі зберіглася витончена капличка 1850-х років над братською могилою героїв Кримської війни.
40.
41.
42. На цьому все, принаймні здалося, що найголовніше у Бериславі побачив. На зворотньому шляху ще разок можна глянути на балку Кизикермен з більш високої точки. У сторону водосховища:
43. Та її верхів’я.