Місто шуму
Із Мдіни, середньовічної столиці Мальти, перемістимось у прилеглий до неї Рабат. Він виник як її передмістя, куди свого часу виселили всіх не-аристократів. А зараз навпаки Мдіна виглядає більше як шматочок Рабату, так от історія все розвернула.
1. Це уже без перебільшення саме місто, з 11 тисячами населення. Рабат великий, гамірний, пильний, людний, місцями облізлий та обвішаний дротами, одним словом - справжній.
2.
3.
4. Місцями дивний.
5.
6. Обов’язково з балконами:
7.
8. Та релігійними оберегами житлових будинків.
9. Але знову ж, не тільки ними. Цей дім охороняють собакени:
10. Рабат не був би мальтійським містом, якби головний його собор (парафіяльний і знову св. Павла, 1783) не займав скромно цілий квартал:
11. І просто церков багато:
12.
13. Фішкою Рабата є катакомби. Зайшов у церкву на кадрі вище, а вона заодно виявилась і входом в одну із систем, імені якогось St. Catald.
14. Не подивився на мегаліти наживо, то хоч так.
Систему катакомб тут нарили ще римляни, щоб ховати у них померлих за межами міських стін. У цих багатокілометрових тунелях клали поруч язичників, християн та іудеїв; різні у своїй вірі, після смерті вони всі виявились рівними.
Найбільший та відомий комплекс катакомб носить ім’я святих Павла і Агати, що переховувались тут свого часу від гонінь проти християн. Павла з прибічниками викинуло на берег Мальти штормом, тут він пробув три місяці, за які встиг дати старт розповсюдженню своєї віри, що тотально домінує в країні і дві тисячі років потому.
15. Також катакомби стали в нагоді для схованки місцевого населення під час німецьких та італійських бомбардувань у Другу Світову. Зараз все оформлено як музей, де з-поміж стандартних експонатів виділяються натуральні кістяки, не дуже раді зі свого поточного положення.
16. За музеєм входимо в царство мертвих.
17.
18. Входів у катакомби, певно, штук двадцять, обабіч дороги Bajjada Triq Sant Agata. Звісно, для відвідування відкрита незначна частина тунелів, але всі вони між собою схожі, тому швидко приїдаються.
19. Коротко враження від комплексу хотілось би виразити словом «прикольно», якби не той незначний факт, що це все - колишні могили. І якось ніде не згадується, куди перепоховали звідси тисячі небіжчиків, перш ніж відкрити тунелі для всіх охочих.
20. Та поки є така можливість, із радістю повернувся у царство живих. Затарився мальтійськими смаколиками і почалапав у сторону скель Дінглі.
1. Це уже без перебільшення саме місто, з 11 тисячами населення. Рабат великий, гамірний, пильний, людний, місцями облізлий та обвішаний дротами, одним словом - справжній.
2.
3.
4. Місцями дивний.
5.
6. Обов’язково з балконами:
7.
8. Та релігійними оберегами житлових будинків.
9. Але знову ж, не тільки ними. Цей дім охороняють собакени:
10. Рабат не був би мальтійським містом, якби головний його собор (парафіяльний і знову св. Павла, 1783) не займав скромно цілий квартал:
11. І просто церков багато:
12.
13. Фішкою Рабата є катакомби. Зайшов у церкву на кадрі вище, а вона заодно виявилась і входом в одну із систем, імені якогось St. Catald.
14. Не подивився на мегаліти наживо, то хоч так.
Систему катакомб тут нарили ще римляни, щоб ховати у них померлих за межами міських стін. У цих багатокілометрових тунелях клали поруч язичників, християн та іудеїв; різні у своїй вірі, після смерті вони всі виявились рівними.
Найбільший та відомий комплекс катакомб носить ім’я святих Павла і Агати, що переховувались тут свого часу від гонінь проти християн. Павла з прибічниками викинуло на берег Мальти штормом, тут він пробув три місяці, за які встиг дати старт розповсюдженню своєї віри, що тотально домінує в країні і дві тисячі років потому.
15. Також катакомби стали в нагоді для схованки місцевого населення під час німецьких та італійських бомбардувань у Другу Світову. Зараз все оформлено як музей, де з-поміж стандартних експонатів виділяються натуральні кістяки, не дуже раді зі свого поточного положення.
16. За музеєм входимо в царство мертвих.
17.
18. Входів у катакомби, певно, штук двадцять, обабіч дороги Bajjada Triq Sant Agata. Звісно, для відвідування відкрита незначна частина тунелів, але всі вони між собою схожі, тому швидко приїдаються.
19. Коротко враження від комплексу хотілось би виразити словом «прикольно», якби не той незначний факт, що це все - колишні могили. І якось ніде не згадується, куди перепоховали звідси тисячі небіжчиків, перш ніж відкрити тунелі для всіх охочих.
20. Та поки є така можливість, із радістю повернувся у царство живих. Затарився мальтійськими смаколиками і почалапав у сторону скель Дінглі.