Осло, ч. 2. Острів Бюгдой
Другий день в Осло був присвячений острову Бюгдой (який насправді уже півострів) або, як його ще називають, острову Музеїв (бо їх там 5 чи 6 одразу). Тільки не спішіть нудитись від слова «музеї», вони там зовсім не такі понуро-канцелярські, як ми звикли уявляти. Скандинави уміють зацікавити публіку, щоб вона несла туди свої гроші, ще й потім усім іншим радила приїхати.
У планах було відвідування усього двох музеїв, що, тим не менш, потягнуло на добрих півдня. Перший - музей кораблів вікінгів.
Знаходиться він в отакому аскетичному будиночку, зведеному на початку 20 ст. (коли Норвегія була ще бідною і нікому не цікавою рибальською країною):
Пам’ятник подружжю Енн Стайн та Хельге Інгстадам, археологам, які знайшли сліди вікінгів у Канаді і таким чином довели, що ці розбишаки паркувались біля берегів Північної Америки за кілька століть до Колумба.
Ядро експозиції музею представлене трьома драккарами 9-10 ст., котрі зрештою були використані як поховальні. Вікінги строго вірили в потойбічний світ, тому якщо помирав хтось знатний, йому споряджали корабель з купою речей і навіть рабів за компанію добровільно-примусово відправляли на той світ. Після цього корабель або топили, або відправляли у вільне плавання.
Ті, що після потоплення загрузли в глину, добре збереглися і були виявлені на зламі 19-20 ст.
Взагалі умудритися зробити із трьох корабликів всесвітньо відомий музей із сотнями відвідувачів щодня - теж у певній мірі мистецтво. І недешеве ж його відвідування, ціни цілком норвезькі (1 квиток для дорослого коштує 100 крон = 300 гривень по курсу на той момент; є групові знижки).
У зв’язку з цим бажано потрапити в музей одразу після відкриття, бо через годину-дві тут яблуку не буде де впасти.
Третя тура зберіглася найгірше. Зате прямо на стінах навколо неї періодично показують анімаційний міні-фільм про вікінгів із класним музичним супроводом.
Шматочок:
Також представлені речі та інші цікавинки, знайдені на кораблях.
Різьбу, певно, оновили, надто вже чітка, як для тисячолітньої.
Серед останків, знайдених на другому драккарі, один зі скелетів найпевніше належав знатній жінці перського походження. Це натякає, що круїзи вікінгів ганяли не тільки до Гренландії, а і в більш теплі краї. Скелет цієї жінки разом ще з кимось також представлені в експозиції, і якісь вони не надто щасливі з цього приводу.
Фото людей, що знайшли один із кораблів.
Добрий шмат приміщення займає сувенірний магазинчик. Ціни там також кусючі, тому він більше для подивитись.
Другий музей називається Фольке та знаходиться поруч. Як слідує із назви, присвячений він історії культури Норвегії і являє собою величезний скансен, де зібрані артефакти кількох століть із різних регіонів країни. Вхід сюди ще дорожчий (160 крон) і немає групових знижок, але на один раз воно все одно того варте.
Експозиція під дахом також присутня, але на неї ентузіазму якось не вистачило.
Найцікавіше там знаходиться під відкритим небом.
Особливо типові для минулого сільські хатки, на даху яких росте трава. Зараз такі теж трапляються по країні, але то вже найчастіше просто декоровані будинки для туристів.
Вони досить милі.
Аж дуже.
Такі собі теремки:
Є і з більш традиційним дахом.
Також багато піднятих над землею. Як нам пояснювали пізніше, це щоб миші не могли залізти. Та й в умовах їх постійно вологої погоди то виглядає логічно.
Декор на дереві скромний, але достойний, як для звичайних сільських хат та комор.
Більш модерний варіант:
У хати можна заходити і оцінити їх скромну обстановку. Життя селян не відзначалося особою розкішшю що в нас, що під полярним колом, чи ще будь-де.
Крім статичної архітектури, у скансені є «мешканці», що влаштовують якісь показові заходи чи зустрічають туристів у хатах. Знову ж таки, усе аби зацікавити публіку.
Певно, найцікавішою спорудою музею є ставкірка 1212 року. Ставкірка - загальна назва дерев’яних каркасних церков, яких колись було по Норвегії багато, але поступово майже всі відійшли.
Конкретно цю, із комуни Гуль, в кінці 19 ст. хотіли тупо знести, але вже тоді знайшлося якесь там Товариство порятунку, яке її вивезло і відновило тут.
У відреставрованій до ідеальності церкви спершу старовина ніби й не дуже відчувається.
Але якщо придивитися до деталей…
А надто глянути на розписи всередині:
Як тут не згадати про церкву св. Юра в Дрогобичі. Настільки різні культури і віки, а щось схоже знайшлося. У центрі над вівтарем - «Тайна вечеря»:
Окрім сільської місцевості, у музеї також представлені цілі вулиці Крістіанії (тобто Осло) минулих століть.
Магазини:
Стоматологічний кабінет, з усіма його гуманістичними принадами того часу.
Просто житлові будинки:
У них можна майже у всі зайти.
Обстановка настільки натуралістична, що в той момент явно відчував вину за вторгнення у чужу приватну власність.
Заправка. Така мила:
До від’їзду залишалося ще трохи часу, покрутився в навігаторі, побачив якийсь палац на березі фіорду за 800 метрів від музеїв. Вирішив пробігтись туди.
І правда, є палац:
Збудований у 1852 році для короля Оскара І та королеви Жозефіни. Їх син Оскар ІІ в кінці 19 ст. віддасть будівлю під музей.
А місце вибрали хороше, з краєвидами.
Яхти заполонили майже весь фіорд. Мати яхту для місцевих майже так само обов’язково, як у інших містах автомобіль.
Круїзні лайнери також не оминають місто увагою.
З-поміж інших столичних будівель виділяється брутальна ратуша:
На Бюгдої, окрім музеїв, присутні також прості житлові вулички.
Тут я фоткав навіть не будинки скоріше, а гарячого вікінга, якому спекотно в +17.
А так там усе по-скандинавськи скромно і дуже мило.
Таким чином, Осло ніби й не надто цікаве для туристів місто, та часу на свій огляд потребує чимало. Але нам уже був час рушати далі, туди, заради чого найперше і їдуть у Норвегію - за її природою.
У планах було відвідування усього двох музеїв, що, тим не менш, потягнуло на добрих півдня. Перший - музей кораблів вікінгів.
Знаходиться він в отакому аскетичному будиночку, зведеному на початку 20 ст. (коли Норвегія була ще бідною і нікому не цікавою рибальською країною):
Пам’ятник подружжю Енн Стайн та Хельге Інгстадам, археологам, які знайшли сліди вікінгів у Канаді і таким чином довели, що ці розбишаки паркувались біля берегів Північної Америки за кілька століть до Колумба.
Ядро експозиції музею представлене трьома драккарами 9-10 ст., котрі зрештою були використані як поховальні. Вікінги строго вірили в потойбічний світ, тому якщо помирав хтось знатний, йому споряджали корабель з купою речей і навіть рабів за компанію добровільно-примусово відправляли на той світ. Після цього корабель або топили, або відправляли у вільне плавання.
Ті, що після потоплення загрузли в глину, добре збереглися і були виявлені на зламі 19-20 ст.
Взагалі умудритися зробити із трьох корабликів всесвітньо відомий музей із сотнями відвідувачів щодня - теж у певній мірі мистецтво. І недешеве ж його відвідування, ціни цілком норвезькі (1 квиток для дорослого коштує 100 крон = 300 гривень по курсу на той момент; є групові знижки).
У зв’язку з цим бажано потрапити в музей одразу після відкриття, бо через годину-дві тут яблуку не буде де впасти.
Третя тура зберіглася найгірше. Зате прямо на стінах навколо неї періодично показують анімаційний міні-фільм про вікінгів із класним музичним супроводом.
Шматочок:
Click to viewТакож представлені речі та інші цікавинки, знайдені на кораблях.
Різьбу, певно, оновили, надто вже чітка, як для тисячолітньої.
Серед останків, знайдених на другому драккарі, один зі скелетів найпевніше належав знатній жінці перського походження. Це натякає, що круїзи вікінгів ганяли не тільки до Гренландії, а і в більш теплі краї. Скелет цієї жінки разом ще з кимось також представлені в експозиції, і якісь вони не надто щасливі з цього приводу.
Фото людей, що знайшли один із кораблів.
Добрий шмат приміщення займає сувенірний магазинчик. Ціни там також кусючі, тому він більше для подивитись.
Другий музей називається Фольке та знаходиться поруч. Як слідує із назви, присвячений він історії культури Норвегії і являє собою величезний скансен, де зібрані артефакти кількох століть із різних регіонів країни. Вхід сюди ще дорожчий (160 крон) і немає групових знижок, але на один раз воно все одно того варте.
Експозиція під дахом також присутня, але на неї ентузіазму якось не вистачило.
Найцікавіше там знаходиться під відкритим небом.
Особливо типові для минулого сільські хатки, на даху яких росте трава. Зараз такі теж трапляються по країні, але то вже найчастіше просто декоровані будинки для туристів.
Вони досить милі.
Аж дуже.
Такі собі теремки:
Є і з більш традиційним дахом.
Також багато піднятих над землею. Як нам пояснювали пізніше, це щоб миші не могли залізти. Та й в умовах їх постійно вологої погоди то виглядає логічно.
Декор на дереві скромний, але достойний, як для звичайних сільських хат та комор.
Більш модерний варіант:
У хати можна заходити і оцінити їх скромну обстановку. Життя селян не відзначалося особою розкішшю що в нас, що під полярним колом, чи ще будь-де.
Крім статичної архітектури, у скансені є «мешканці», що влаштовують якісь показові заходи чи зустрічають туристів у хатах. Знову ж таки, усе аби зацікавити публіку.
Певно, найцікавішою спорудою музею є ставкірка 1212 року. Ставкірка - загальна назва дерев’яних каркасних церков, яких колись було по Норвегії багато, але поступово майже всі відійшли.
Конкретно цю, із комуни Гуль, в кінці 19 ст. хотіли тупо знести, але вже тоді знайшлося якесь там Товариство порятунку, яке її вивезло і відновило тут.
У відреставрованій до ідеальності церкви спершу старовина ніби й не дуже відчувається.
Але якщо придивитися до деталей…
А надто глянути на розписи всередині:
Як тут не згадати про церкву св. Юра в Дрогобичі. Настільки різні культури і віки, а щось схоже знайшлося. У центрі над вівтарем - «Тайна вечеря»:
Окрім сільської місцевості, у музеї також представлені цілі вулиці Крістіанії (тобто Осло) минулих століть.
Магазини:
Стоматологічний кабінет, з усіма його гуманістичними принадами того часу.
Просто житлові будинки:
У них можна майже у всі зайти.
Обстановка настільки натуралістична, що в той момент явно відчував вину за вторгнення у чужу приватну власність.
Заправка. Така мила:
До від’їзду залишалося ще трохи часу, покрутився в навігаторі, побачив якийсь палац на березі фіорду за 800 метрів від музеїв. Вирішив пробігтись туди.
І правда, є палац:
Збудований у 1852 році для короля Оскара І та королеви Жозефіни. Їх син Оскар ІІ в кінці 19 ст. віддасть будівлю під музей.
А місце вибрали хороше, з краєвидами.
Яхти заполонили майже весь фіорд. Мати яхту для місцевих майже так само обов’язково, як у інших містах автомобіль.
Круїзні лайнери також не оминають місто увагою.
З-поміж інших столичних будівель виділяється брутальна ратуша:
На Бюгдої, окрім музеїв, присутні також прості житлові вулички.
Тут я фоткав навіть не будинки скоріше, а гарячого вікінга, якому спекотно в +17.
А так там усе по-скандинавськи скромно і дуже мило.
Таким чином, Осло ніби й не надто цікаве для туристів місто, та часу на свій огляд потребує чимало. Але нам уже був час рушати далі, туди, заради чого найперше і їдуть у Норвегію - за її природою.