Гданськ, ч. 2: погляд згори
Друга замітка про Гданськ буде присвячена його оглядовим майданчикам. У місті є одразу декілька точок, із яких можна подивитися на нього згори, або збоку, або те й інше одночасно. Розкажу про чотири з них, дві туристичні та популярні, дві менш відомі. Якраз із менш відомої і почнемо.
У Гданську немає замку як такого, але його відсутність сповна компенсується іншою фортифікацією, це різні залишки міських укріплень, бастіони та фортеці. Одна з таких фортець називається Гродзисько. Знаходиться на захід від Старого міста, на 50-метровій Градовій горі.
Природно, що такий пагорб споконвіку використовувався як укріплення, а сучасного виду фортеця набула в 1867-74 роках. Традиційно для сучасної Польщі, там все чинно й акуратно; люди в оранжевих манишках якраз стригли траву.
Більшість приміщень колишнього форту вдень відчинені. Там ще й якісь міні-експозиції зроблені, а як заходити всередину, починає говорити аудіогід.
На найвищому пагорбі фортеці стоїть хрест, присвячений одночасно 2000-літтю від Різдва Христового і 1000-літтю Гданська.
Єдиної видової точки тут немає, панорами міста відкриваються просто по мірі бродіння валами. Основні домінанти Головного міста - ратуша та Маріацька базиліка (вони ж і два наступних оглядових майданчики за сумісництвом).
Від хреста видно нецентральну частину Гданська, яка теж дуже фотогенічна й красива. Вітряки та портові крани чудово вписуються як задній план міста під червоною черепицею.
Тепер піднімемось на вежу базиліки. Її висота 82 метри, щоб видертись наверх, треба подолати 400 сходинок. Всередині химерна напівтемрява:
А з даху видно рай.
На передньому плані костьоли Старого міста.
Фортеця Гродзисько.
Залізничний вокзал.
Головне місто, за яким видніються фахверкові склади острова Шпихлерів. Вони, переважно, відбудовувалися з нуля.
Також шпихлери, ну і стандартні постсоціалістичні багатоповерхівки у Гданську теж є:
Досконалі кам’яниці Головного міста:
Зброярня.
Кути даху вежі позначені флюгерами, як давніми…
…так і відновленими.
Мости над Мотлавою, а може, то вже і Вісла:
Ну а геть далеко на півночі видно Балтійське море.
Другою після базиліки оглядовою точкою Головного міста є ратуша. Вона знаходиться відносно недалеко і тому види з неї частково дублюють вже побачене. Але піднятися варто хоча б для того, аби глянути на саму базиліку.
З вузьких староміських вуличок цю громадину в кадр не вмістиш, а от з висоти найкраще видно весь розмах і велич цього старовинного прекрасного храму.
На захід від ратуші уходить Довга вулиця.
Люди й будинки геть крихітні з такої висоти.
Ну а на сході - Довга площа, яка упирається в Зелену браму. Фахверкові шпихлери стоять уже на протилежному березі невидимої звідси Мотлави.
Довго думав, що то за краса вдалині, а виявився просто колишній молодіжний гуртожиток.
Портові крани, як же без них.
Бастіон Зубр. На нього і вирушимо далі.
Привіт із дворика ратуші:
Від середмістя до бастіону відносно недалеко і також можна прогулятися пішки. У підземному переході надибав стріт-арт, якого взагалі не так і багато бачив у Гданську.
А це, мабуть, наші заробітчани постаралися:
І хоча я вже ніби й не в центрі, скрізь продовжує зустрічатися старовинне й красиве. Незвична для міста Біла вежа (1461):
Якісь вілли:
А на автомобільний міст можна потрапити через Нижню браму 17 століття.
У 1622-36 роках для оборони міста було організовано лінію з 14 земляних бастіонів (хоча й не завжди земляних; бастіон Зубр, на який я виліз, насипали зі сміття). Звідси видніються уже знайомі верхівки домінант Головного міста, тільки з нового ракурсу та водичкою на передньому плані.
Гора Біскупа з гуртожитком та її околиці:
Так виглядає Зубр зі сторони. На вершині встановлені лавочки, і як же вони доречні якраз там, де можна присісти і нескінченно милуватися красою на всі 360 градусів навкруги.
Руїни кам’яного шлюзу 17 ст., який був і фортифікаційним елементом, і гідротехнічним рішенням для захисту Гданська від паводків.
Назад у центр вертався понад одним із рукавів Мотлави. Забудова цього району сучасна, і тут залишалось тільки зайвий раз подивуватись, яка вона теж гарна і гармонійно вписується в існуючу архітектуру.
Гданськ був першою важливою опорною точкою куди більш дальньої подорожі. Тому уже другого вечора на нас чекав від’їзд у сусідню Гдиню і посадка на пором.
Військові кораблики:
На зміну давнім кам’яницям і вежам Гданська прийшли портові контейнери, крани та вантажні судна. Закінчувався день, а пором неспішно тягнув нас у Балтійське море, на зустріч небаченим далеким країнам.
У Гданську немає замку як такого, але його відсутність сповна компенсується іншою фортифікацією, це різні залишки міських укріплень, бастіони та фортеці. Одна з таких фортець називається Гродзисько. Знаходиться на захід від Старого міста, на 50-метровій Градовій горі.
Природно, що такий пагорб споконвіку використовувався як укріплення, а сучасного виду фортеця набула в 1867-74 роках. Традиційно для сучасної Польщі, там все чинно й акуратно; люди в оранжевих манишках якраз стригли траву.
Більшість приміщень колишнього форту вдень відчинені. Там ще й якісь міні-експозиції зроблені, а як заходити всередину, починає говорити аудіогід.
На найвищому пагорбі фортеці стоїть хрест, присвячений одночасно 2000-літтю від Різдва Христового і 1000-літтю Гданська.
Єдиної видової точки тут немає, панорами міста відкриваються просто по мірі бродіння валами. Основні домінанти Головного міста - ратуша та Маріацька базиліка (вони ж і два наступних оглядових майданчики за сумісництвом).
Від хреста видно нецентральну частину Гданська, яка теж дуже фотогенічна й красива. Вітряки та портові крани чудово вписуються як задній план міста під червоною черепицею.
Тепер піднімемось на вежу базиліки. Її висота 82 метри, щоб видертись наверх, треба подолати 400 сходинок. Всередині химерна напівтемрява:
А з даху видно рай.
На передньому плані костьоли Старого міста.
Фортеця Гродзисько.
Залізничний вокзал.
Головне місто, за яким видніються фахверкові склади острова Шпихлерів. Вони, переважно, відбудовувалися з нуля.
Також шпихлери, ну і стандартні постсоціалістичні багатоповерхівки у Гданську теж є:
Досконалі кам’яниці Головного міста:
Зброярня.
Кути даху вежі позначені флюгерами, як давніми…
…так і відновленими.
Мости над Мотлавою, а може, то вже і Вісла:
Ну а геть далеко на півночі видно Балтійське море.
Другою після базиліки оглядовою точкою Головного міста є ратуша. Вона знаходиться відносно недалеко і тому види з неї частково дублюють вже побачене. Але піднятися варто хоча б для того, аби глянути на саму базиліку.
З вузьких староміських вуличок цю громадину в кадр не вмістиш, а от з висоти найкраще видно весь розмах і велич цього старовинного прекрасного храму.
На захід від ратуші уходить Довга вулиця.
Люди й будинки геть крихітні з такої висоти.
Ну а на сході - Довга площа, яка упирається в Зелену браму. Фахверкові шпихлери стоять уже на протилежному березі невидимої звідси Мотлави.
Довго думав, що то за краса вдалині, а виявився просто колишній молодіжний гуртожиток.
Портові крани, як же без них.
Бастіон Зубр. На нього і вирушимо далі.
Привіт із дворика ратуші:
Від середмістя до бастіону відносно недалеко і також можна прогулятися пішки. У підземному переході надибав стріт-арт, якого взагалі не так і багато бачив у Гданську.
А це, мабуть, наші заробітчани постаралися:
І хоча я вже ніби й не в центрі, скрізь продовжує зустрічатися старовинне й красиве. Незвична для міста Біла вежа (1461):
Якісь вілли:
А на автомобільний міст можна потрапити через Нижню браму 17 століття.
У 1622-36 роках для оборони міста було організовано лінію з 14 земляних бастіонів (хоча й не завжди земляних; бастіон Зубр, на який я виліз, насипали зі сміття). Звідси видніються уже знайомі верхівки домінант Головного міста, тільки з нового ракурсу та водичкою на передньому плані.
Гора Біскупа з гуртожитком та її околиці:
Так виглядає Зубр зі сторони. На вершині встановлені лавочки, і як же вони доречні якраз там, де можна присісти і нескінченно милуватися красою на всі 360 градусів навкруги.
Руїни кам’яного шлюзу 17 ст., який був і фортифікаційним елементом, і гідротехнічним рішенням для захисту Гданська від паводків.
Назад у центр вертався понад одним із рукавів Мотлави. Забудова цього району сучасна, і тут залишалось тільки зайвий раз подивуватись, яка вона теж гарна і гармонійно вписується в існуючу архітектуру.
Гданськ був першою важливою опорною точкою куди більш дальньої подорожі. Тому уже другого вечора на нас чекав від’їзд у сусідню Гдиню і посадка на пором.
Військові кораблики:
На зміну давнім кам’яницям і вежам Гданська прийшли портові контейнери, крани та вантажні судна. Закінчувався день, а пором неспішно тягнув нас у Балтійське море, на зустріч небаченим далеким країнам.