Гогун был прав, относительно нового сборника документов от РОССПЭН-а
Тут вчера Иванко задал россиянам вопрос: "Что интересного за последнее время вышло в издательствах РФ посвященное истории Украины".
Естественно россияне протупили, поэтому я им помогу.
Начиная с марта А.Дюков в своем ЖЖ периодически сообщал радостную весть , о том что летом выйдет сборник документов "Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны". В редколлегию данного сборника вошел и сам Дюков и небезизвесная в нашем сообществе Елена Борисёнок, которую rusmskii в УРБа цитирует, как специалиста по украиноведению.
Ну вот мы в Штабе сборник почитали, а Терен написал рецензию.
Я остановлюсь только на самых ярких и смешных ошибках, которые были допущены составителями этого сборника.Приношу извинения всем, кто не понимает украинский, но тут такая игра слов, что только на украинском становится понятно, насколько у российских ученых низкий уровень знаний не только истории, но и украинского языка, и географии.
1. На стор. 393 т. 1 феєрія: містечко Миколаїв на Львівщині у "ісконних редакторов" раптом перетворилося на "Николаев и Николаевскую область". Це при тому, що, мало того, що "Николаевский поветовьій провод" по тексту документа звітує вищестоящому Проводу ОУН у Львові (що а-пріорі вказує на те, про який "Миколаїв" йде мова), так ще й дата написана "29 липня 1941 р.". У цей час ще ніякий "Ніколаєв Ніколаєвской області" і близько зайнятий ані німцями, ані ОУН навіть не був.
2.Наші дорогі "історєґі-філолохі" не могли не обійти своєю увагою багатостраждальну "тєлєґрамму удовлетворенного Стєцко Бандерє", яка тепер у них називається: "Вьіписка из отчета походной группьі ОУН об организации местньіх органов самоуправления в с. Мльіньі" (с. 333-334 т.1).
Як і у випадку з Миколаєвом на Львівщині, необізнаність укладачів з географією земель східної Галичини зіграла з ними злий жарт, змусивши приписати авторові документа слова проте, що «позавчера в селе Кобыльница русский жид со страху убил немецкого солдата и коня, за что немцы расстреляли двоих известных националистов - Михаила Сенника и Николая Шванна» (чому з двома "Н"?)
Насправді, Стецько нічого не писав тут ні про яких «русских жидов»: єврей, який убив німецького вояка і коня, був у нього самий звичайний, просто село, де відбувалися події, називалося усупереч твердженню редакторів не «Кобильниця», а «Кобильниця Руська» (нині Любачівський повіт Підкарпатського воєводства Польщі). Також,хотілося б запитати у шановних членів редколегії, чому вони вирішили, що причиною убивства німецького вояка і коня став «страх русского жида», адже у оригіналі мова йде проте, що убивство відбулося «із стриху» ( с чердака)?
Ось як виглядає цей фрагмент українською: "Предвчора в селі Кобильниці Рус[ь]кій жид із стриху вбив жовніра німецького і коня, за шо німці розстріляли на місці двох націоналістів свідомих - Михайла Сеника і Миколу Швана.".
Мовчимо про те, що "жиди" вони не перекладають, а усюди залишають "жидами". Мовчимо, що не дають розшифровку псевдо Стецька, залишаючи його як (Карб). Чи треба говорити, що і цей документ проходить в збірнику як "унікальний"?
3. Ну и фотография, которая в сборнике представлена как "Украинская девушка наливает молоко немецкому солдату». Октябрь 1941 г."
В книге крымского исследователя А. Малыгина "Партизанское движение Крыма и «татарский вопрос». 1941-
1944 гг." это фото атрибутировано, как "Татарская девушка угощает немецкого солдата"
Естественно россияне протупили, поэтому я им помогу.
Начиная с марта А.Дюков в своем ЖЖ периодически сообщал радостную весть , о том что летом выйдет сборник документов "Украинские националистические организации в годы Второй мировой войны". В редколлегию данного сборника вошел и сам Дюков и небезизвесная в нашем сообществе Елена Борисёнок, которую rusmskii в УРБа цитирует, как специалиста по украиноведению.
Ну вот мы в Штабе сборник почитали, а Терен написал рецензию.
Я остановлюсь только на самых ярких и смешных ошибках, которые были допущены составителями этого сборника.Приношу извинения всем, кто не понимает украинский, но тут такая игра слов, что только на украинском становится понятно, насколько у российских ученых низкий уровень знаний не только истории, но и украинского языка, и географии.
1. На стор. 393 т. 1 феєрія: містечко Миколаїв на Львівщині у "ісконних редакторов" раптом перетворилося на "Николаев и Николаевскую область". Це при тому, що, мало того, що "Николаевский поветовьій провод" по тексту документа звітує вищестоящому Проводу ОУН у Львові (що а-пріорі вказує на те, про який "Миколаїв" йде мова), так ще й дата написана "29 липня 1941 р.". У цей час ще ніякий "Ніколаєв Ніколаєвской області" і близько зайнятий ані німцями, ані ОУН навіть не був.
2.Наші дорогі "історєґі-філолохі" не могли не обійти своєю увагою багатостраждальну "тєлєґрамму удовлетворенного Стєцко Бандерє", яка тепер у них називається: "Вьіписка из отчета походной группьі ОУН об организации местньіх органов самоуправления в с. Мльіньі" (с. 333-334 т.1).
Як і у випадку з Миколаєвом на Львівщині, необізнаність укладачів з географією земель східної Галичини зіграла з ними злий жарт, змусивши приписати авторові документа слова проте, що «позавчера в селе Кобыльница русский жид со страху убил немецкого солдата и коня, за что немцы расстреляли двоих известных националистов - Михаила Сенника и Николая Шванна» (чому з двома "Н"?)
Насправді, Стецько нічого не писав тут ні про яких «русских жидов»: єврей, який убив німецького вояка і коня, був у нього самий звичайний, просто село, де відбувалися події, називалося усупереч твердженню редакторів не «Кобильниця», а «Кобильниця Руська» (нині Любачівський повіт Підкарпатського воєводства Польщі). Також,хотілося б запитати у шановних членів редколегії, чому вони вирішили, що причиною убивства німецького вояка і коня став «страх русского жида», адже у оригіналі мова йде проте, що убивство відбулося «із стриху» ( с чердака)?
Ось як виглядає цей фрагмент українською: "Предвчора в селі Кобильниці Рус[ь]кій жид із стриху вбив жовніра німецького і коня, за шо німці розстріляли на місці двох націоналістів свідомих - Михайла Сеника і Миколу Швана.".
Мовчимо про те, що "жиди" вони не перекладають, а усюди залишають "жидами". Мовчимо, що не дають розшифровку псевдо Стецька, залишаючи його як (Карб). Чи треба говорити, що і цей документ проходить в збірнику як "унікальний"?
3. Ну и фотография, которая в сборнике представлена как "Украинская девушка наливает молоко немецкому солдату». Октябрь 1941 г."
В книге крымского исследователя А. Малыгина "Партизанское движение Крыма и «татарский вопрос». 1941-
1944 гг." это фото атрибутировано, как "Татарская девушка угощает немецкого солдата"