Тому, що наголос на ї у нас перемістився відносно нещодавно, а подекуди процес незавершений і досі, бо древніший наголос був на а. Можете про це детальніше прочитати у Півторака: http://litopys.org.ua/pivtorak/pivt12.htm Протягом XV-XVI ст. у слові україна відбувався процес зміни наголошування: в лексемах на -ина, (-іна, -їна) суфікс почав перетягувати наголос на себе (пор. бáтько - бáтьківщина - батьківщúна, горóх - горóшина - горошúна, рúба - рúбина - рибúна, хуртóвина - хуртовúна; так само Укрáїна - Україна). Цей процес, який не завершився й досі, спричинився до паралельного вживання обох акцентологічних варіантів - Укрáїна й Україна протягом кількох століть. Порівняйте, наприклад, у Т. Шевченка: «Свою Укрáїну любіть»; «...а я Тільки вмію плакать, Тільки сльози за Укрáйну...»; «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну»; «Це той Перший, що розпинав Нашу Україну» та ін. У сучасній українській літературній мові міцно, закріпилася форма з новішим наголосом - Україна.
( ... )
Comments 2
Reply
Протягом XV-XVI ст. у слові україна відбувався процес зміни наголошування: в лексемах на -ина, (-іна, -їна) суфікс почав перетягувати наголос на себе (пор. бáтько - бáтьківщина - батьківщúна, горóх - горóшина - горошúна, рúба - рúбина - рибúна, хуртóвина - хуртовúна; так само Укрáїна - Україна). Цей процес,
який не завершився й досі, спричинився до паралельного вживання обох акцентологічних варіантів - Укрáїна й Україна протягом кількох століть. Порівняйте, наприклад, у Т. Шевченка: «Свою Укрáїну любіть»; «...а я Тільки вмію плакать, Тільки сльози за Укрáйну...»; «В Україну ідіть, діти, В нашу Україну»; «Це той Перший, що розпинав Нашу Україну» та ін. У сучасній українській літературній мові міцно, закріпилася форма з новішим наголосом - Україна.
( ... )
Reply
Leave a comment