Габріель Мьобіус, або плач за § 91

[ueartemis]

Переконаний, що вся реформа орфографії була зроблена лише заради кількох фетишних слів. Найгучнішим із них, звісно, є слово «проєкт», яке стало знаменом ще попередньої спроби змінити норму. Напрочуд іронічно, що через бездумне бажання протиснути цей фетиш укладачі нового правопису випадково дозволили вирівнювання із російською для цілої низки інших

Comments

[ukurainajin]

Якщо шукати якийсь компроміс між прихильниками адаптації до рамок питомої фонетики та відтворення якнайближче до оригіналу, то тут вже хоч додаткову графічну позначку запроваджуй: ë - вимовляй собі як «е», але позначай на письмі відхилення. Щоби задовольнити і тих, хто по літерах вимовляє, і тих, хто потребує більшого. Власне, оті «невимовні» види запису з м'яким знаком тощо - це така сама графічна умовність. Мене постійно цікавить питання, про яке часто не здогадуються наші прихильники латинізації: як вони собі в Європі пораються з неадаптованим записом іноземних імен? Вони ж там часто невимовні для носіїв іншої мови без додаткових знань…

[ueartemis]

Мені неочевидна необхідність такого компромісу.

А про читання цікаве зауваження. Чи знав Сапковський, що його Фаоїльтіарна насправді Фельтьярна, а Фіндабаїр - Фіннавар?
У нас зараз проблему екзотичної орфографії імен мають вирішувати перекладачі, однак наші "генії" інколи навіть Гізельгера не впізнають (у Легези вийшов Ґіселер).

[ukurainajin]

Японці теж раніше адаптували все під традиційну кану. А тепер вже у словах іноземного походження мають не лише один-два випадки незвичного вживання діакритика, а й широкий ряд графем, котрі є цілковито чужими для їхньої питомої вимови. Колись «ti» ще передавали як «チ (чі)» - в наші дні вже цілком нормальним є «ティ (те + мала і)» тощо. Мені не є очевидною необхідність обмежувати запис «традиційною» фонетикою, коли більшість не має уявлення про «правильну з дідів-прадідів» вимову, маючи натомість доступ до іноземного взірця. Як на мене, «Мьобіус» переможе «Мебіуса». Запит на першого ставатиме дедалі більшим бо.

Щось я плутаю… Сапковський надавав комусь вказівки щодо вимови його власних назв, чи то навпаки - загадково відмовчувався?… Чи то був Толкін?… Хай там як, «канонічною» тепер є польська вимова в аудіокнижках та іграх.

[ueartemis]

Дякую, не знав про новий спосіб писати варваризми у японців. Наскільки поширене й офіційне?
Щодо oe: краще тоді вже Меобіус без м'якого мь.
Настанови щодо перекладу лишив Толкін. Сапковський же обурювався, що Вайсброт читає французькі і німецькі слова навпаки. Щоправда лише допоки той не помер. Тепер, думаю, сумління не дозволяє критикувати старого друга.

[maksymus]

Для належного формулювання правописного правила реформатори не мали на що спертися. Російське правило, точніше, система правил для передачі іншомовного Е після голосних, підкреслено «морфологічне», починаючи з проект і аж до -ель. Тому вирішили просто гамузом усе запропонувати писати з Є, забувши про поетів. Смішно, коли в першому тексті проекту правопису залишили спершу спаніель, продемонструвавши цим свою власну невимушену вимову.

Але якщо принцип фонетичний, то потрібно точно знати, як українці вимовляють. Результати опитування про фонему Е ( https://maksymus.wordpress.com/2020/07/16/511930/ ) чудово демонструють можливу схему суто фонетичного українського правила.

[ueartemis]

У росіян, як я зазначив, нині домінує -иэль. Те, що не сталося розходження практики письма українською і російською мовами, на мою думку, свідчить про те, що ми досі озираємося на російський запис іншомовних слів.