2 дні на велосипеді: Кам'яна Могила і термальні джерела Арабатки
26-27 березня катались за маршрутом: Мелітополь - Кам'яна могила - термальні джерела - Новоолексіївка.
Вже другий рік я хотів потрапити на термальне джерело на Арабатці взимку, щоб надворі було холодно, а у калюжі біля гейзеру - +50. Взимку не вийшло, зато поїхали туди на минулих вихідних, тобто в березні. Вже ніби і не зима, але на березі Азовського моря ще стоять айсберги з торосового льоду. Отже, бігати з моря, яке тільки-но звільнилось від льоду в термальне джерело, в якому +50, вдалося:)
термальне джерело:
Азовське море, 50 метрів від термального джерела
Заодно, відвідали Кам'яну могилу. Вражаюче місце, шкода що у нас було там лише 2 години часу
Отож з Києва до Мелітополя ми приїхали потягом. Звідси до Кам'яної могили - 20 км вздовж річки Молочна.
Бажання поїхати пересилило страх мерзнути в березні, і моя дружина і донечка поїхали з нами:) На фото Яруся спить в дитячому велосипедному кріслі:
До Кам'яної могили доїхали швидко, єдине що до входу довелось їхати через гору, тоді як ми спочатку заїхали від річки:
Ярині дуже сподобалась велика кількість піску, каміння, на яке можна вилізти, і печери, в які можна залізти:
Взагалі, тут дуже приємне місце. Ще й сонечко світило, камені були теплі, навколо річка і степи. А ти стоїш на вершині кам'яного острову серед південної рівнини..
камінь-жертовник:
Після медитації на Кам'яній могилі, їдемо назад у Мелітополь. Звідти на електричці до Новоолексіївки, далі велами до 20-го кілометру Арабатської стрілки.
В електричці дівчата розважалися крутінням паперових трубочок із кілометрових квитків і рольовими іграми - ось це, наприклад, сніговики:
По Арабатці їхали вже затемно, але вітер дув у спину, тому 34 км проїхали швидко. На місці з'ясувалось, що з минулого травня тут багато що змінилось: гейзер окультурили, обнесли бетонним парканом, басейн біля природнього фонтану розшилили. Ми поставили намети прямо в кількох метрах від 50-градусного озера:) купались всі:) це була справжня винагорода за крутіння педалей по темному:
після гарячого джерела, пішли освіжитись у морі. виявилось, що лише тиждень тому Азовське море було до горизонту вкрите кригою! тепер же цю кригу вітром, хвилями і течією викинуло на берег, утворивши торосові завали на березі. Вражаюча картина:
піщано-крижані гриби:
айсберг Азовський, звичайний:
Покупавшись у морі і гейзері, пакуємось і налягаємо на педалі - на Арабатці був сильний "мордодуй", їхати більше 10 км/год було важко.
цервка в Генгорці:
За пів години до нашого потяга пішов снігопад:) За два дні було і літо і весна і зима наприкінці подорожі!
Дякую всім 18-ти учасникам за класну компанію і почуття гумору! До наступних поїздок.
Вже другий рік я хотів потрапити на термальне джерело на Арабатці взимку, щоб надворі було холодно, а у калюжі біля гейзеру - +50. Взимку не вийшло, зато поїхали туди на минулих вихідних, тобто в березні. Вже ніби і не зима, але на березі Азовського моря ще стоять айсберги з торосового льоду. Отже, бігати з моря, яке тільки-но звільнилось від льоду в термальне джерело, в якому +50, вдалося:)
термальне джерело:
Азовське море, 50 метрів від термального джерела
Заодно, відвідали Кам'яну могилу. Вражаюче місце, шкода що у нас було там лише 2 години часу
Отож з Києва до Мелітополя ми приїхали потягом. Звідси до Кам'яної могили - 20 км вздовж річки Молочна.
Бажання поїхати пересилило страх мерзнути в березні, і моя дружина і донечка поїхали з нами:) На фото Яруся спить в дитячому велосипедному кріслі:
До Кам'яної могили доїхали швидко, єдине що до входу довелось їхати через гору, тоді як ми спочатку заїхали від річки:
Ярині дуже сподобалась велика кількість піску, каміння, на яке можна вилізти, і печери, в які можна залізти:
Взагалі, тут дуже приємне місце. Ще й сонечко світило, камені були теплі, навколо річка і степи. А ти стоїш на вершині кам'яного острову серед південної рівнини..
камінь-жертовник:
Після медитації на Кам'яній могилі, їдемо назад у Мелітополь. Звідти на електричці до Новоолексіївки, далі велами до 20-го кілометру Арабатської стрілки.
В електричці дівчата розважалися крутінням паперових трубочок із кілометрових квитків і рольовими іграми - ось це, наприклад, сніговики:
По Арабатці їхали вже затемно, але вітер дув у спину, тому 34 км проїхали швидко. На місці з'ясувалось, що з минулого травня тут багато що змінилось: гейзер окультурили, обнесли бетонним парканом, басейн біля природнього фонтану розшилили. Ми поставили намети прямо в кількох метрах від 50-градусного озера:) купались всі:) це була справжня винагорода за крутіння педалей по темному:
після гарячого джерела, пішли освіжитись у морі. виявилось, що лише тиждень тому Азовське море було до горизонту вкрите кригою! тепер же цю кригу вітром, хвилями і течією викинуло на берег, утворивши торосові завали на березі. Вражаюча картина:
піщано-крижані гриби:
айсберг Азовський, звичайний:
Покупавшись у морі і гейзері, пакуємось і налягаємо на педалі - на Арабатці був сильний "мордодуй", їхати більше 10 км/год було важко.
цервка в Генгорці:
За пів години до нашого потяга пішов снігопад:) За два дні було і літо і весна і зима наприкінці подорожі!
Дякую всім 18-ти учасникам за класну компанію і почуття гумору! До наступних поїздок.