Шевченко: 1) анти-давайчанин + 2) та носій наказового мовоспособу дієслова + 3) та проти знетеперішнення зараззомбенят россосїйчасам + 4) та за мовокличний індоевропейський відмінок:
Нас зібралось тоді, як тепер пам’ятаю, щось багато, вечір був такий теплий, вологий, духмяний. Мене оточили дами і попросили «заспівати що-небудь». Тарас це почув і, подаючи мені гітару, сказав: « Ану, заспівайте». Я відмовився тим, що не вмію акомпанувати собі на гітарі. «То ходімо до фортоплясу», - сказав він, підводячись...
А хто це скомпонував ці вірші? - запитав він, коли я перестав співати. - Я. - Ви? Спасибі вам, козаче... . Тарас часто повторював, хапаючись «за боки»: «Та ну-бо, Василю, не бреши!»
Тарас, з яким я встиг уже зблизитись, читав різні свої вірші і між іншим уривок із поеми «Іван Гус». Кілька рядків з неї досі не вигубилися з моєї пам’яті:
6. Стоїть явір над водою, на воду схилився: На козака пригодонька - козак зажурився. «Та не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький: Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!» - Ой, як мині не хилитись - вода корінь миє. «Ой, як мині не журитись - коли серце ниє! Ой, поїхав в Москівщину козак молоденький, Оріхове сіделечко и кінь вороненький. Ой, поїхав в Москівщину, та там и загинув,
Свою рідну Україну - на віки покинув. Та й казав, щоб не висипати високу могилу... Казав, щоб посадити в головах калину. «Пташки будуть прилітати, калиноньку їсти, Будуть мені приносити від родини вісти».
Comments 6
( ... )
Reply
В. І. Аскоченський
І МОЇ СПОГАДИ ПРО Т. Г. ШЕВЧЕНКА
Шевченко: 1) анти-давайчанин + 2) та носій наказового мовоспособу дієслова + 3) та проти знетеперішнення зараззомбенят россосїйчасам + 4) та за мовокличний індоевропейський відмінок:
Нас зібралось тоді, як тепер пам’ятаю, щось багато, вечір був такий теплий, вологий, духмяний.
Мене оточили дами і попросили «заспівати що-небудь». Тарас це почув і, подаючи мені гітару, сказав: « Ану, заспівайте». Я відмовився тим, що не вмію акомпанувати собі на гітарі. «То ходімо до фортоплясу», - сказав він, підводячись...
А хто це скомпонував ці вірші? - запитав він, коли я перестав співати.
- Я.
- Ви? Спасибі вам, козаче... . Тарас часто повторював, хапаючись «за боки»: «Та ну-бо, Василю, не бреши!»
Тарас, з яким я встиг уже зблизитись, читав різні свої вірші і між іншим уривок із поеми «Іван Гус». Кілька рядків з неї досі не вигубилися з моєї пам’яті:
Народ сумує там в неволі ( ... )
Reply
6. Стоїть явір над водою, на воду схилився:
На козака пригодонька - козак зажурився.
«Та не хилися, явороньку, ще ж ти зелененький:
Не журися, козаченьку, ще ж ти молоденький!»
- Ой, як мині не хилитись - вода корінь миє.
«Ой, як мині не журитись - коли серце ниє!
Ой, поїхав в Москівщину козак молоденький,
Оріхове сіделечко и кінь вороненький.
Ой, поїхав в Москівщину, та там и загинув,
Свою рідну Україну - на віки покинув.
Та й казав, щоб не висипати високу могилу...
Казав, щоб посадити в головах калину.
«Пташки будуть прилітати, калиноньку їсти,
Будуть мені приносити від родини вісти».
Reply
Reply
Шойгу-тувинець, путін-вепс, патріарх-мордвін розповідають українцям про "славянський мир" - Палій
335,359 views • Mar 14, 2022 •
Ефект туранства "їво-іба-русскава їзьіка": і отут - знетеперішнені та зросійщені заразчани саме россосїйчасом! Від отого треба схаменутися вже отепер.
Reply
Leave a comment