Розпочнімо якнайвідважніше ніби гумористичну герменевтику Шевченкової премудрої культурної парадигми: "
дурити", "не дуріте", "
дурень", "
дурний" ітд. (Колись,
дурною головою,/Я думав, - горенько зо мною! +
Дурні та гордії ми люди/На всіх шляхах, по всій усюді, +
Я сам себе, дурний, дурю,/Та ще й співаючи.../Чи не дурю себе я знову/Своїм химерним
(
Read more... )
Comments 29
Краще б, передусім, не були Геть-суржико-манами: гетьмано-суржико-головами:
Виходячи з національних традицій та враховуючи зважаючи на досвід інших держав в офіційних документах посаду глави держави зазначати [краще: позначати, називати, величати] як "Президент (Гетьман) України"
Зрештою, як цікавинка, і німецьке "капут" (через французьку) і латинське "капітан" - од єдиного індоєвропейського кореня: PIE *kaput- "head".
hetman (n.)
"Cossack commander," 1710, from Polish hetman, apparently from an early form of German Hauptmann "captain," literally "headman," from Haupt "head" (see head (n.)) + Mann (see man (n.)).
Ото про Гетьмана Мазепу - Байроном!
Reply
Оце варто переписати - бо отой брак кличного відмінка набрехали в українську мову саме російською, іноді й стихійно:
ЗБРЕХАТИ, збрешу, збрешеш, док., розм. Док. до брехати 1. - Він зроду ні пилинки не вкрав і на волосинку не збрехав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 288); Кому вдалося раз збрехати, Тому вже віри більш не ймуть (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 171); - Як він спитав на політзанятті, хто скурив газету, я хотів збрехати, що не бачив, але не міг (Олесь Гончар, III, 1959, 34);
// Розповісти що-небудь цікаве, веселе. [Гарасим:] Люблю я, брат БРАТЕ, кобзарів: хоч збреше що, заспіває (Панас Мирний, V, 1955, 86); [Платон Гаврилович:] Іди ось покуштуєш, чи гарно варення уварилось. Може, що збрешеш веселеньке (Степан Васильченко, III, 1960, 138 ( ... )
Reply
Вашева чїво?
Рада виродків й потвор -
Накоїла мовомор:
Отам москво-монстренята -
"Праізносят фсьйо нївнятна"!
Варто то би якось дописати й довіршувати! Мова - є безконечним творчим віршуванням первісних первнів, яких російська не має!
Reply
Ото нам авторитети:
Авторитетний мовознавець Лариса Масенко:
І якщо на початку проголошення державності Ізраїлю іврит не був рідною мовою для більшості дорослих репатріантів, і її їм доводилося вчити з нуля, то вже своїх дітей ізраїльтяни спочатку вчили івриту [=івритській] івритської [бо вчили мови (чого?) - не вчили "мові" (чому?)] , а вже потім іншим мовам [чому?] ІНШИХ МОВ [чого?].
Суржико-коґнітивний дисонанс - то підсвідомий стихійний диктат російської граматики, також доказ як саме працюють і ідеологеми і ідеології (дегуманізація російською = жити суржикостихійно, непромірковано, нераціонально, несвідомо!):
Кого вчили "українській мові"?
Та кого вчили "русскаму їзьіку"?
Хто живе в кацапополові?
Хто суржикокріпак - тайно й наяву?
Як наплодились безмовні й безголові -
Россо-бур'яни в мовосаду?
Рече Мова: "Навчіться мови! - Я гряду!"
Reply
Організація виборів у США. Чому ЧОГО варто та чому ЧОГО не варто повчитися Україні
Назар Бойко, Роман Свердан, "ЦИФРА" _ Вівторок, 29 листопада 2016, 15:05
Чому ж ми можемо будь-чого навчитись?
Ми ж спроможні навчитися всього! - Чому?
Бо ми - не суржикокаліки москвопосполиті:
Не вчимось "граматиці" і "мові" - бо "русскаму їзьіку"!
Тож навчаймося мови - пічнім мововійну!
Навчімося мови-граматики - геть россобіду!
Reply
Leave a comment