(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [Під час останньої подорожі на Україну (червень - вересень 1859), стор. 9]
VII
Д. Чалий 1049 і всі інші, хто подавав про Тарасову пригоду звістки, в один голос кажуть, що тут був донос. Донос такий факт певний, як і самий арешт Шевченка, але, хто і з якого приводу зробив той донос?
Небіжчик Тургенєв навесні р. 1861, коли Шевченка не було вже на сім світі, подав небіжчику Герцену звістку, що один ісправник «Чернігівської губернії», арештовавши Шевченка, вирядив його, наче «колодника», до губернського міста за те, що Шевченко не схотів намалювати з його олійними красками патрета на цілу постать. В «Колоколі» 1 жовтня р. 1861 додано, що Табачников, арештовавши Ш[евчен]ка, писав до київського губернатора Гессе, що полонив Шевченка за «богохульство і боговідступництво». А Гессе казав вирядити Ш[евчен]ка під вартою до Києва, і коли б за Шевченка не заступився жандар, то довелось би йому довго гостювати в київській поліції 1050.
Ледві чи треба говорити про непевність оцих звісток. Мені траплялося говорити з людьми, що добре знали Табачникова. Ніхто не обзивався про його добрим словом, але усі казали, що неможливо навіть гадати, аби він допустився такої нахабності, щоб став вимагати у Шевченка намальовання портрета без грошей, та ще, як сказано в «Колоколі», безошибочно, і, нарешті, щоб відважився арештовати Шевченка з тої причини, яку подав «Колокол» і Тургенєв!
Самовольство київської поліції і адміністрації нехай і буде, що річ звичайна, але ж то був такий час, що «шила б в мішку не сховав» ні Табачников, ні Гессе!
Таким чином, оцей привід до доносу мусимо цілком знехтувати. Так само треба знехтувати і звістку М. Ф. 1051, що Шевченка арештовано за якусь промову «на базарі в Межирічах на возі з сіном». Треба мені незвичайно бистрокрилої та широкої фантазії на те, щоб виобразити собі, хоч в гадках, що Шевченко виліз серед базару на високий віз сіна і звідтіль держав промову! Я не спроможен сього виобразити навіть задля легенди!
Певніш від інших свідків в сій справі можна б було взяти Варфоломея Шевченка. Він розповів нам 1052, що коли на отому польованні в Межирічах зайшла в веселому товаристві весела бесіда і почали балакати про ченців, так Тарас висловив те, що думав про них. «В той час, немов наумисне, був в Межирічі жандар-офіцер. Поляки зараз послали до його жида з доносом, що Шевченко богохульствує. Жандар покликав до себе Тараса і каже до його: «Про вас говорять, що ви богохульствуєте?» «Може, й говорять, - відповів Тарас, - про мене можна всячину плести, бо я чоловік «патентований». От про вас так певне нічого не скажуть». І повезли Тараса в Черкаси, а потім у Київ 1053.
Я вже говорив, що Варфоломея в Межирічах не було; побачимо, що не було там і жандара. Бачили ми теж, що Тарас після 10 липня був у Каневі і в Городищі і арешт його стався за кілька день після того «польовання». Нарешті, з Варфоломеєвого оповідання виходить так, ніби поляки те «польовання» ужили яко засаду проти Тараса і злапали його. Коли б воно справді так було, так, певна річ, поляки б зуміли спорудити якусь іншу, розумнішу западню і повели б справу так, щоб не знати було їх рук. Якби хтіли вони спокушати Шевченка, зманюючи його до «противозаконной» бесіди, вони б вирядили на се «польовання» когось вдатнішого і розумнішого, ніж пан Козловський в бальному убранню.
Таким чином, і оповідання Варфоломеєвого не можна прийняти яко певне.
1049 Чалий, с. 141.
1050 Див.: Листочки до вінка на могилу Шевченка [в XIX роковини його смерті. - Львів, 1890. - С. 3 - 14].
1051 Ист[орический] вест[ник]. - [1890. - Кн. XII]. - С 823.
1052 Правда. - 1876. - [№ 2]. - С. 66.
1053 Ibidem.
Попередня Наступна
VII
Д. Чалий 1049 і всі інші, хто подавав про Тарасову пригоду звістки, в один голос кажуть, що тут був донос. Донос такий факт певний, як і самий арешт Шевченка, але, хто і з якого приводу зробив той донос?
Небіжчик Тургенєв навесні р. 1861, коли Шевченка не було вже на сім світі, подав небіжчику Герцену звістку, що один ісправник «Чернігівської губернії», арештовавши Шевченка, вирядив його, наче «колодника», до губернського міста за те, що Шевченко не схотів намалювати з його олійними красками патрета на цілу постать. В «Колоколі» 1 жовтня р. 1861 додано, що Табачников, арештовавши Ш[евчен]ка, писав до київського губернатора Гессе, що полонив Шевченка за «богохульство і боговідступництво». А Гессе казав вирядити Ш[евчен]ка під вартою до Києва, і коли б за Шевченка не заступився жандар, то довелось би йому довго гостювати в київській поліції 1050.
Ледві чи треба говорити про непевність оцих звісток. Мені траплялося говорити з людьми, що добре знали Табачникова. Ніхто не обзивався про його добрим словом, але усі казали, що неможливо навіть гадати, аби він допустився такої нахабності, щоб став вимагати у Шевченка намальовання портрета без грошей, та ще, як сказано в «Колоколі», безошибочно, і, нарешті, щоб відважився арештовати Шевченка з тої причини, яку подав «Колокол» і Тургенєв!
Самовольство київської поліції і адміністрації нехай і буде, що річ звичайна, але ж то був такий час, що «шила б в мішку не сховав» ні Табачников, ні Гессе!
Таким чином, оцей привід до доносу мусимо цілком знехтувати. Так само треба знехтувати і звістку М. Ф. 1051, що Шевченка арештовано за якусь промову «на базарі в Межирічах на возі з сіном». Треба мені незвичайно бистрокрилої та широкої фантазії на те, щоб виобразити собі, хоч в гадках, що Шевченко виліз серед базару на високий віз сіна і звідтіль держав промову! Я не спроможен сього виобразити навіть задля легенди!
Певніш від інших свідків в сій справі можна б було взяти Варфоломея Шевченка. Він розповів нам 1052, що коли на отому польованні в Межирічах зайшла в веселому товаристві весела бесіда і почали балакати про ченців, так Тарас висловив те, що думав про них. «В той час, немов наумисне, був в Межирічі жандар-офіцер. Поляки зараз послали до його жида з доносом, що Шевченко богохульствує. Жандар покликав до себе Тараса і каже до його: «Про вас говорять, що ви богохульствуєте?» «Може, й говорять, - відповів Тарас, - про мене можна всячину плести, бо я чоловік «патентований». От про вас так певне нічого не скажуть». І повезли Тараса в Черкаси, а потім у Київ 1053.
Я вже говорив, що Варфоломея в Межирічах не було; побачимо, що не було там і жандара. Бачили ми теж, що Тарас після 10 липня був у Каневі і в Городищі і арешт його стався за кілька день після того «польовання». Нарешті, з Варфоломеєвого оповідання виходить так, ніби поляки те «польовання» ужили яко засаду проти Тараса і злапали його. Коли б воно справді так було, так, певна річ, поляки б зуміли спорудити якусь іншу, розумнішу западню і повели б справу так, щоб не знати було їх рук. Якби хтіли вони спокушати Шевченка, зманюючи його до «противозаконной» бесіди, вони б вирядили на се «польовання» когось вдатнішого і розумнішого, ніж пан Козловський в бальному убранню.
Таким чином, і оповідання Варфоломеєвого не можна прийняти яко певне.
1049 Чалий, с. 141.
1050 Див.: Листочки до вінка на могилу Шевченка [в XIX роковини його смерті. - Львів, 1890. - С. 3 - 14].
1051 Ист[орический] вест[ник]. - [1890. - Кн. XII]. - С 823.
1052 Правда. - 1876. - [№ 2]. - С. 66.
1053 Ibidem.
Попередня Наступна