(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [В дорозі з заслання (серпень 1857 - березіль 1858), стор. 26]
Три дні зряду Тарас коли сам, а більш того, що з Щепкіним, оглядував Москву і знайомився з видатнішими людьми московськими того часу, як ото Бабст, Кетчер, Якушкін, Забєлін, і признається, що йому гріх нарікати на долю за те, що вона загальмовала йому поїздку до Петербурга. «Впродовж тижня, - каже він, - я зустрів таких людей, що й впродовж кількох років не довелось би зустріти. Нема, значить, лиха без добра» 886. А день 22 березіля він називає «радіснішим з радісних днів». Річ в тому, що поет сердеч но шанував благого дідуся Сергія Аксакова, останній теж сердечно любив і поважав нашого поета і за його твори, і за його недолю і страждання. Тоді саме, як Шевченко був у Москві, старий Аксаков хоровав і нікого не приймав. Тимто Шевченко і не сподівався бачитися з ним, а поїхав з Щепкіним поклонитися дітям його.
Скоро недужий гість довідався, що в господі у його такі великі таланти, як Шевченко і Щепкін, він знехтував лі карську заборону нікого не приймати і казав попросити ба жаних гостей до себе.
Перед Тарасом була «прекрасна, благородна, стариківська постать». Бачилися вони кілька хвилин, «але, - каже Шевченко, - ті хвилини зробили мене щасливим на цілий день і навіки вони зістануться в найясніших моїх споминах». За день поет ще раз провідав «чарівного старика». Аксаков просив його до себе на все літо в село. «Мабуть, чи встою я проти такої спокуси! Хіба що запопадлива поліція не пустить».
Син Щепкіна Микола 24 березіля справляв бенкет вхідчин своєї книгарні і задав обід московським ученим і літературним знаменистостям. На оцей обід запросили і нашого поета. «Що за чарівні оці люди, - записує Шевченко в своєму журналі, - молоді, жваві, вольні. Тут на обіді були Афанасьєв, Чичерін, Мин, Бабст, Корш, Крузе, Станкевич, Кетчер і кілька інших. Зустрівся з ними, буцім з людьми давно знайомими, рідними!»
Другого дня старий Максимович задав обід на пошановання Тараса і між іншими покликав і своїх «ветхих деньми» товаришів - учених Шевирьова і Погодіна. Шевирьов не сподобався Тарасові: «дідок до нудоти солодкий». За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими.
885 «Садок вишневий коло хати...» - Ред.
886 Записки... - С. 185. [Запис від 21 берез. 1858 р.]
Коментар
За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими. - Наводимо текст вірша:
Схолія М. А. Максимовича
На святе Благовіщення
Тебе привітаю,
Що ти, друже мій, вернувся
З далекого краю!
Ой як дуже за тобою
Тужила Вкраїна -
Усе тебе вспоминала.
Як та мати сина.
Твої думки туманами
По лугах вставали,
Твої сльози росицею
По степах спадали;
Твої пісні соловейком
В садах щебетали...
Та що й казать? Треба, кажуть,
Великої хусти,
А щоб людям зав’язати
Говорливі уста.
А тепера вже й не треба,
Бо вже врем’я інше:
Тепер людям говорити
І дихать вільніше.
Хвалить Бога, вже й ти з нами.
Наш любий Кобзарю!
Бувай здоров нам на радость,
А собі на славу!
Перебув ти тяжке лихо
І лиху недолю, -
Заспівай же нових пісень.
Щоб мати Вкраїна
Веселилась, що на славу
Тебе породила!
(Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 125 - 126).
Попередня Наступна
Три дні зряду Тарас коли сам, а більш того, що з Щепкіним, оглядував Москву і знайомився з видатнішими людьми московськими того часу, як ото Бабст, Кетчер, Якушкін, Забєлін, і признається, що йому гріх нарікати на долю за те, що вона загальмовала йому поїздку до Петербурга. «Впродовж тижня, - каже він, - я зустрів таких людей, що й впродовж кількох років не довелось би зустріти. Нема, значить, лиха без добра» 886. А день 22 березіля він називає «радіснішим з радісних днів». Річ в тому, що поет сердеч но шанував благого дідуся Сергія Аксакова, останній теж сердечно любив і поважав нашого поета і за його твори, і за його недолю і страждання. Тоді саме, як Шевченко був у Москві, старий Аксаков хоровав і нікого не приймав. Тимто Шевченко і не сподівався бачитися з ним, а поїхав з Щепкіним поклонитися дітям його.
Скоро недужий гість довідався, що в господі у його такі великі таланти, як Шевченко і Щепкін, він знехтував лі карську заборону нікого не приймати і казав попросити ба жаних гостей до себе.
Перед Тарасом була «прекрасна, благородна, стариківська постать». Бачилися вони кілька хвилин, «але, - каже Шевченко, - ті хвилини зробили мене щасливим на цілий день і навіки вони зістануться в найясніших моїх споминах». За день поет ще раз провідав «чарівного старика». Аксаков просив його до себе на все літо в село. «Мабуть, чи встою я проти такої спокуси! Хіба що запопадлива поліція не пустить».
Син Щепкіна Микола 24 березіля справляв бенкет вхідчин своєї книгарні і задав обід московським ученим і літературним знаменистостям. На оцей обід запросили і нашого поета. «Що за чарівні оці люди, - записує Шевченко в своєму журналі, - молоді, жваві, вольні. Тут на обіді були Афанасьєв, Чичерін, Мин, Бабст, Корш, Крузе, Станкевич, Кетчер і кілька інших. Зустрівся з ними, буцім з людьми давно знайомими, рідними!»
Другого дня старий Максимович задав обід на пошановання Тараса і між іншими покликав і своїх «ветхих деньми» товаришів - учених Шевирьова і Погодіна. Шевирьов не сподобався Тарасові: «дідок до нудоти солодкий». За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими.
885 «Садок вишневий коло хати...» - Ред.
886 Записки... - С. 185. [Запис від 21 берез. 1858 р.]
Коментар
За обідом Максимович вславляв Шевченка власними віршами, саме на той раз скомпонованими. - Наводимо текст вірша:
Схолія М. А. Максимовича
На святе Благовіщення
Тебе привітаю,
Що ти, друже мій, вернувся
З далекого краю!
Ой як дуже за тобою
Тужила Вкраїна -
Усе тебе вспоминала.
Як та мати сина.
Твої думки туманами
По лугах вставали,
Твої сльози росицею
По степах спадали;
Твої пісні соловейком
В садах щебетали...
Та що й казать? Треба, кажуть,
Великої хусти,
А щоб людям зав’язати
Говорливі уста.
А тепера вже й не треба,
Бо вже врем’я інше:
Тепер людям говорити
І дихать вільніше.
Хвалить Бога, вже й ти з нами.
Наш любий Кобзарю!
Бувай здоров нам на радость,
А собі на славу!
Перебув ти тяжке лихо
І лиху недолю, -
Заспівай же нових пісень.
Щоб мати Вкраїна
Веселилась, що на славу
Тебе породила!
(Чалый М. К. Жизнь и произведения Тараса Шевченка. - С. 125 - 126).
Попередня Наступна