(no subject)
Кониський О. Я. Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя [До виходу першого Кобзаря, стор. 1]
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
від часу викупу його з крепацтва до виходу його першого «Кобзаря»
(1838 - 1840)
Он край родной воспоминал.
У Бога правды и свободы
Всему живущему молил
И кроткой мыслию следил
Дела минувшие народов,
Дела страны своей родной
И горько плакал...
Шевченко «Бесталанный»
I
Визволення Шевченка з крепацтва, як вже сказано вгорі, сталося 22 квітня р. 1838, коли, значить, ледві розпочалася двадцять п’ята весна його віку. З того ж дня він став годованцем товариства «Поощренія художеств» 170, почав ходити учитися малярству до класів Академії художеств 171 і небавом зробився одним з любленніших учнів професора Карла Павловича Брюллова 172.
Ще й до визволення з крепацтва, дякуючи заходам і піклованню Сошенка, конференц-секретар Академії українець Григорович посприяв, щоб Шевченко ходив учитися малювати людський кістяк в залі товариства «Поощренія художеств». Пансіон і зали сього товариства були в 7 лінії Васильєвського острова (в Петербурзі) в домі Костюрина. До того часу Шевченко хоч і малював анатомічні фігури, але про кістяк нічого не тямив, та може, й не бачив його. Хист Тарасів до малярства і тут зараз показав себе. Через два дні Сошенко, порівнявши його малюнки з кістяка до анатомічних, літографованих малюнків Басина, спостеріг, що подробиці у Шевченка виразніші і вірніші 173.
Та коли б у Шевченка не було незвичайного хисту, то не став би він так швидко приятелем Брюллова. Товарисько-приятельські відносини Брюллова до Шевченка свідчать нам, що останній і всіма іншими сторонами відповідав змаганням першого. Вони свідчать нам, що Шевченка природа наділила взагалі так щедро і такою незвичайною кебетою, що він за два роки самоуком встиг придбати собі такої освіти і зробитися такою інтелігентною людиною, що товаришування з ним не нудило Брюллова. Останній, як знаємо, був великим приятелем російського поета Василя Жуковського, що був тоді учителем цісаревича, а потім і царя Олександра II. Шевченко в своїх «Записках» малює Брюллова чоловіком з великим художницьким хистом; чоловіком з великим розумом, з високою освітою; чоловіком простим, гуманним і добрим. І ми з Шевченковою характеристикою Брюллова не можемо не згодитися цілком, бо таку саму характеристику подають нам і інші люде.
В попередньому нарисі я вже казав, що з першої знайомості з Брюлловим Шевченка обгорнула велика радість. Непомірно більш раював він, коли учителя Ширяєва перемінив на учителя Брюллова. Наче на крилах, як признає і сам Шевченко, доля перенесла його з «брудного горища неотеси маляра-мужика до велеліпної майстерської найбільшого художника нашого віку». Споминаючи отакий перехід, Тарас майже через 20 років після того каже: «Аж сам не йму тому віри, а так воно дійсне було! Я, нікчемний попихач, на крилах перелетів з брудного горища в чарівні зали Академії художеств» 174.
170 «Общества поощрения художников». - Ред.
171 Автобіографія - Кобзар. - 1876. - С. XXI.
172 Художник. - С. 36. - (Кобзар. - Т. III).
173 Ibidem. - С. 25.
174 Записки... - С. 40. (Кобзар. - Т III) [ Запис від 1 лип. 1857 р.]
Коментар
З того ж дня він став годованцем товариства «Поощрения художеств», почав ходити учитися малярству до класів Академії художеств... - точні дати невідомі. У звіті «Товариства заохочування художників» від 30 травня 1837 р. Шевченко іменується учнем, а в іншому звіті, що охоплює період від 28 квітня 1837 р. по 28 квітня 1838 р., його називають пансіонером. Стосовно початку навчання в Академії мистецтв відомо за документом, що 23 червня 1838 р. він як сторонній учень брав участь у місячному екзамені у фігурному класі (ЦДІАЛ СРСР. - Ф. 789. - Оп. 19. - Спр. 723. - Арк. 10. - див.: Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. - К., 1976. - С. 22).
Попередня Наступна
ТАРАС ШЕВЧЕНКО
від часу викупу його з крепацтва до виходу його першого «Кобзаря»
(1838 - 1840)
Он край родной воспоминал.
У Бога правды и свободы
Всему живущему молил
И кроткой мыслию следил
Дела минувшие народов,
Дела страны своей родной
И горько плакал...
Шевченко «Бесталанный»
I
Визволення Шевченка з крепацтва, як вже сказано вгорі, сталося 22 квітня р. 1838, коли, значить, ледві розпочалася двадцять п’ята весна його віку. З того ж дня він став годованцем товариства «Поощренія художеств» 170, почав ходити учитися малярству до класів Академії художеств 171 і небавом зробився одним з любленніших учнів професора Карла Павловича Брюллова 172.
Ще й до визволення з крепацтва, дякуючи заходам і піклованню Сошенка, конференц-секретар Академії українець Григорович посприяв, щоб Шевченко ходив учитися малювати людський кістяк в залі товариства «Поощренія художеств». Пансіон і зали сього товариства були в 7 лінії Васильєвського острова (в Петербурзі) в домі Костюрина. До того часу Шевченко хоч і малював анатомічні фігури, але про кістяк нічого не тямив, та може, й не бачив його. Хист Тарасів до малярства і тут зараз показав себе. Через два дні Сошенко, порівнявши його малюнки з кістяка до анатомічних, літографованих малюнків Басина, спостеріг, що подробиці у Шевченка виразніші і вірніші 173.
Та коли б у Шевченка не було незвичайного хисту, то не став би він так швидко приятелем Брюллова. Товарисько-приятельські відносини Брюллова до Шевченка свідчать нам, що останній і всіма іншими сторонами відповідав змаганням першого. Вони свідчать нам, що Шевченка природа наділила взагалі так щедро і такою незвичайною кебетою, що він за два роки самоуком встиг придбати собі такої освіти і зробитися такою інтелігентною людиною, що товаришування з ним не нудило Брюллова. Останній, як знаємо, був великим приятелем російського поета Василя Жуковського, що був тоді учителем цісаревича, а потім і царя Олександра II. Шевченко в своїх «Записках» малює Брюллова чоловіком з великим художницьким хистом; чоловіком з великим розумом, з високою освітою; чоловіком простим, гуманним і добрим. І ми з Шевченковою характеристикою Брюллова не можемо не згодитися цілком, бо таку саму характеристику подають нам і інші люде.
В попередньому нарисі я вже казав, що з першої знайомості з Брюлловим Шевченка обгорнула велика радість. Непомірно більш раював він, коли учителя Ширяєва перемінив на учителя Брюллова. Наче на крилах, як признає і сам Шевченко, доля перенесла його з «брудного горища неотеси маляра-мужика до велеліпної майстерської найбільшого художника нашого віку». Споминаючи отакий перехід, Тарас майже через 20 років після того каже: «Аж сам не йму тому віри, а так воно дійсне було! Я, нікчемний попихач, на крилах перелетів з брудного горища в чарівні зали Академії художеств» 174.
170 «Общества поощрения художников». - Ред.
171 Автобіографія - Кобзар. - 1876. - С. XXI.
172 Художник. - С. 36. - (Кобзар. - Т. III).
173 Ibidem. - С. 25.
174 Записки... - С. 40. (Кобзар. - Т III) [ Запис від 1 лип. 1857 р.]
Коментар
З того ж дня він став годованцем товариства «Поощрения художеств», почав ходити учитися малярству до класів Академії художеств... - точні дати невідомі. У звіті «Товариства заохочування художників» від 30 травня 1837 р. Шевченко іменується учнем, а в іншому звіті, що охоплює період від 28 квітня 1837 р. по 28 квітня 1838 р., його називають пансіонером. Стосовно початку навчання в Академії мистецтв відомо за документом, що 23 червня 1838 р. він як сторонній учень брав участь у місячному екзамені у фігурному класі (ЦДІАЛ СРСР. - Ф. 789. - Оп. 19. - Спр. 723. - Арк. 10. - див.: Анісов В., Середа Є. Літопис життя і творчості Т. Г. Шевченка. - К., 1976. - С. 22).
Попередня Наступна