26 січня 1858 року (неділя)

[maksymus]

26 [января]

Встретил Масляницу катаньем за город.
        Я предложил это удовольствие милейшей Пиуновой с семейством. Она согласилась. И мы поехали в село Бор, напилися чаю в каком-то кабаке, и на обратном пути она все пела известную свадебную или святочную песню:

Меня миленькой он журил-бранил,
                Он журил-бранил, добром говорил,
                Ай люли-люли, выговаривал.
                Не ходи, девка молода, замуж,
                Наберись, девка, ума-разума,
                Ума-разума да сундук добра,
                Да сундук добра, коробок холста.

Жидовское начало в русском человеке. Он без приданого не может даже полюбить.

 
26 січня
        ...Пиуновой с семейством. - Старшою представницею родини була бабуся, Анастасія Іванівна Піунова (дівоче прізвище - Полякова), в минулому актриса кріпосного театру князя М. Г. Шаховського. Її син Борис у молоді роки був танцівником у театрі, потім служив театральним адміністратором. З родини, близької до театру, походила й Феона Іванівна, мати актриси. Шевченко познайомився з усіма членами цієї родини, гостював у них, любив гратися з малечею (у Піунових було ще кілька дітей різного віку).
        Бор - село на лівому березі Волги, проти Нижнього Новгорода.

Варіанти:
        Меня миленькой он журил-бранил / меня миленькой журил-бранил
        Наберись, девка, ума-разума / Припаси, девка, ума-разума