Микола Вінграновський

[p_dzikovsky]

Читаючи його поезію, задався питанням - чи правильно записується прізвище автора? Як на моє галицьке вухо, звичайне "г" в цьому слові категорично не звучить. Хто підкаже - яка вимова - "Вінграновський" чи "Вінґрановський" - має певне етимологічне підґрунтя

Comments

[hector_von_kyiv]

Вінграновський - це трішки фонетично модифіковане польське Węgrzanowski. У польській там, ясне діло, звук [g], бо іншого бути не може. Але це, як на мене, нічого не доводить.

[p_dzikovsky]

Спасибі!

Цим доводиться, принаймні, точність мого слуху :-) Але, якщо так, то й правильним правописом я би вважав версію з "ґ", оскільки вона цілком мотивована. Що, зрештою, не до суперечки.

Але і в моєму словнику нема значень, явно пов’язаних з Węgrzanowski, і компутер під польську мову не заточений - корінь цього прізвища так запросто не гуглиться. Може, підкажете значення?

[henyk]

Може węgier? ;)

[p_dzikovsky]

М-м-м-м... "Угорський" польською - węgierski. Подальший же зв’язок значень - мені цілковито не ясний :-(

[app_s]

Він підписувався через українське г - ось його підпис:
http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Sign_Vingranovskyj.tif&page=1

[p_dzikovsky]

А чи були у нього варіянти? В совєцькому українському правописі літери ґ просто не існувало. Я, скажімо, вивчений в тій школі, про неї взагалі не знав (нам тільки казали, що в декількох словах - як то "ганок", для прикладу - літера г читається як російське ґ; і це радше дивувало).

І при всьому тому в підписі М.В. фігурує літера, яка, з сучасної точки зору - це безумовне ґ, оскільки правописне г виглядає цілком по-иншому. Ось, наприклад: http://freefonts.org.ua/font/category/rukopysni/

Я, звісно, НЕ СТВЕРДЖУЮ, що М.В. мав на увазі саме ґ в своєму підписі - у нього міг бути просто такий особистий почерк. Але, очевидно, літера г в його підписі аж ніяк не акцентується. З цього приводу можна би було глянути на ширші скани його почерку - але де ж їх взяти?

[henyk]

Павле, ще раз: з сучасними шрифтовими інтерпретаціями не все так просто, на жаль :/

[p_dzikovsky]

Та я все розумію і, зрештою, не роблю практично ніяких категоричних тверджень.

[maksymus]

Якщо мали передавати б як іншомовне пірзвище, як польське, то можна Венґржановський, тут хоч якось виправдано. Але в українському прізвищі Вінграновський бачимо вже суттєву адаптацію, літера ґ тут така ж зайва, як літера ж і -е-. Підґрунтя не в етимології, а в усталених способах передачі іншомовних і українських власних назв.

[p_dzikovsky]

Болдирєва-Табачника Вам у поміч! Для них українці Західної України - не українці, а мова наша - так само не українська. Відповідно, виявляється зайвою не тільки літера ґ , а й багато чого иншого (і не забудьте поправити мене щодо правопису слова "инший"!)

[maksymus]

Ну, якщо ви калічите займенник для Табачників, то мені вас шкода.

[parador]

Почитайте «Проблеми українського правопису» Василя Німчука, там багато цікавого, й про «и» на початку слів, і про «ґ» - якщо не читали, звісно.

[smijana]

Коли я була маленькою, то слухала у бабусі радіо, там Вінграновський особисто читав "Сіроманця".. мені здається, що він сам себе не вимовляв як "Вінґрановський", а раз не вимовляв - то й не мав наміру писати.
Назву стакана (склянки) гранчак - на центральних, північних, південних і східних територіях України вимовляли без "ґ", "грань, гранчак, границя (суржик?), гра, грак, грати і т.і." - всі оті "гра" - українська мова вимовляє м'яко.
Якщо це калька з іншої мови - то і інша мовна ситуація.
Це суто на моє чуття.. я не філолог, так що підкріпити науково майже нІчим.

..хоча у бабусі на Хмельниччині є діалектна назва сапи - "ґраса", дієслово - ґрасувати. Не знаю звідки діалект.. може, польське слово?..

[p_dzikovsky]

Та я ж хіба шо? :-) Все так, звісно.