pas_de_souci
in
ua
Au Temps de Klimt, la Sécession à Vienne, Pinacothèque de Paris
Виставка «В часи Клімта. Віденська сецесія» триватиме до 21 липня в паризькому музеї «Пінакотека».
Я її відвідала в цю неділю. З одного боку, афіша цієї виставки з репродукцією «Юдит» висить по всьому Парижу і ніби натякає, що там будуть найкращі роботи Клімта:
з іншого, їх відео презентація виглядає якось нуднувато: http://www.pinacotheque.com/no_cache/fr/accueil/expositions/aujourdhui/au-temps-de-klimt-la-secession-a-vienne.html
Обидва очікування підтвердились.
Спочатку про негатив. За свої 11,50 (ціна зі студенткою знижкою, повний квиток 13 євро) хотілося б побачити більше Клімта. Та за ці гроші Лувр можна відвідати і цілий день там ходити, а не півтори години по виставці.
Я пішла на виставку в неділю за тиждень до закриття. Народ би мав шаленіти, ломитись в двері і стояти трикілометровою чергою (Парижани і гості столиці це вміють). Але черги не було. З одного боку добре, а з іншого змушує задуматись про цікавість виставки.
АУДІОГІД ВКЛЮЧЕНИЙ В ЦІНУ ВХІДНОГО КВИТКА !!! треба було прочитати це до того, як вийти з виставки.
Експозиція присвячена періоду в творчості Клімта, коли він та інші художники заснували товариство Wiener Secession в 1897 році і до його розпаду в 1905.
Пінакотека не підготувала роздаткових матеріалів з детальним описом, лише короткий план залу. Багато коментарів було подано прямо в залах (що знову ж таки наводить на думку про малу кількість картин).
В правому нижньому кутку виділено жовтим - перелік залів. Всього 8 зі вступом включно :
Зал Париж-Відень присвячено Універсальній виставці 1900 року в Парижі. Клімт створив для неї прекрасні гравюри, одна з яких стала скандально відомою своїм еротизмом:
Це ГеліоГРАВЮРА !!! Хімікатами по залізу. Працює як фотографія. Я не знала, що гравюри можна робити такими класними !!! Батько Клімта був гравером і ювеліром (можливо це пояснює «Золотий» період художника). Нажаль, гравюр на виставці всього дві: ця і «Медицина» (з тієї ж серії).
Зал історицизму мене особливо не вразив. Він про те, що Клімт і товариші вчились в академії, малювали голих мужиків в античному стилі і класичні портрети. Хоча там видно, що вже тоді Густав Клімт виробив свою власну манеру малювати, яка передавала загадковість і вітальність персонажів. Ну і власне антична міфологію стала джерелом натхнення для Сецессії, як Середньовіччя для романтизму. Художники часто звертаються до антропоморфних образів (кентаври, мінотавр, пан), щоб показати діонісійську складову особистості.
Приємно було побачити оригінали бетховенського циклу. Це, між іншим, фарби по бетону. Їх було нелегко транспортувати.
Дві найвідоміші роботи «Юдит» і «Саломея» представлені в залі «Фатальна жінка». В коментарі до залу портрети, автор не забув оминути Фройда і його вплив на розуміння мотивів людської поведінки. Ну якщо загадати що істерія була найпоширенішим психічних захворюванням тих часів, а спіритуалізм і макабризм улюбленими розвагами, то можна по новому оцінити «Юдит» і «Саломею».
Я для себе відкрила картину «Мандрівні вогники»:
А ось що я відкрила в залі пейзажів:
Emile Mediz-Pelikan, Пейзаж з "Одисеї"
Я цим літом була в Греції на острові Егіна і, здається, я розумію, що хотів сказати художник :)
Уже за відкриття цих картин я вдячна організаторам виставки. З іншого боку, ні «Поцілунок», ні інші численні роботи «Золотого періоду» Клімта (ну крім «Юдит») до Парижу не доїхали. Що досить сумно.
Я її відвідала в цю неділю. З одного боку, афіша цієї виставки з репродукцією «Юдит» висить по всьому Парижу і ніби натякає, що там будуть найкращі роботи Клімта:
з іншого, їх відео презентація виглядає якось нуднувато: http://www.pinacotheque.com/no_cache/fr/accueil/expositions/aujourdhui/au-temps-de-klimt-la-secession-a-vienne.html
Обидва очікування підтвердились.
Спочатку про негатив. За свої 11,50 (ціна зі студенткою знижкою, повний квиток 13 євро) хотілося б побачити більше Клімта. Та за ці гроші Лувр можна відвідати і цілий день там ходити, а не півтори години по виставці.
Я пішла на виставку в неділю за тиждень до закриття. Народ би мав шаленіти, ломитись в двері і стояти трикілометровою чергою (Парижани і гості столиці це вміють). Але черги не було. З одного боку добре, а з іншого змушує задуматись про цікавість виставки.
АУДІОГІД ВКЛЮЧЕНИЙ В ЦІНУ ВХІДНОГО КВИТКА !!! треба було прочитати це до того, як вийти з виставки.
Експозиція присвячена періоду в творчості Клімта, коли він та інші художники заснували товариство Wiener Secession в 1897 році і до його розпаду в 1905.
Пінакотека не підготувала роздаткових матеріалів з детальним описом, лише короткий план залу. Багато коментарів було подано прямо в залах (що знову ж таки наводить на думку про малу кількість картин).
В правому нижньому кутку виділено жовтим - перелік залів. Всього 8 зі вступом включно :
Зал Париж-Відень присвячено Універсальній виставці 1900 року в Парижі. Клімт створив для неї прекрасні гравюри, одна з яких стала скандально відомою своїм еротизмом:
Це ГеліоГРАВЮРА !!! Хімікатами по залізу. Працює як фотографія. Я не знала, що гравюри можна робити такими класними !!! Батько Клімта був гравером і ювеліром (можливо це пояснює «Золотий» період художника). Нажаль, гравюр на виставці всього дві: ця і «Медицина» (з тієї ж серії).
Зал історицизму мене особливо не вразив. Він про те, що Клімт і товариші вчились в академії, малювали голих мужиків в античному стилі і класичні портрети. Хоча там видно, що вже тоді Густав Клімт виробив свою власну манеру малювати, яка передавала загадковість і вітальність персонажів. Ну і власне антична міфологію стала джерелом натхнення для Сецессії, як Середньовіччя для романтизму. Художники часто звертаються до антропоморфних образів (кентаври, мінотавр, пан), щоб показати діонісійську складову особистості.
Приємно було побачити оригінали бетховенського циклу. Це, між іншим, фарби по бетону. Їх було нелегко транспортувати.
Дві найвідоміші роботи «Юдит» і «Саломея» представлені в залі «Фатальна жінка». В коментарі до залу портрети, автор не забув оминути Фройда і його вплив на розуміння мотивів людської поведінки. Ну якщо загадати що істерія була найпоширенішим психічних захворюванням тих часів, а спіритуалізм і макабризм улюбленими розвагами, то можна по новому оцінити «Юдит» і «Саломею».
Я для себе відкрила картину «Мандрівні вогники»:
А ось що я відкрила в залі пейзажів:
Emile Mediz-Pelikan, Пейзаж з "Одисеї"
Я цим літом була в Греції на острові Егіна і, здається, я розумію, що хотів сказати художник :)
Уже за відкриття цих картин я вдячна організаторам виставки. З іншого боку, ні «Поцілунок», ні інші численні роботи «Золотого періоду» Клімта (ну крім «Юдит») до Парижу не доїхали. Що досить сумно.