Підкамінь. Барви осені
В Підкамені я був не один раз. Але останнього разу позитивних емоцій від цього місця я, мабуть, "набрався" найбільше. А все завдяки чудовій погоді і прекрасній порі року. На групу наших паломників з якими я приїхав мікроавтобусом (раніше завжди приїжджав автом) Підкамінь справив узагалі, можна сказати, приголомшуюче враження. Вони і не підозрювали, що не так далеко від Львова можуть бути такі потрясні місця.
Одне лише затьмарило наші відвидини. Церква була в риштуваннях. Тому цього разу я її не фотографував. Як зрештою і оборонні мури монастиря. А відтак подаю фото з вікіпедії. Щоб фото не контрастувало з осінніми барвами, перевів його в чорно-білі кольори.
Отже, Підкамінь це селище міського типу Бродівського району Львівської області. Відоме завдяки унікальному оборонному домініканському монастирю XV-XX ст. (нині - монастир ченців студійського чину УГКЦ), а також дивовижній пам'ятці природі -Каменю (висота 17 м, ширина - 8-10 м).
Детально про історію монастиря можна почитати тут. Я ж лише зазначу, що в 1946 р. на території обителі була тюрма, котра діяла десять років. Згодом монастир використовували почергово як психоневрологічний диспансер, конюшню та гараж. Лише 1997 р. сакральні споруди та частину келій передали ченцям-студитам.
Монастирське подвір'я. На ньому знаходиться Коринф(т)ська колона з фігурою Богородиці подарована монастирю домініканів руським воєводою Яном Станіславом Яблоновським 1719 р. і встановлена на кошти Станіслава Лідихівського. Про неї у Вікіпедії пише таке: "В радянські часи скульптура зазнала руйнувань і корозійних процесів - причиною яких є сліди від обстрілів і почорніння. У 1997 році, з часу повернення храму греко-католицькій громаді та з початком відновлення Підкамінського монастиря Походження дерева Хреста Господнього, позолочена скульптура Богородиці з дитям на руках почала самовідновлюватися і набувати первісного яскраво-жовтого кольору".
Чудотворна ікона Матері Божої з Підкаменя. Точніше її копія. Оригінал вивезли домінканці до Вроцлава.
Один із уцілілих записів свідчить: “ …1702 року, в сам день Благовіщення, прибув сюди чоловік аж із Хорватії на ім’я Гавриїл Ведидович. Був незрячим, але завдяки вірі не побоявся довгої виснажливої дороги. Йшов із надією, що прозріє. І Марія винагородила бідного паломника - ще за 20 миль від Підкаменя чоловік побачив сніг, що танув…”
Важливою подією для монахів була коронація ікони у 1725 р. Для цієї урочистості папа Венедикт XIII прислав з Риму золоті освячені корони. Загальна кількість всіх учасників свята досягла аж 200 тис.(!) осіб.
Фрагмент Розп’яття з XVII ст., що дивом було врятоване від спалення у радянські часи.
Поруч монастирського подвір'я можна ще побачити відреставровані могильні хрести.
Навколо монастиря розташовані численні каплички.
Найбільша із них нині перетворена православною громадою селище на церкву.
А от і природна дивовижа Підкаменя, від якої походить назва селища.
На підставі архітектурних досліджень 1984 та 1997 рр., які провів відомий історик Михайло Рожко, було виявлено, що в часи Галицько-Волинського князівства камінь використовували як основу для будівництва дерев’яної двоярусної оборонної споруди фортеці. Відомо, що у XIII ст. князь Данило Галицький на важкодоступних вершинах побудував низку оборонних пунктів (Холм, Львів, Каменець, Данилів, Стіжок та ін.). Ймовірно, до цієї оборонної системи було включено і наскельну забудову в Підкамені. Тоді утворились і дві печери, розміщені у глибині гори під теперішнім монастирем. Одна з них нібито слугувала підземним храмом, інша - келією.
Камінь оточений козацькими хрестами та могилами - свідчення жорстоких боїв з татарами.
Ще кілька осінніх фото.
Після Підкаменя ми попрямували у Залізці на могилу до новомученика Петра Боярського. Але це вже, як казав один "знаток", зовсім інша історія...