Вінниччина невідома ч. 2
Як все ж таки добре, що в кожній області України є щось нікому невідоме і прекрасне. Як цей палац приміром. Але про нього нижче;).
Ганщина -присілок Вороновиці Вінницького району. Бароковий іконостас Михайлівської церкви 1752 року.
Немирів. Відбудований костел святого Йосипа Обручника 1805 року тепер ще й з вишуканою підсвіткою. Годинники на вежах щоквадранс грають іншу мелодію. І не "Подмосковниє вєчєра":).
Багато хто знає про мавзолей Потоцьких в Печері, і що його звів геніальний Владислав Городецький. А чи багато з вас були всередині?
Як бачимо, все (крім вітражів і оригінального вівтаря) збереглось. Це той самий Еміль Саля.
До речі, Городецький теж подоляк. Він походить з сусіднього села Шелудьки.
Зараз святиню повернули католицькій громаді. Тут тепер храм святого Андрія Боболі. Служба Божа йде щонеділі о 15:00.
Шаргород. Спадок фестивалю "Арт-Шаргород" - пам'ятник новому пам'ятнику - творіння прекрасної Жанни Кадирової.
Багатьом відома неповторна шаргородська синагога 1589 року. Але всередині були точно одиниці.
А там цех з виготовлення соків, і...знову синагога. Частину приміщення - бабинець - віддали невеличкій єврейській громаді міста. З одного боку так і має бути, а з іншого, голова місцевих євреїв пані Інна (як не помиляюсь, її будинок прямо поруч із синагогою) дозволяє заходити лише євреям, які приїхали помолитись. Крім її дозволу, ще треба, аби на території був директор заводу соків, в якого ключі. Мені шалено пощастило: він був, і зі мною були американські євреї.
Всередині діжки в два людського зросту і жодних культових символів на стінах. Єдине, що збереглось - чотири колони посередині з чудовим склепінням і трохи ліпнини.
Ренесансове склепіння. Востаннє фарбувалось ще до революції.
Звичайно, до більшовиків синагога мала ренесансові склепіння, які знищили і перекрили пам'ятку жахливим совковим перекриттям. Тут ясно видні обрізані давні склепіння.
Єврейський цвинтар-кіркут в Шаргороді. Один з найбільших на Поділлі. Підозрюю, що тут могли ховати з кінця XVI століття - часу заснування єврейської громади міста.
Надгробків-мацев з різноманітними символами надзвичайно багато. Цей, приміром, з єдинорогом.
Браїлів Жмеринського району. Колишній кляштор ордену тринітаріїв - тепер православний Троїцький монастир. З-за іконостасу визирає вишуканий католицький вівтар. Хоча і православний іконостас тут нівроку. А от XVIII-вічним фрескам відомого митця Йосипа Прегтля, якими були вкриті всі стіни не пощастило - затинькували...
А це взагалі - цвях програми! Колишній депутат і голова митної служби України Володимир Скоморовський "відбудовує" в селі Селище Тиврівського району Черленківський замок, який колись тут стояв. Не за старими кресленнями, яких не залишилось, а так, навмання.
Планує розмістити тут готель, конференц залу, ресторан та музей. Обіцяє підвести асфальтові шляхи, за що дякую. Але чи буде з цього щось путнє - питання.
Принаймні, автентична башта замку Шеньовських все ще в руїнах. Хоча її теж планують включити до системи новочасних псевдо фортифікацій. Неоднозначна ініціатива...
Захід сонця на Великих Валах (одне з найбільших в Україні городищ, з діаметром 5 км) під Немировом. Між іншим, до скіфів (яких згадує вказівник на трасі) вони не мають жодного стосунку - це слов'янське городище.
Не дуже добрі новини і з Тульчина...
Галереї, що з'єднувала головний палац з правим флігелем, і яка стояла тут ще минолого року, вже нема. За словами директора училища культури, яке міститься в колишній резиденції Потоцьких, її демонтували згідно з розпорядженням Міністерства культури та туризму через аварійність. Плани на відбудову є, але чи вони втіляться в життя...
А це, за словами бібліотекарки, колишня зимова їдальня Потоцьких...
...та їхній родинний театр. Колонни ніби-то автентичні. Не знаю, не знаю...
Тиманівка Тульчинського району. Музей Суворова в його палацику XVIII стоіття. Це не штані - це яничарський прапор. Поруч - пращур "блайзерів" - турецький військовий кашкет:)).
Нещодавно з постаменту перед палациком вкрали гіпсове погруддя фельдмаршала...
В Стіні, яка так всім сподобалась завдяки цвинтарю, є ще одна неабияка атракція. Катакомби, в яких ще донедавна видобували каміння. Певірсно тут був скельний монастир (є залишки настінних графіті), який вирішили дещо розширити:). Думаю, тут декілька лілометрів лабіринтів...
Ще одна неочікувана знахідка - синагога з XVIII століття в районному центрі Іллінці. Красуня! Але до середини, чи хоча б трохи ближче - зась. Тепер на території розташовується приватний деревообробний цех. Фотографувати не дозволяють, на територію не пускають. Питання до фахівців: це точно пам'ятка місцевого значення. Хіба за законом її можна приватизувати?
Синагога з іншого боку. Знято крізь шпаринку. Цілком ймовірно, що дещо з оригінальних інтер'єрів могло зберегтись. Але як перевірити?
Борисівка, Іллінецький район. Миколаївська церква 1751 року.
А це вже справжній скіфський курган під селом Паріївка.
Майоліка на сітнах церкви Олександра Невського (1903 рік) в селі Сорока Іллінецького району.
Ніби-то десь поруч є ще й залишки фундаменту пам'ятника Олександру ІІ, але я їх не знайшов.
А ось залізничну станцію 1913 року не пропустив.
Всередині кахлеві оригінальні печі.
Бабин, Іллінецький район. Палац Ярошинського 1863 року. Зараз це просто жилий будинок...
В кущах поруч - залишки фонтану.
Цікаво, чи усвідомлюють тамтешні мешканці, що вони живуть в палаці? Думаю, навряд чи.
Колишній шпиталь 1915 року - тепер школа.
Цукровий завод, сучасник палацу, з декоративними баштами. Зараз активно розграбовується і нищиться.
Це теж в Бабині. Чи первісно тут була каплиця, наразі, невідомо.
Ну і обіцяний десерт - палац генерала Заботіна 1901 року. Нічогенький, правда?
UPD: перепрошую, в запалі забув дати координати... Село Мала Ростівка Оратівського району:).
Зараз тут "центр реабілітації". Судячи з ікони Бердичівської Божої Матері, що висить у вестибюлі, установа може мати стосунок до якоїсь католицької організації. В будь-якому випадку, це незрівняно краще, ніж тубдиспансер чи колонія для неповнолітніх. Статуї, судячи з їхньої ідентичності не старі. Стилізація.
А ось ці леви, можливо, автентичні.
Красень лелека на загадковій конструкції. Може димар? Не мінарет точно:).
Ліворуч - точно димар, а це... не знаю.
Ще одна ніби загадка. "Крісло магістра", я б сказав. Таке враження, що тут могли б збиратись на капітул тамплієри;).
Районний центр Оратів. Колишній палац Вороновича 1892 року, скапарений совковою плиткою. Зараз дитячий будинок.
Поруч просто чудовий новий палац, в якому краєзнавчий музей і музична школа. Клас!
Центр Оратова. Костел святого Станіслава 1845 року, в якому побралися батьки Джозефа Конрада.
Наостанок, це вже Київщина. Володарка. Колишній костел кінця XVIII століття. Тепер православна церква.