Українська мандрівниця Мирослава: про жіночий автостоп і 5 місяців в Південно-Східній Азії!
Несмотря на кризис, хочется читателей блога порадовать позитивными примерами путешествий.
Я не помню, как мы познакомились с Мирославой, но имела честь наблюдать через вездесущий фейсбук новости из ее путешесвий :) Для тех, кто еще решает куда поехать - море вдохновения и идей путешествий!
Выклянчила интервью еспешели фо ю!
Сподіваюся Мову-Калинову всі знають ;) Бо тут багато цікавого!
Загальне про тебе та твої подорожі:
27 років, економіст за освітою, журналіст за професією, мандрівник за покликанням. Маю талант знаходити пригоди на власну «п’яту точку», створювати проблеми і героїчно їх вирішувати :) Побувала у 29-ти країнах Європи та Азії.
1. Розкажи будь-ласка про свою останню подорож: який маршрут, який бюджет, яка тривалість?
Остання подорож тривала майже 5 місяців, за які я встигла побувати у шести країнах Південно-Східної Азії. Маршрут: Таїланд - Малайзія - Індонезія (Суматра, Ява, Калімантан) - малайзійське Борнео (штат Саравак) - Королівство Бруней - знову малайзійське Борнео (штат Сабах) - Камбоджа - Лаос - Таїланд.
Загалом витратила $2140 готівкою (візи, проживання, пересування тощо) і ще 10 000 грн з банківської картки (оплата квитків он-лайн та зняття місцевої валюти з банкоматів). Окремо виділяю витрати в гривні, бо за 4 місяці наша національна валюта здешевшала, тому й транзакції відбувалися за різним курсом: від 15 до 25 грн за $1. Квитки з України до Азії та назад (Київ - Бангкок, Бангкок - Київ) - це додаткові 5000 грн.
Найбільш вагомі витрати:
Візи: $190 (безвізові для українців Малайзія та Бруней)
Переліт з індонезійського острова Ява на індонезійський Калімантан (Сурабайя - Джакарта - Понтіанак): $100 (можна було зекономити, пропливши 36 годин на човнику в економ-класі за $26)
Переліт з малайзійського Борнео до Камбоджі (Кота Кінабалу - Куала Лумпур - Сієм Ріп): близько $80
Човен з Малайзії (Мелака) до Індонезії (Думай): близько $30
Щодо цін, то, скажімо, знайти хостел за $2-3 не проблема, а якщо подорожуєте удвох, можна доплатити і винайняти кімнату за $5-10. Мої особисті цінові «рекорди»: $1 за кімнату в гестхаусі у богом забутому селі в Лаосі та $3 за скромний номер з двоспальним ліжком на озері Тоба на Суматрі. А от «антирекорд» побили у столиці Брунею, приїхавши туди на вихідних, коли найдешевший номер у готелі коштував близько $50. Щоправда, за це отримали практично дві кімнати: одну з двома ліжками, іншу - з диваном :) Та моя бекпекерська «жаба» ще довго згадувала про це марнотратство незлим тихим словом.
Середня вартість обіду залежить від місця та меню. Скажімо, noodles soup або порцію смаженого рису з яйцем/морепродуктами/куркою/овочами можна знайти за $1,25-2.
В’язку бананів, рамбутанів, ананас або кіло манго у сезон можна придбати за $1, кілограм папайї - від $0,5, у несезон, звісно, дорожче.
Щодо екскурсій, входу у національні заповідники тощо - бюджет залежатиме від ваших уподобань. Єдине, що квитки для іноземців майже всюди дорожчі, ніж для місцевих, десь уп’ятеро, а десь й удвадцятеро.
Найдешевша країна - Індонезія, Малайзія - більш розвинена й, відповідно, дорожча, ніж Україна (хоча автостоп та couchsurfing там прекрасні), вартість харчування та проживання в Таїланді приблизно відповідає українському рівню, досить дорогими виявилися Камбоджа та Лаос, де, за відгуками бекпекерів, автостоп не працює, а тому і я вирішила не ризикувати в останні пару тижнів свого перебування в Азії, а пересуватися на автобусах, що вилилося у кругленьку суму.
В принципі, з самого початку я орієнтувалась на середньомісячний бюджет у $400 + $100 на візи та перельоти/переїзди між країнами.
АЛЕ:
Останні 2 місяці подорожувала з хлопцем, який ну ніяк не хотів зупинятися у каучсерферів і у найдешевших місцях, а ще харчуватися у місцевих забігайлівках, тому як тільки ми почали подорожувати разом, мій бюджет різко зріс :(
2. І як ти «докотилася» до такого життя? Чому вирішила подорожувати?
З дитинства «фанатіла» від передач про далекі краї. Студенткою їздила Україною, 5 років тому нарешті вибралася за кордон. Помандрувавши по Європі, помудрувавши із Шенгенськими візами, зробила висновок, що у світі чимало не менш прекрасних, а головне - автентичних та безвізових держав, приміром, Балкани чи країни СНД. Два роки тому побувала в Індії, яка стала «воротами» до Азії.
3. Тобі було страшно перед поїздкою? Де брала натхнення і як позбавлялася страху(якщо він був)?
Ні, не страшно. Після Індії вже нічого не страшно :) Перші два тижні у Таїланді я мандрувала з 2-ма друзями, за цей час у нас і автостоп був, і ночівля у наметі на паркінгу біля поліцейського відділку, і азіатський couchsurfing… Натхнення? Ну, це любити треба :)
Як позбавлятися страху? Та просто нікого не слухати (сусідні народи «грішать» купою стереотипів одне про одного, а для більшості українців, особливо старшого покоління, Азія - це їжа з тарганів і собак, малярія й дикі острівні племена-людожери, убивці та маніяки, які тільки й чекають на білого туриста), мандрувати і посміхатися. З власного досвіду: місцеві обов’язково допоможуть іноземцям, особливо, якщо ви дівчина з рюкзаком і розгубленими очима. Це на підсвідомому рівні працює. Але при цьому, звісно, не втрачати пильності й думати головою.
4. Я знаю, про твої попередні подорожі (виправ мене, якщо я помиляюсь): ти їздила автостопом по Балканах, а також з Туреччини в Грузію і Вірменію. І як воно - «стопити» дівчині?
Жіночий автостоп (не має значення, ви одна чи з подругою) апріорі прекрасний! Як правило, автівки зупиняються швидко. Попри поширену думку, це порівняно безпечно, бо дівчина з туристичним рюкзаком на узбіччі виглядає... ну як далеко не повія :) Звісно, про правила безпеки не слід забувати: закритий одяг, обручка на пальці, легенда про друзів/хлопця/нареченого/чоловіка, які чекають у місці призначення, ніякого флірту, натомість намагання викликати у водія батьківські чи братерські почуття і ніякого автостопу вночі… Звичайно, трапляються неприємні ситуації, певні натяки, часом ні з того ні з сього навіть прямим текстом пропозиції поїхати до готелю. У цьому разі чітке «Ні!», вимога зупинити авто і вихід. Імовірність зустріти маніяка на дорозі приблизно така сама, як і на прогулянці увечері у рідному місті, а от людей, що готові зупинитися допомогти («аби нічого не трапилося»), значно більше!
На Балканах я «стопила» з подругою, на Кавказі - часом з дівчатами, часом сама, в Таїланді, Малайзії та Індонезії - здебільшого одна. А от мандрувати з Туреччини до Грузії самостійно побоялась, тому знайшла на одному з сайтів партнера, хоча й мала перед цим досвід турецького автостопу з дівчатами - все було супер і без жодних натяків! Так що не такі страшні турки як їх малюють!
5. Давай детально поговоримо про організацію тривалої подорожі: що треба зробити, щоб організувати таку подорож: як планувався маршрут, куплялися квитки и інше?
Найголовніше - квитки в одну з бажаних країн. На відміну від європейських лоукостів, де і за тиждень можна купити недорогі квитки, на далекі відстані їх варто моніторити мінімум за кілька місяців, а то й за півроку-рік. Час від часу авіакомпанії влаштовують різні акції, саме так я й придбала свої білети. Квитки ж для пересування «там» купувала на місці, просто через те, що не хотіла бути прив’язаною до дат. Але на авіа перельоти теж діє правило: чим раніше, тим дешевше.
Тому якщо любите, щоб усе було сплановано, то сміливо купуйте квиточки заздалегідь - це допоможе суттєво заощадити. Скажімо, найбільший лоукост Азії AirAsia у травні влаштовував розпродаж на новорічні свята, де квитки коштували по $10. Знаю одесита, що примудрився купити 10 квитків на Malaysian Airlines по $2 просто через збій у системі! Як правило, такі акції швидко закінчуються, тому хто перший встиг...
Спеціальні пропозиції авіакомпаній шукаю тут:
http://vandrouki.by
http://vandrouki.com.ua/
http://lowcostavia.com.ua/
http://fly4free.pl
Що саме відвідати в тій чи іншій країні, дізнавалася зі спеціалізованих форумів (форум Вінського чи TripAdvisor), блогів та звітів інших мандрівників і переглядаючи фото в Google. Якщо подобається - їду! А от Lonely Planet не люблю: як тільки певний ресторан чи готель з’являється на сторінках цього видання, там одразу зростають ціни та кількість туристів, а мені більш до душі «незаймані» туристичною індустрією місця. Плюс смаки в авторів путівників, як правило, не збігаються з моїми :)
Варіант для лінивих, особливо, якщо часу обмаль: взяти за основу маршрут будь-якої туристичної агенції, особливо тих, які допомагають організувати самостійні мандрівки або ж звернутися напряму до них :) Серед моїх улюблених - I Love Asia; зізнаюся, маршрут по Яві я «змавпувала» саме звідти, адаптувавши його під свої інтереси.
Щодо бронювання житла, то, окрім відомого booking.com є ще й азіатський agoda.com. Але чимало гестхаусів відмовляються співпрацювати з цими сервісами (через сплату комісійних), а тому знайти їх можна лише на місці. В принципі, ходити й запитувати - це поширена практика пошуку місця ночівлі в Азії :)
6. Де ти ночувала впродовж подорожі? Я знаю, що ти брала з собою намет. Згодився?
Ночувала в хостелах, гестхаусах, готелях, поліцейських відділках, автобусах, потягах, у каучсерферів та просто випадкових знайомих… Намет знадобився і неодноразово, особливо при підйомах на вулкани та на пляжах (це моя пристрасть - ночувати в наметі на березі океану), але часом 3 кілограми були занадто важкими. Зараз я брала б найлегший намет, а то й їхала б узагалі без нього. Єдине, що він дає впевненість: не треба поспішати до місця призначення тільки тому, що треба десь переночувати, не страшно автостопити й застрягти in the middle of nowhere, та й суто з меркантильних міркувань: одна річ, коли просишся до когось переночувати, інша - коли просто запитуєш про безпечне місце під намет. У результаті так мене кілька разів запрошували у гості місцеві та поліцейські!
7. Що ти з собою береш з речей? Яка вага? Було таке, що ти взяла зайве, а що довелося купляти в дорозі? Зараз ти б вчинила інакше?
Одягу намагаюся брати мінімум, але майок та футболок із запасом (в Азії спекотно, тому про те, щоби якусь річ одягнути двічі, не може бути й мови). Плюс золоте правило: все можна купити в дорозі (від одягу до тампаксів). Мій рюкзак важив 13 кг, з них 3 кг - намет, 1 - спальник, 1,5 - нетбук, решта - одяг, засоби гігієни тощо.
Зайвого, в принципі, не було. Так, носила теплий одяг та кросівки для підйомів на вулкани та в гори, де досить холодно. Незамінна річ в Азії - дощовик чи вітровка від дощу.
8. Яким чином перевозиш гроші?
Частину - на картці (для купівлі квитків, оплати житла, зняття з банкомату, якщо нема можливості обміняти), решту готівкою (розфасованою по різних закутках рюкзака) та тревел-чеками, які я використовувала лише один раз в Індії 2 роки тому (кажуть, зараз обміняти їх усе складніше). Важливий нюанс для майбутніх мандрівників: беріть із собою нові 100-доларові купюри. Мої були 2009 року випуску, у багатьох місцях (Індонезія, Малайзія) їх обмінювали за нижчим курсом, а то й зовсім відмовлялися брати. А от у Таїланді, Камбоджі та Лаосі це не проблема, принаймні, поки що. Найбезпечніший спосіб, звісно, картка, але я побоювалась «катаклізмів» в українському банківському секторі з одного боку, та, як правило, нижчого банківського курсу, з іншого.
9. Твоя подорож співпала з знеціненням гривні. Це якось вплинуло?
Оскільки основна сума була у валюті, придбаній ще по 8-12 грн, то вплинуло лише коли розплачувалася карткою чи знімала з неї гроші. Більше спрацьовував психологічний момент: коли перераховувала місцеві ціни у гривню за новим курсом, «жаба» не давала спокійно жити. Приміром, у жовтні у Таїланді, аби отримати ціни у гривні, треба було цінники у тайських батах ділити на два (1 дол = 15 грн = 32 бати). Коли поверталася у лютому, можна було й не займатися математичними підрахунками :(. І коли розумієш, що обід коштує уже не 20 грн, а 40, а кіло манго - не 20-23 грн, а усі 50… Правда, думаю, що ті, хто їхатиме зараз до Таїланду, різниці в цінах не помітить, вони знову вирівнялися.
10. Що ти робила заради особистої безпеки закордоном у довгій подорожі?
Нічого. Мала телефони українських посольств, якими жодного разу не скористалася.
11. Ти добре знаєш англійську?
Так. Але в Індонезії та Лаосі це мало допомагало, там люди англійською практично не говорять. Довелося усміхатися та переходити на мову жестів. Доходило до абсурду: скажімо, у Лаосі іноземців трохи побоюються, тому, навіть коли заходиш у магазин, на тебе просто не звертають уваги (і правда, навіщо напружуватися, все-одно продавці don’t speak English), а на всі питання відповідають «No!». Коли дідусь-продавець кави почав від мене так відмахуватися, я мусила йти за прилавок, гримати там чайничками/каструльками у пошуках кави, а знайшовши, показати, що хочу саме це! Цікаво, що поки я там «хазяйнувала», він навіть бровою не повів, а опісля просто встав і зготував смачнючу каву :)
Насправді ж страх «я боюся їхати за кордон, бо не знаю англійської» - це ще один із поширених, але хибних стереотипів. Для спілкування достатньо базового лексичного запасу: як доїхати, де поїсти чи зупинитися, розповісти про себе тощо.
12. Багато дівчат цікавиться - чи можна познайомитися у подорожі з чоловіком? Чи був у тебе «романтичний» досвід?
Можна. «Но не нужно» (с) Ну самі подумайте: ви там познайомитеся або з місцевими (зовсім з іншим менталітетом та ставленням до дівчат європейської зовнішності), або з такими самими туристами, частина з яких - бекпекери, що подорожують роками, а частина у 99% випадків повернеться до свого попереднього життя (у якому, можливо, хтось уже і є). Хоча… запитайте мене через півроку, я тоді точно знатиму, варто чи ні!
13. А як з роботою?
Звільнятися. Офіційно, бо у таку довгу відпустку за свій рахунок по трудовому законодавству не можна. Хіба що вам пощастило з шефом, який погодиться спершу звільнити вас так надовго, а потім взяти назад :)
14. Що б ти порадила новачкам, які б хотіли повторити твій досвід?
Не боятися, використовувати Сouchsurfing або його аналоги HospitalityClub та BeWelcome, торгуватися на ринках, не соромитися розпитувати мандрівників, які до вас побували у тій чи іншій країні і... ЇХАТИ!!! :)
15. Що для тебе були подорожі на початку шляху і чи змінилося щось зараз?
5 років тому я «ганялася» за визначними місцями і мала девіз «Максимум вражень за мінімум часу». Нині більше цікавлять люди та їх стиль життя: де вони живуть, що готують, скільки заробляють, де розважаються тощо… А взагалі... Люди всюди однакові: вони так само плачуть, сваряться, сміються, кохають, народжують дітей і, як правило, завжди готові допомогти іноземцям. Просто тому, що їм самим цікаво поспілкуватися з людьми з іншого краю планети :)
___________________
Контактна інформація:
https://www.facebook.com/myroslava.zaiets
https://medium.com/@myroslavazaiets
https://instagram.com/slavazaiets/
А вот я точно знаю, кто меня вдохновляет - вот такие истории и вот такие люди! :)
Всем приятных путешествий, несмотря ни на что!
Что такое лоукост, читайте на сайте :).
Free Travel - все про самостоятельное путешествие.
Я не помню, как мы познакомились с Мирославой, но имела честь наблюдать через вездесущий фейсбук новости из ее путешесвий :) Для тех, кто еще решает куда поехать - море вдохновения и идей путешествий!
Выклянчила интервью еспешели фо ю!
Сподіваюся Мову-Калинову всі знають ;) Бо тут багато цікавого!
Загальне про тебе та твої подорожі:
27 років, економіст за освітою, журналіст за професією, мандрівник за покликанням. Маю талант знаходити пригоди на власну «п’яту точку», створювати проблеми і героїчно їх вирішувати :) Побувала у 29-ти країнах Європи та Азії.
1. Розкажи будь-ласка про свою останню подорож: який маршрут, який бюджет, яка тривалість?
Остання подорож тривала майже 5 місяців, за які я встигла побувати у шести країнах Південно-Східної Азії. Маршрут: Таїланд - Малайзія - Індонезія (Суматра, Ява, Калімантан) - малайзійське Борнео (штат Саравак) - Королівство Бруней - знову малайзійське Борнео (штат Сабах) - Камбоджа - Лаос - Таїланд.
Загалом витратила $2140 готівкою (візи, проживання, пересування тощо) і ще 10 000 грн з банківської картки (оплата квитків он-лайн та зняття місцевої валюти з банкоматів). Окремо виділяю витрати в гривні, бо за 4 місяці наша національна валюта здешевшала, тому й транзакції відбувалися за різним курсом: від 15 до 25 грн за $1. Квитки з України до Азії та назад (Київ - Бангкок, Бангкок - Київ) - це додаткові 5000 грн.
Найбільш вагомі витрати:
Візи: $190 (безвізові для українців Малайзія та Бруней)
Переліт з індонезійського острова Ява на індонезійський Калімантан (Сурабайя - Джакарта - Понтіанак): $100 (можна було зекономити, пропливши 36 годин на човнику в економ-класі за $26)
Переліт з малайзійського Борнео до Камбоджі (Кота Кінабалу - Куала Лумпур - Сієм Ріп): близько $80
Човен з Малайзії (Мелака) до Індонезії (Думай): близько $30
Щодо цін, то, скажімо, знайти хостел за $2-3 не проблема, а якщо подорожуєте удвох, можна доплатити і винайняти кімнату за $5-10. Мої особисті цінові «рекорди»: $1 за кімнату в гестхаусі у богом забутому селі в Лаосі та $3 за скромний номер з двоспальним ліжком на озері Тоба на Суматрі. А от «антирекорд» побили у столиці Брунею, приїхавши туди на вихідних, коли найдешевший номер у готелі коштував близько $50. Щоправда, за це отримали практично дві кімнати: одну з двома ліжками, іншу - з диваном :) Та моя бекпекерська «жаба» ще довго згадувала про це марнотратство незлим тихим словом.
Середня вартість обіду залежить від місця та меню. Скажімо, noodles soup або порцію смаженого рису з яйцем/морепродуктами/куркою/овочами можна знайти за $1,25-2.
В’язку бананів, рамбутанів, ананас або кіло манго у сезон можна придбати за $1, кілограм папайї - від $0,5, у несезон, звісно, дорожче.
Щодо екскурсій, входу у національні заповідники тощо - бюджет залежатиме від ваших уподобань. Єдине, що квитки для іноземців майже всюди дорожчі, ніж для місцевих, десь уп’ятеро, а десь й удвадцятеро.
Найдешевша країна - Індонезія, Малайзія - більш розвинена й, відповідно, дорожча, ніж Україна (хоча автостоп та couchsurfing там прекрасні), вартість харчування та проживання в Таїланді приблизно відповідає українському рівню, досить дорогими виявилися Камбоджа та Лаос, де, за відгуками бекпекерів, автостоп не працює, а тому і я вирішила не ризикувати в останні пару тижнів свого перебування в Азії, а пересуватися на автобусах, що вилилося у кругленьку суму.
В принципі, з самого початку я орієнтувалась на середньомісячний бюджет у $400 + $100 на візи та перельоти/переїзди між країнами.
АЛЕ:
Останні 2 місяці подорожувала з хлопцем, який ну ніяк не хотів зупинятися у каучсерферів і у найдешевших місцях, а ще харчуватися у місцевих забігайлівках, тому як тільки ми почали подорожувати разом, мій бюджет різко зріс :(
2. І як ти «докотилася» до такого життя? Чому вирішила подорожувати?
З дитинства «фанатіла» від передач про далекі краї. Студенткою їздила Україною, 5 років тому нарешті вибралася за кордон. Помандрувавши по Європі, помудрувавши із Шенгенськими візами, зробила висновок, що у світі чимало не менш прекрасних, а головне - автентичних та безвізових держав, приміром, Балкани чи країни СНД. Два роки тому побувала в Індії, яка стала «воротами» до Азії.
3. Тобі було страшно перед поїздкою? Де брала натхнення і як позбавлялася страху(якщо він був)?
Ні, не страшно. Після Індії вже нічого не страшно :) Перші два тижні у Таїланді я мандрувала з 2-ма друзями, за цей час у нас і автостоп був, і ночівля у наметі на паркінгу біля поліцейського відділку, і азіатський couchsurfing… Натхнення? Ну, це любити треба :)
Як позбавлятися страху? Та просто нікого не слухати (сусідні народи «грішать» купою стереотипів одне про одного, а для більшості українців, особливо старшого покоління, Азія - це їжа з тарганів і собак, малярія й дикі острівні племена-людожери, убивці та маніяки, які тільки й чекають на білого туриста), мандрувати і посміхатися. З власного досвіду: місцеві обов’язково допоможуть іноземцям, особливо, якщо ви дівчина з рюкзаком і розгубленими очима. Це на підсвідомому рівні працює. Але при цьому, звісно, не втрачати пильності й думати головою.
4. Я знаю, про твої попередні подорожі (виправ мене, якщо я помиляюсь): ти їздила автостопом по Балканах, а також з Туреччини в Грузію і Вірменію. І як воно - «стопити» дівчині?
Жіночий автостоп (не має значення, ви одна чи з подругою) апріорі прекрасний! Як правило, автівки зупиняються швидко. Попри поширену думку, це порівняно безпечно, бо дівчина з туристичним рюкзаком на узбіччі виглядає... ну як далеко не повія :) Звісно, про правила безпеки не слід забувати: закритий одяг, обручка на пальці, легенда про друзів/хлопця/нареченого/чоловіка, які чекають у місці призначення, ніякого флірту, натомість намагання викликати у водія батьківські чи братерські почуття і ніякого автостопу вночі… Звичайно, трапляються неприємні ситуації, певні натяки, часом ні з того ні з сього навіть прямим текстом пропозиції поїхати до готелю. У цьому разі чітке «Ні!», вимога зупинити авто і вихід. Імовірність зустріти маніяка на дорозі приблизно така сама, як і на прогулянці увечері у рідному місті, а от людей, що готові зупинитися допомогти («аби нічого не трапилося»), значно більше!
На Балканах я «стопила» з подругою, на Кавказі - часом з дівчатами, часом сама, в Таїланді, Малайзії та Індонезії - здебільшого одна. А от мандрувати з Туреччини до Грузії самостійно побоялась, тому знайшла на одному з сайтів партнера, хоча й мала перед цим досвід турецького автостопу з дівчатами - все було супер і без жодних натяків! Так що не такі страшні турки як їх малюють!
5. Давай детально поговоримо про організацію тривалої подорожі: що треба зробити, щоб організувати таку подорож: як планувався маршрут, куплялися квитки и інше?
Найголовніше - квитки в одну з бажаних країн. На відміну від європейських лоукостів, де і за тиждень можна купити недорогі квитки, на далекі відстані їх варто моніторити мінімум за кілька місяців, а то й за півроку-рік. Час від часу авіакомпанії влаштовують різні акції, саме так я й придбала свої білети. Квитки ж для пересування «там» купувала на місці, просто через те, що не хотіла бути прив’язаною до дат. Але на авіа перельоти теж діє правило: чим раніше, тим дешевше.
Тому якщо любите, щоб усе було сплановано, то сміливо купуйте квиточки заздалегідь - це допоможе суттєво заощадити. Скажімо, найбільший лоукост Азії AirAsia у травні влаштовував розпродаж на новорічні свята, де квитки коштували по $10. Знаю одесита, що примудрився купити 10 квитків на Malaysian Airlines по $2 просто через збій у системі! Як правило, такі акції швидко закінчуються, тому хто перший встиг...
Спеціальні пропозиції авіакомпаній шукаю тут:
http://vandrouki.by
http://vandrouki.com.ua/
http://lowcostavia.com.ua/
http://fly4free.pl
Що саме відвідати в тій чи іншій країні, дізнавалася зі спеціалізованих форумів (форум Вінського чи TripAdvisor), блогів та звітів інших мандрівників і переглядаючи фото в Google. Якщо подобається - їду! А от Lonely Planet не люблю: як тільки певний ресторан чи готель з’являється на сторінках цього видання, там одразу зростають ціни та кількість туристів, а мені більш до душі «незаймані» туристичною індустрією місця. Плюс смаки в авторів путівників, як правило, не збігаються з моїми :)
Варіант для лінивих, особливо, якщо часу обмаль: взяти за основу маршрут будь-якої туристичної агенції, особливо тих, які допомагають організувати самостійні мандрівки або ж звернутися напряму до них :) Серед моїх улюблених - I Love Asia; зізнаюся, маршрут по Яві я «змавпувала» саме звідти, адаптувавши його під свої інтереси.
Щодо бронювання житла, то, окрім відомого booking.com є ще й азіатський agoda.com. Але чимало гестхаусів відмовляються співпрацювати з цими сервісами (через сплату комісійних), а тому знайти їх можна лише на місці. В принципі, ходити й запитувати - це поширена практика пошуку місця ночівлі в Азії :)
6. Де ти ночувала впродовж подорожі? Я знаю, що ти брала з собою намет. Згодився?
Ночувала в хостелах, гестхаусах, готелях, поліцейських відділках, автобусах, потягах, у каучсерферів та просто випадкових знайомих… Намет знадобився і неодноразово, особливо при підйомах на вулкани та на пляжах (це моя пристрасть - ночувати в наметі на березі океану), але часом 3 кілограми були занадто важкими. Зараз я брала б найлегший намет, а то й їхала б узагалі без нього. Єдине, що він дає впевненість: не треба поспішати до місця призначення тільки тому, що треба десь переночувати, не страшно автостопити й застрягти in the middle of nowhere, та й суто з меркантильних міркувань: одна річ, коли просишся до когось переночувати, інша - коли просто запитуєш про безпечне місце під намет. У результаті так мене кілька разів запрошували у гості місцеві та поліцейські!
7. Що ти з собою береш з речей? Яка вага? Було таке, що ти взяла зайве, а що довелося купляти в дорозі? Зараз ти б вчинила інакше?
Одягу намагаюся брати мінімум, але майок та футболок із запасом (в Азії спекотно, тому про те, щоби якусь річ одягнути двічі, не може бути й мови). Плюс золоте правило: все можна купити в дорозі (від одягу до тампаксів). Мій рюкзак важив 13 кг, з них 3 кг - намет, 1 - спальник, 1,5 - нетбук, решта - одяг, засоби гігієни тощо.
Зайвого, в принципі, не було. Так, носила теплий одяг та кросівки для підйомів на вулкани та в гори, де досить холодно. Незамінна річ в Азії - дощовик чи вітровка від дощу.
8. Яким чином перевозиш гроші?
Частину - на картці (для купівлі квитків, оплати житла, зняття з банкомату, якщо нема можливості обміняти), решту готівкою (розфасованою по різних закутках рюкзака) та тревел-чеками, які я використовувала лише один раз в Індії 2 роки тому (кажуть, зараз обміняти їх усе складніше). Важливий нюанс для майбутніх мандрівників: беріть із собою нові 100-доларові купюри. Мої були 2009 року випуску, у багатьох місцях (Індонезія, Малайзія) їх обмінювали за нижчим курсом, а то й зовсім відмовлялися брати. А от у Таїланді, Камбоджі та Лаосі це не проблема, принаймні, поки що. Найбезпечніший спосіб, звісно, картка, але я побоювалась «катаклізмів» в українському банківському секторі з одного боку, та, як правило, нижчого банківського курсу, з іншого.
9. Твоя подорож співпала з знеціненням гривні. Це якось вплинуло?
Оскільки основна сума була у валюті, придбаній ще по 8-12 грн, то вплинуло лише коли розплачувалася карткою чи знімала з неї гроші. Більше спрацьовував психологічний момент: коли перераховувала місцеві ціни у гривню за новим курсом, «жаба» не давала спокійно жити. Приміром, у жовтні у Таїланді, аби отримати ціни у гривні, треба було цінники у тайських батах ділити на два (1 дол = 15 грн = 32 бати). Коли поверталася у лютому, можна було й не займатися математичними підрахунками :(. І коли розумієш, що обід коштує уже не 20 грн, а 40, а кіло манго - не 20-23 грн, а усі 50… Правда, думаю, що ті, хто їхатиме зараз до Таїланду, різниці в цінах не помітить, вони знову вирівнялися.
10. Що ти робила заради особистої безпеки закордоном у довгій подорожі?
Нічого. Мала телефони українських посольств, якими жодного разу не скористалася.
11. Ти добре знаєш англійську?
Так. Але в Індонезії та Лаосі це мало допомагало, там люди англійською практично не говорять. Довелося усміхатися та переходити на мову жестів. Доходило до абсурду: скажімо, у Лаосі іноземців трохи побоюються, тому, навіть коли заходиш у магазин, на тебе просто не звертають уваги (і правда, навіщо напружуватися, все-одно продавці don’t speak English), а на всі питання відповідають «No!». Коли дідусь-продавець кави почав від мене так відмахуватися, я мусила йти за прилавок, гримати там чайничками/каструльками у пошуках кави, а знайшовши, показати, що хочу саме це! Цікаво, що поки я там «хазяйнувала», він навіть бровою не повів, а опісля просто встав і зготував смачнючу каву :)
Насправді ж страх «я боюся їхати за кордон, бо не знаю англійської» - це ще один із поширених, але хибних стереотипів. Для спілкування достатньо базового лексичного запасу: як доїхати, де поїсти чи зупинитися, розповісти про себе тощо.
12. Багато дівчат цікавиться - чи можна познайомитися у подорожі з чоловіком? Чи був у тебе «романтичний» досвід?
Можна. «Но не нужно» (с) Ну самі подумайте: ви там познайомитеся або з місцевими (зовсім з іншим менталітетом та ставленням до дівчат європейської зовнішності), або з такими самими туристами, частина з яких - бекпекери, що подорожують роками, а частина у 99% випадків повернеться до свого попереднього життя (у якому, можливо, хтось уже і є). Хоча… запитайте мене через півроку, я тоді точно знатиму, варто чи ні!
13. А як з роботою?
Звільнятися. Офіційно, бо у таку довгу відпустку за свій рахунок по трудовому законодавству не можна. Хіба що вам пощастило з шефом, який погодиться спершу звільнити вас так надовго, а потім взяти назад :)
14. Що б ти порадила новачкам, які б хотіли повторити твій досвід?
Не боятися, використовувати Сouchsurfing або його аналоги HospitalityClub та BeWelcome, торгуватися на ринках, не соромитися розпитувати мандрівників, які до вас побували у тій чи іншій країні і... ЇХАТИ!!! :)
15. Що для тебе були подорожі на початку шляху і чи змінилося щось зараз?
5 років тому я «ганялася» за визначними місцями і мала девіз «Максимум вражень за мінімум часу». Нині більше цікавлять люди та їх стиль життя: де вони живуть, що готують, скільки заробляють, де розважаються тощо… А взагалі... Люди всюди однакові: вони так само плачуть, сваряться, сміються, кохають, народжують дітей і, як правило, завжди готові допомогти іноземцям. Просто тому, що їм самим цікаво поспілкуватися з людьми з іншого краю планети :)
___________________
Контактна інформація:
https://www.facebook.com/myroslava.zaiets
https://medium.com/@myroslavazaiets
https://instagram.com/slavazaiets/
А вот я точно знаю, кто меня вдохновляет - вот такие истории и вот такие люди! :)
Всем приятных путешествий, несмотря ни на что!
Что такое лоукост, читайте на сайте :).
Free Travel - все про самостоятельное путешествие.