Щирий українець
Мене трохи збиває з пантелику вираз "щирий українець", який часто вживається з іронічним відтінком. Власне, на що спрямована іронія і хто іронізує? "Нещирий ураїнець" (часто - змушений через зовнішні обставини приховувати свою українськість) висміює того, хто не соромиться відверто декларувати свою національну належність? (Тоді тут щось є від цинічної свідомості, що з точки зору "здорового глузду" висміює віру в ідеали - це певне психологічне самовиправдання відступництва).
Можливо, є інша відповідь, яка криється в радянських стереотипах, де з українським намагались асоціювати щось простацьке, сільське. За такого підходу можна було відверто виявляти свою українськість на рівні "другосортності", а от спроба утвердити українськість на вищому рівні загрожувала переслідуваннями (наприклад, Кочур, Лукаш та інші не раз мали халепу із перекладами; так само не схвалювались оригінальні літературні експерименти тощо). Тоді "щирий" - означало "в межах дозволеного", а отже, майже неминуче - низького рівня, тому у носія "високої культури" й виникало бажання іронізувати над "щирим українцем".
Отже, які є міркування щодо наступних питань:
А). "Щирий українець" з"явився в радянські часи, чи цей вислів траплявся і раніше?
Б). Чому цей вираз набув іронічного значення?
В). Як пояснити живучість цього виразу? Він же містить певне безглуздя, адже виходить, що крім "щирих", є й "нещирі" українці? (і, протиставляючи себе "щирим українцям", мовець тим самим зараховує себе або до неукраїнців або до "нещирих українців" - це ж досить вразлива позиція).
Можливо, є інша відповідь, яка криється в радянських стереотипах, де з українським намагались асоціювати щось простацьке, сільське. За такого підходу можна було відверто виявляти свою українськість на рівні "другосортності", а от спроба утвердити українськість на вищому рівні загрожувала переслідуваннями (наприклад, Кочур, Лукаш та інші не раз мали халепу із перекладами; так само не схвалювались оригінальні літературні експерименти тощо). Тоді "щирий" - означало "в межах дозволеного", а отже, майже неминуче - низького рівня, тому у носія "високої культури" й виникало бажання іронізувати над "щирим українцем".
Отже, які є міркування щодо наступних питань:
А). "Щирий українець" з"явився в радянські часи, чи цей вислів траплявся і раніше?
Б). Чому цей вираз набув іронічного значення?
В). Як пояснити живучість цього виразу? Він же містить певне безглуздя, адже виходить, що крім "щирих", є й "нещирі" українці? (і, протиставляючи себе "щирим українцям", мовець тим самим зараховує себе або до неукраїнців або до "нещирих українців" - це ж досить вразлива позиція).