(no subject)
В Русанівського стверджується, що спадщину в "Руській Правді" називали задница.
Звичайно, в «Руській Правді» адміністративно-правова лексика значно численніша. Поряд з боляринъ, убієніє, тать, рота, вира (вЂра), тяжа, лице тут уживається ще вервиння «община з круговою порукою», вервь «волость, община, мир», видокъ «очевидець, свідок», головникъ «убивця», головничьство «пеня за вбивство», гостиное «одне з внутрішніх мит», гостьба «торгівля», гридь, гридинъ «член молодшої князівської дружини», добытокъ «майно», духовная грамота «заповіт», дЂлъ «поділъ», задница «спадщина», закупъ «особа, яка працює на кредитора», запа «підозра», изводъ «доказ», изгои «людина, що лишилася поза своїм становим середовищем», исправа «випробування», истець «сторона на суді», людинъ «проста людина» і под. Природно, що в цій пам’ятці лексика значно багатша, ніж у договорах, оскільки окремі її списки досягають 135 статей 1.
На жаль, він не простежує, як утворилось таке значення, в ЕСУМ це значення не фіксується, а в Фасмера взагалі немає такого слова. Цікаво, як виник і до якого часу проіснував такий смисл? І як він співвідносився з теперішнім значенням? (Чи була тут така ж двозначність, як зараз у слова член? Чи задница тоді вживалась лише на позначення спадщини, а теперішнього значення набула пізніше?)