угу, "серйозні", особливо, я )) це так виглядає піша прогулянка одного дня на Білу кобилу, гора так називається. пішла в міських черевиках першого сезону )) дивилася на них і плакала... лізли ми в гору не дорогою (хоч вона була), а лісом, бо там було стільки грибів, що всі очманіли і вже не хотіли з того лісу виходити.я - грибів не бачу, тож мені було фіолєтово-зелено, ще й тому, що повзли ми зарослями чорниць, а потім почалися скелі... я терпіти не можу туризм в будь-яких його проявах і формах... я гуляти йшла, а тут такі трабли... але що цікаво - коли потрапляєш в ситуацію, де неможливий вибір (розвернутися і піти собі вниз, назад), звідкісь з"являються сили і т.п. чистий тобі духовний акт ))) а ти мене там пізнала? )))
якщо то прогулянка одного дня - то тим більше поважаю. мені б на таке дооовго розкачуватись довелось тепер. колись трохи ходила в гори, але так собі, здебільшого матраснічала, рідко щоб дуже по-дорослому, бо теж не фанатка туризму. а тепер взагалі рішуче віддаю перевагу зручностям перед похідними поневіряннями :)
квітчаста? нє, вона в колечки )) і це шаличок )) але, мабуть, ми думаємо про одну людину )) похідні поневіряння на природі і коли тепло - я ще можу витримати, але плацкарт з Криму, яким я їхала назад, бо не було інших білетів... бокове місце - це жесть...
Comments 4
з поверненням, сестро. мені тебе бракувало.
Reply
Reply
якщо то прогулянка одного дня - то тим більше поважаю. мені б на таке дооовго розкачуватись довелось тепер. колись трохи ходила в гори, але так собі, здебільшого матраснічала, рідко щоб дуже по-дорослому, бо теж не фанатка туризму. а тепер взагалі рішуче віддаю перевагу зручностям перед похідними поневіряннями :)
Reply
похідні поневіряння на природі і коли тепло - я ще можу витримати, але плацкарт з Криму, яким я їхала назад, бо не було інших білетів... бокове місце - це жесть...
Reply
Leave a comment