про решту
і говориш: дивися, яка краса.
весь цей світ - це одна золота оса,
і лавина подій - то неначе лава,
на якій ти сидиш, і тебе несе
і тобі підкоряється не усе,
і від кожного кольору, дня і дати
хочеться заридати.
і коли обніматимеш - понад силу:
де так довго тебе носило?
і коли ти кричиш, наче олово чи залізо -
і до тебе ніхто не лізе.
і навколо життя по своїй ( Read more... )
Comments 2
Reply
Reply
Leave a comment