Бахмутська штольня
На околицях міста Бахмут (колишній Артемівськ) є декілька цікавих місць. Зараз я маю на увазі старі закинуті гіпсові штольні, які ймовірно почали використовувати наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя, проте точно вже ніхто не може це сказати. Всі штольні побачити не довелось, а от одну з них вдалося відвідати.
Точну назву цієї штольні, здається, ніхто не знає, але найчастіше її називають Харківською, бо в сучасні роки найпершими її дослідили та описали харківські спелеологи.
По цьому фото видно, що видобування гіпсу велося за допомогою вибухівки.
Для покращення вентиляції в штольні зроблено два портала: Північний та Південний, і знайти їх доволі легко, якщо знати де шукати. А от ходити в середині не так безпечно, як може здатися спочатку. Доволі регулярно зі стелі лабіринтів відвалюються великі та маленькі брили. Найчастіша причина - природні опади та зміна температури. Так, наприклад, вода, яка потрапляє в щілини, замерзає і розширюється, що призводить до руйнування стелі та стін.
Ця штольня - це справжній лабіринт під землею. Ширина тунелів в середньому складає 10 метрів, а загальну протяжність попередньо оцінили в 6-7 кілометрів.
Приблизно в 1960-ті роки штольні були закинуті, бо гіпс почали видобувати більш дешевим кар’єрним способом. Ходять чутки, що в цих старих штольнях також хочуть відновити видобування гіпсу найновішими способами (завод Knauff розташований як раз поруч).
В деяких місцях опади то час призвели до того, що стеля штольні провалилася, і під такими воронками вже насипало великі конуси каміння.
Чим далі від входу, тим глибше йдуть тунелі штольні, що пов’язано з заляганням пластів гіпсу, а через деяку відстань тунелі затоплені ґрунтовими водами.
Вода кришталево чиста, настільки, що її взагалі не помічаєш, тому вступити у воду дуже просто. А ще за рахунок цього складається враження, що зовсім неглибоко, хоча в тих місцях глибина може сягати кілька метрів.
Всередині просто неймовірно. Відійшовши на значну відстань від входу та погасивши ліхтарі, розумієш, як виглядає суцільна темрява.
А це невеличкий привал, перед найцікавішим.
Поплавати на човні по затопленим лабіринтам - це просто казка.
В деяких місцях пропливти зовсім не важко, коридори досить широкі.
Інколи навіть зустрічаються великі кімнати, тоді маленька річка перетворюється на справжнє підземне озеро. Ну річка - то я так, течії тут немає.
А от на дні інколи можна розгледіти різні артефакти: старі рейки, по яким вивозили породу, і які не встигли вивезти на металобрухт, чи якусь каску, чи ще щось. Але хоч і здається, що вони ось майже поруч з поверхнею, але щоб ці артефакти дістати треба на кілька метрів пірнати в холоднючу воду, тож в нас таких бажаючих не було.
Інколи доводиться лягати на дно човна, щоб пропливти під аркою. Аквалангістам теж може бути цікаво, багато ходів затоплені повністю, хоча навряд чи це безпечно.
Взагалі, мені сподобалось. Рекомендую.
Точну назву цієї штольні, здається, ніхто не знає, але найчастіше її називають Харківською, бо в сучасні роки найпершими її дослідили та описали харківські спелеологи.
По цьому фото видно, що видобування гіпсу велося за допомогою вибухівки.
Для покращення вентиляції в штольні зроблено два портала: Північний та Південний, і знайти їх доволі легко, якщо знати де шукати. А от ходити в середині не так безпечно, як може здатися спочатку. Доволі регулярно зі стелі лабіринтів відвалюються великі та маленькі брили. Найчастіша причина - природні опади та зміна температури. Так, наприклад, вода, яка потрапляє в щілини, замерзає і розширюється, що призводить до руйнування стелі та стін.
Ця штольня - це справжній лабіринт під землею. Ширина тунелів в середньому складає 10 метрів, а загальну протяжність попередньо оцінили в 6-7 кілометрів.
Приблизно в 1960-ті роки штольні були закинуті, бо гіпс почали видобувати більш дешевим кар’єрним способом. Ходять чутки, що в цих старих штольнях також хочуть відновити видобування гіпсу найновішими способами (завод Knauff розташований як раз поруч).
В деяких місцях опади то час призвели до того, що стеля штольні провалилася, і під такими воронками вже насипало великі конуси каміння.
Чим далі від входу, тим глибше йдуть тунелі штольні, що пов’язано з заляганням пластів гіпсу, а через деяку відстань тунелі затоплені ґрунтовими водами.
Вода кришталево чиста, настільки, що її взагалі не помічаєш, тому вступити у воду дуже просто. А ще за рахунок цього складається враження, що зовсім неглибоко, хоча в тих місцях глибина може сягати кілька метрів.
Всередині просто неймовірно. Відійшовши на значну відстань від входу та погасивши ліхтарі, розумієш, як виглядає суцільна темрява.
А це невеличкий привал, перед найцікавішим.
Поплавати на човні по затопленим лабіринтам - це просто казка.
В деяких місцях пропливти зовсім не важко, коридори досить широкі.
Інколи навіть зустрічаються великі кімнати, тоді маленька річка перетворюється на справжнє підземне озеро. Ну річка - то я так, течії тут немає.
А от на дні інколи можна розгледіти різні артефакти: старі рейки, по яким вивозили породу, і які не встигли вивезти на металобрухт, чи якусь каску, чи ще щось. Але хоч і здається, що вони ось майже поруч з поверхнею, але щоб ці артефакти дістати треба на кілька метрів пірнати в холоднючу воду, тож в нас таких бажаючих не було.
Інколи доводиться лягати на дно човна, щоб пропливти під аркою. Аквалангістам теж може бути цікаво, багато ходів затоплені повністю, хоча навряд чи це безпечно.
Взагалі, мені сподобалось. Рекомендую.