Садиба Мсциховського
На Луганщині складно знайти туристичні місця, але є одне місце, яке все ж варто відвідати. Вугільний промисловець Казимир Мсциховський отримав землі в Луганській області наприкінці дев’ятнадцятого сторіччя. І спромігся створити чи не єдиний в цій місцевості палац та чудовий парк.
Старовинний палац та парк чудово доповнюють один одного.
Побудований в 1913 році, ззовні палац чудово зберігся. І це не зважаючи на те, що в 1920 році в ньому вже був розташований дитячий будинок, а пізніше туберкульозний та наркологічний диспансер.
Хоча, як зайти всередину, то одразу розумієш, що реставраційних робіт йому все ж не вистачає. Хоча колись в палаці стояли і китайські вази, і дорогі меблі, і ще багато чого коштовного, доки все це не розтягнули.
Будівля всередині просто занедбана. Хтозна довго вона зможе протриматися в такому стані. Скоро важко буде розгледіти інтер’єр маєтку. Може колись відреставрують.
Але ззовні все набагато красивіше. Мсциховський не жалів коштів і намагався перетворити свою садибу на витвір мистецтва. Фонтани, нажаль, вже не працюють.
Гарний парк.
Маленька алейка біля входу в садибу виглядає трохи занедбаною.
Взагалі в парку є кілька алей: найдовша, наприклад, тополина алея. Є також липова і здається грабова, але щодо останньої, то я не дуже впевнений. А взагалі по парку розвішані вказівники, хоча побачити їх складно. Втім парк лише 22 гектари, тому заблукати складно.
Для садиби вирили невеличку річку. Не те щоб вирили - трохи змінили русло, щоб парку вистачало води і дерева не посохли. Хоча правда це чи ні, зараз вже складно дізнатися. Може цей струмок завжди був на цьому місті.
І звичайно сторічний дуб. Хоча ні, в цьому парку сторічний не дуб, а тополя.
Як же в такому місті, та без головного вождя пролетаріату. Добре, що хоч гіпсових комсомолок в парку немає, або я їх не знайшов.
Незважаючи на зовнішні ознаки ремонту садиба потроху розсипається. Здається, що ці ліси тут стоять вже давно.
Хоча головний вхід виглядає чудово. Навіть перемотаний стрічками і з купою дротів. З-за цих дротів сфотографувати його нормально майже неможливо. Чому не можна було перенести цей стовп в інше місце незрозуміло.
Єдина споруда, яка дійсно чудово збереглася і зараз функціонує - це церква Олександра Невського. Хоча за роки радянської влади ця будівля за призначенням не використовувалась.
Старовинний палац та парк чудово доповнюють один одного.
Побудований в 1913 році, ззовні палац чудово зберігся. І це не зважаючи на те, що в 1920 році в ньому вже був розташований дитячий будинок, а пізніше туберкульозний та наркологічний диспансер.
Хоча, як зайти всередину, то одразу розумієш, що реставраційних робіт йому все ж не вистачає. Хоча колись в палаці стояли і китайські вази, і дорогі меблі, і ще багато чого коштовного, доки все це не розтягнули.
Будівля всередині просто занедбана. Хтозна довго вона зможе протриматися в такому стані. Скоро важко буде розгледіти інтер’єр маєтку. Може колись відреставрують.
Але ззовні все набагато красивіше. Мсциховський не жалів коштів і намагався перетворити свою садибу на витвір мистецтва. Фонтани, нажаль, вже не працюють.
Гарний парк.
Маленька алейка біля входу в садибу виглядає трохи занедбаною.
Взагалі в парку є кілька алей: найдовша, наприклад, тополина алея. Є також липова і здається грабова, але щодо останньої, то я не дуже впевнений. А взагалі по парку розвішані вказівники, хоча побачити їх складно. Втім парк лише 22 гектари, тому заблукати складно.
Для садиби вирили невеличку річку. Не те щоб вирили - трохи змінили русло, щоб парку вистачало води і дерева не посохли. Хоча правда це чи ні, зараз вже складно дізнатися. Може цей струмок завжди був на цьому місті.
І звичайно сторічний дуб. Хоча ні, в цьому парку сторічний не дуб, а тополя.
Як же в такому місті, та без головного вождя пролетаріату. Добре, що хоч гіпсових комсомолок в парку немає, або я їх не знайшов.
Незважаючи на зовнішні ознаки ремонту садиба потроху розсипається. Здається, що ці ліси тут стоять вже давно.
Хоча головний вхід виглядає чудово. Навіть перемотаний стрічками і з купою дротів. З-за цих дротів сфотографувати його нормально майже неможливо. Чому не можна було перенести цей стовп в інше місце незрозуміло.
Єдина споруда, яка дійсно чудово збереглася і зараз функціонує - це церква Олександра Невського. Хоча за роки радянської влади ця будівля за призначенням не використовувалась.