Так гартується сталь: СБУ vs Інтертелеком
В сюжеті про обшуки в одеському офісі Інтертелеком звертають увагу слова генерального директора Бориса Акулова про те, що компанії інкримінують співучасть у шпигунстві за абонентами, причому не тільки своїми, а й інших операторів. Ризикну припустити, що мова йде про технології втручання в діяльність мереж мобільного зв'язку, що основані на недавно виявлених дефектах їхньої архітектури. Я писав про ці дефекти та вразливості, що побудовані на них, в своєму матеріалі, присвяченому скандалу навколо SMS-голосування на Євробаченні.
Якщо мова йде саме про них, тоді стають зрозумілими натяки п. Акулова щодо наявності лише припущень про можливість шпигунської діяльності, але не фактів як таких. Звичайно, подібні звинувачення побудовані на вельми вразливих припущеннях. Атака через ОКС-7 може виконуватися з будь-якої точки земної кулі, як і у випадку Інтернет. Для російських спецслужб геть не обов'язково ризикувати для цього своєю агентурою на території України. Наприклад, аналогічні атаки на мережу МТС-Україна в 2014 році виконувалися з мережі російської Tele2.
Цікаво, що наприкінці минулого літа я приймав участь в обговоренні ризиків та можливостей, пов'язаних із цією загрозою. Серед іншого учасники дискусії дійшли висновку, що однією з нечисленних ринкових ніш для LTE-мереж в Україні може бути створення мережі захищеного зв'язку, яка була б позбавлена вразливостей через наявність ОКС-7. І саме Інтертелеком міг би стати провайдером такої мережі через наявність в нього привабливого частотного ресурсу в діапазоні 800 МГц. Не буду здивований, якщо ці ідеї потрапили "куди слід".
В цілому припинення діяльності оператора стільникового зв'язку через звинувачення у шпигунстві виглядають недолугою провокацією. Контррозвідувальне забезпечення діяльності такого оператора є тривіальним завданням. Людей, що мають доступ до чутливої інформації та елементів мережі, відносно небагато, не більше сотні. Це добре оплачувані люди, що цінують своє місце, є відповідальними громадянами і охоче йдуть на контакт із "органами". Саме обладнання є доволі "прозорим" для безпекового аудиту, тобто в ньому важко приховати нештатні елементи та ПО. Нарешті, спецслужби і так мають у кожній компанії свого представника, що виконує саме контррозвідувальні функції.
Якщо спецслужби дійсно виявили в колективі Інтертелекому ворожу агентуру, тоді незрозуміло нащо вони вимкнули та вилучили обладнання. Наявність шпигунського ПО можна виявити лише у діючій мережі. Саме тому мертвий "язик" нікому не потрібний, він має не просто дихати, але й розмовляти. Окремі елементи ядра мережі просто не матимуть користі для розслідування. Я не можу уявити собі реалістичний сценарій, який вимагав би припинення діяльності мережі.
Серед можливих причин нападу на компанію я можу уявити собі наступні:
• Реалізація базової економічної моделі системи "правоохоронних послуг", елементом якої є СБУ. Спочатку створити "баризі" проблему, потім запропонувати її вирішення. Наприклад, компанії могло бути запропоновано поділитися своїми частотами з авторитетними людьми. Для ПАПи вже давненько намагаються створити "четвертого національного". Вели розмови про участь і з Інтертелекомом. Можливо, вчора почався новий раунд переговорів.;
• Демонстрація успіхів та відволікання уваги від різних цікавих "тем", якими напхана Одеса та Одещина;
• Банальне головотяпство, яке давно вже стало "фішкою" української держави та її органів. Яскравий приклад "інституційного ідіотизму", справжній майстер-клас нещодавно було влаштовано тією саме СБУ для наших білоруських сусідів;
• Виконання замовлення із захоплення привабливого бізнесу.
Окрім тривіальних гіпотез завжди корисно спробувати висунути кілька екстравагантних.
У такий непересічний спосіб власники Інтертелекому можуть спробувати вийти із бізнесу, зафіксувавши свій інтерес. Після недолугої атаки української держави, що призведе до краху компанії, власники вимагатимуть справедливої компенсації. Мені, звичайно, невідомі ключові деталі того, як оформлені права власності на компанію. Тим не менш вкажу як теоретично можливу схему, коли такий позов врешті решт опиняється де-небудь в іноземному суді, що виносить рішення проти держави Україна. Нехай за кілька років, але власники отримають свої гроші. З "правоохоронців" як з гуся вода, спричинені ними збитки комерційної структури візьме на себе держава, все як завжди. Нічого особливого.
У такий спосіб агентура ФСБ, легендована як співробітники СБУ, могли ліквідувати канал витоку інформації з півострова. Багатьом ура-патріотам важко вдається усвідомити просту річ: будь-яка телекомунікаційна мережа на території, зайнятій супротивником, це вже готова розподілена система збору конфіденційної інформації. Тому сама по собі діяльність українських операторів на окупованих територіях аж ніяк не є "зрадою". Якщо, звичайно, у відповідних структур руки ростуть не із сраки і є час займатися чимось окрім "вирішування питань" за грубі гроші.
Як би там не було, знищення одного з найбільших операторів зв'язку України задля боротьби із ворожою агентурою або припинення порушень це ганебна, скандальна ситуація. Щиро сподіваюсь, що до понеділка чєкістів попустить і вони припинять цей балаган.
Click to viewЯкщо мова йде саме про них, тоді стають зрозумілими натяки п. Акулова щодо наявності лише припущень про можливість шпигунської діяльності, але не фактів як таких. Звичайно, подібні звинувачення побудовані на вельми вразливих припущеннях. Атака через ОКС-7 може виконуватися з будь-якої точки земної кулі, як і у випадку Інтернет. Для російських спецслужб геть не обов'язково ризикувати для цього своєю агентурою на території України. Наприклад, аналогічні атаки на мережу МТС-Україна в 2014 році виконувалися з мережі російської Tele2.
Цікаво, що наприкінці минулого літа я приймав участь в обговоренні ризиків та можливостей, пов'язаних із цією загрозою. Серед іншого учасники дискусії дійшли висновку, що однією з нечисленних ринкових ніш для LTE-мереж в Україні може бути створення мережі захищеного зв'язку, яка була б позбавлена вразливостей через наявність ОКС-7. І саме Інтертелеком міг би стати провайдером такої мережі через наявність в нього привабливого частотного ресурсу в діапазоні 800 МГц. Не буду здивований, якщо ці ідеї потрапили "куди слід".
В цілому припинення діяльності оператора стільникового зв'язку через звинувачення у шпигунстві виглядають недолугою провокацією. Контррозвідувальне забезпечення діяльності такого оператора є тривіальним завданням. Людей, що мають доступ до чутливої інформації та елементів мережі, відносно небагато, не більше сотні. Це добре оплачувані люди, що цінують своє місце, є відповідальними громадянами і охоче йдуть на контакт із "органами". Саме обладнання є доволі "прозорим" для безпекового аудиту, тобто в ньому важко приховати нештатні елементи та ПО. Нарешті, спецслужби і так мають у кожній компанії свого представника, що виконує саме контррозвідувальні функції.
Якщо спецслужби дійсно виявили в колективі Інтертелекому ворожу агентуру, тоді незрозуміло нащо вони вимкнули та вилучили обладнання. Наявність шпигунського ПО можна виявити лише у діючій мережі. Саме тому мертвий "язик" нікому не потрібний, він має не просто дихати, але й розмовляти. Окремі елементи ядра мережі просто не матимуть користі для розслідування. Я не можу уявити собі реалістичний сценарій, який вимагав би припинення діяльності мережі.
Серед можливих причин нападу на компанію я можу уявити собі наступні:
• Реалізація базової економічної моделі системи "правоохоронних послуг", елементом якої є СБУ. Спочатку створити "баризі" проблему, потім запропонувати її вирішення. Наприклад, компанії могло бути запропоновано поділитися своїми частотами з авторитетними людьми. Для ПАПи вже давненько намагаються створити "четвертого національного". Вели розмови про участь і з Інтертелекомом. Можливо, вчора почався новий раунд переговорів.;
• Демонстрація успіхів та відволікання уваги від різних цікавих "тем", якими напхана Одеса та Одещина;
• Банальне головотяпство, яке давно вже стало "фішкою" української держави та її органів. Яскравий приклад "інституційного ідіотизму", справжній майстер-клас нещодавно було влаштовано тією саме СБУ для наших білоруських сусідів;
• Виконання замовлення із захоплення привабливого бізнесу.
Окрім тривіальних гіпотез завжди корисно спробувати висунути кілька екстравагантних.
У такий непересічний спосіб власники Інтертелекому можуть спробувати вийти із бізнесу, зафіксувавши свій інтерес. Після недолугої атаки української держави, що призведе до краху компанії, власники вимагатимуть справедливої компенсації. Мені, звичайно, невідомі ключові деталі того, як оформлені права власності на компанію. Тим не менш вкажу як теоретично можливу схему, коли такий позов врешті решт опиняється де-небудь в іноземному суді, що виносить рішення проти держави Україна. Нехай за кілька років, але власники отримають свої гроші. З "правоохоронців" як з гуся вода, спричинені ними збитки комерційної структури візьме на себе держава, все як завжди. Нічого особливого.
У такий спосіб агентура ФСБ, легендована як співробітники СБУ, могли ліквідувати канал витоку інформації з півострова. Багатьом ура-патріотам важко вдається усвідомити просту річ: будь-яка телекомунікаційна мережа на території, зайнятій супротивником, це вже готова розподілена система збору конфіденційної інформації. Тому сама по собі діяльність українських операторів на окупованих територіях аж ніяк не є "зрадою". Якщо, звичайно, у відповідних структур руки ростуть не із сраки і є час займатися чимось окрім "вирішування питань" за грубі гроші.
Як би там не було, знищення одного з найбільших операторів зв'язку України задля боротьби із ворожою агентурою або припинення порушень це ганебна, скандальна ситуація. Щиро сподіваюсь, що до понеділка чєкістів попустить і вони припинять цей балаган.