Вчорашнє
Я вчора багато де був. Багато чого бачив. Про все, звичайно ж, не розкажу, але частину переповім це точно!
Кожного разу, коли вирушаю з хати мені хочеться погладити своїх котів. Інколи в мене є можливість їх сфотографувати. Та не завжди. А от вчора я їх разом зловив в об’єктив.
Але то буває не часто, коли вони лежать у двох. Точніше, вони лежать удвох часто, я просто не часто їх бачу... Ну, зрозуміло, нє?
Так от. Частіше за все, я прощаюся з Ярчиком, бо він попадається під руки/ноги значно більше.
Це все, конєшно же, харашо. Але був вчора і неприємний момент.
Іду, я, значить, собі на факультет. І, мушу сказати, нічого дивного при вході я не помітив. Бо там нічого й не було. (Якби було, я б обов’язкво ЦЕ помітив). Не пройшло і 10 хвилин, як у мене виникла потреба вийти на вулицю перед входом, і тут я ЦЕ помітив. :(
На землі лежав голуб, з діркою в грудях.
От лежить він собі і не шевелиться (куди ж йому без голови...), люди обходять і не дуже приязно ставляться до новоспеченого трупика. Я було подвився наверх, в ймовірне місце його попереднього перебування. А звідти на мене зиркав інший голуб (або вона). Власне, видивлявся, так як роблять це всі птахи, коли кудись далеко дивляться (все ж таки 4 поверхи старої забудови) повератючи голову боком у напрямку погляду (сподіваюсь не дуже заплутано :)).
Та не без світлих речей на цьому світі - в той день А. Волошин добре прогрів спину. І не тому, що йому підвели опалення, а тому, що сонце світило дуже яскраво.
Багато ще чого кльового було. І кава в «Меделіні», і ГШ в «Світі кави і чаю», і взагалі.
Кльово тут, хіба нє?
http://www.tokach.plast.org.ua/
Кожного разу, коли вирушаю з хати мені хочеться погладити своїх котів. Інколи в мене є можливість їх сфотографувати. Та не завжди. А от вчора я їх разом зловив в об’єктив.
Але то буває не часто, коли вони лежать у двох. Точніше, вони лежать удвох часто, я просто не часто їх бачу... Ну, зрозуміло, нє?
Так от. Частіше за все, я прощаюся з Ярчиком, бо він попадається під руки/ноги значно більше.
Це все, конєшно же, харашо. Але був вчора і неприємний момент.
Іду, я, значить, собі на факультет. І, мушу сказати, нічого дивного при вході я не помітив. Бо там нічого й не було. (Якби було, я б обов’язкво ЦЕ помітив). Не пройшло і 10 хвилин, як у мене виникла потреба вийти на вулицю перед входом, і тут я ЦЕ помітив. :(
На землі лежав голуб, з діркою в грудях.
От лежить він собі і не шевелиться (куди ж йому без голови...), люди обходять і не дуже приязно ставляться до новоспеченого трупика. Я було подвився наверх, в ймовірне місце його попереднього перебування. А звідти на мене зиркав інший голуб (або вона). Власне, видивлявся, так як роблять це всі птахи, коли кудись далеко дивляться (все ж таки 4 поверхи старої забудови) повератючи голову боком у напрямку погляду (сподіваюсь не дуже заплутано :)).
Та не без світлих речей на цьому світі - в той день А. Волошин добре прогрів спину. І не тому, що йому підвели опалення, а тому, що сонце світило дуже яскраво.
Багато ще чого кльового було. І кава в «Меделіні», і ГШ в «Світі кави і чаю», і взагалі.
Кльово тут, хіба нє?
http://www.tokach.plast.org.ua/