Украина в летописи козацкого полковника, 1710г.
"Братьям", как сказать, великоросам, постоянно не дает покоя Украина. Любимая их забава - рассказывать, что Украину придумал Ленин или австрийский Генштаб. Как понятия "Украина" и "украинцы" отобразились в народном творчестве я уже писал. Общеизвестную Летопись Самуила Величко 1720 года приводить не буду, рассмотрим менее известные источники. Первый, это летопись козацкого полковника Григория Грабянки, 1710г. Её принято рассматривать скорее как литературное сочинение, чем как историческое. В этом еще большая ценность этого документа, поскольку мы можем узнать об понятиях и преданиях существующих в то время среди украинского народа. К примеру, некоторые требования к полякам он подает одним списком, хотя при чтении универсалов Хмельницкого мы видим, что это компиляция из разных документов.
Книгу нашел только на украинском языке, видать российским историкам она не очень интересна. Итак:
ЛІТОПИС ГАДЯЦЬКОГО ПОЛКОВНИКА ГРИГОРІЯ ГРАБЯНКИ, 1710р.
Итак, следующий отрывок интересен упоминанием "матери Украины". Подобный оборот встречается в козацких думах, значит уже в то время было не просто осознание своей страны, но и весьма трепетное к ней отношение и осознание своей борьбы:
...послав Хмельницький до реєстрових козаків Ганжу, особливого посланця, і наказав розповісти їм про свою силу, про татар і звернутися до них з такими словами: «Чию кров йдете проливати? Чи не братів своїх? Чи ж у нас не одна мати - Україна? За кого вам випадає стояти? За костьоли? Чи за храми господні, що породили і ростили нас від дня хрещення? Чи ви короні польській допомогти хочете, яка неволею за вашу мужність відплатила, чи матері своїй Україні, яка волею вас обдарувати воліє?»
Всім оцим будучи підбадьорений, Хмельницький не вчинив з польською монархією слушної згоди і, люб'язно прийнявши від послів королівських дарунки (привілеї та клейноди військові) та все ж не сподіваючись, щоб ляхи - крім короля - своїх обіцянок дотримали, зібрав загальновійськову раду. На ній (а проходила вона на майдані посеред міста під військовими знаменами) було сказано усім загалом: «Ви що ж, ляхи, знову хочете нас у неволю повернути?». А найрізкіше виступав Джеджелій: «Ви що ж, ляхи, хочете підкупити нас солодкими дарунками? Хочете щоб, ми, позбувшися ярма, пустили вас знову у свій край? Та з вашими дарунками мечем треба розпорядитися, а не словом. У вас є Польща, а Україна нехай козацькою буде».
Вот история как Хмельницкий отвечал полякам, почти все эти пункты были перечислены в официальных документах, которые известны или видно, что были предметом переговоров:
Хмельницький не відказав нічого, мовчки взяв на столі під скатеркою лист і передав воєводі. А в листі писалося ось про що.
Найяснішому королю Казимиру.
Нехай ні імені, ні згадки, ані сліду унії на Україні не буде.
Римські церкви з часом, а єзуїтські уже зараз нехай не будуть.
Митрополит київський повинен в сенаті займати місце після примаса.
Воєводи, каштеляни та інші, що раніше королем присилалися, надалі повинні з місцевих жителів призначатися.
Військо запорізьке, якого сила по всій Україні, повинно зберігати свої вольності.
Гетьман козацький нехай належить до королівського маєстату.
Жиди з усієї України нехай виселяються.
Ієремія Вишневецький ніколи не повинен командувати військом козацьким.
Хто нині ніщо, може завтра, завдяки щастю своєму, великим стати і панам великим права диктувати.
Хмельницкий в описании полковника Грабянки регулярно говорит об Украине, я все примеры не привожу, дабы не раздувать статью:
Хмельницький теж написав королеві і вказував, що він взявся за меч, боронячи Україну від тортур та принижень, людей невинних від неволі та повинностей, та свою невинність доводячи.
В следующем отрывке приводится негативная реакция украинского народа (так и написано) на невыгодный договор Хмельницкого с поляками. Описывается, что Сумы и Харьков были основаны украинцами:
І запанували посеред народу туга та горе, і росло невдоволення на гетьмана Хмельницького, який, після того як господь подарував козакам перемогу над ляхами, знову віддав Україну ляхам у неволю і змусив народ український отаку наругу від ляхів терпіти. Чув про все те й Хмельницький, чув і мовчав, ждав на слушну годину, коли можна буде за все те поквитатися, а народу наказав іти з міст, наказав кидати все нажите й рушати на Полтавщину, а також за кордон у Велику Росію і там селитися містами. Ото відтоді і беруть свій початок Суми, Лебедин, Харків, Охтирка і всі слободи аж до Дону. Заселяли їх козаки.
Расписаны "козацькі вольності", которые оспаривались через полстолетия, о чем я писал в моей предыдущей статье. Вызывает интерес статус киевской патриархии:
Великий государ милостиво прийняв послів Хмельницького - і суддю генерального Самійла Богдановича і полковника переяславського Павла Тетерю - і дав всьому війську малоруському свою монаршу грамоту (з підвішеною печаткою) на всякі вольності козацькі. Цю грамоту ствердив на чотирнадцять пунктів. Ось вони.
«Козаки з своїми вольностями та маєтностями мають своє право. Ні бояри, ні воєводи, ні стольники, що проживатимуть тільки в Києві та Переяславі, у їхні справи не втручаються. Козаків може судити тільки своє товариство та своя старшина - де є три козаки, то третього судять двоє.
«Козацькі маєтки та їхні землі нікому не вільно відбирати. Прибутками з маєтків вільно можуть користуватися не лише козаки, а і, після їхньої смерті, їхні дружини та їхні діти. Діти та жінки їхні користуються волею, як і їхні батьки та предки, і ніхто ні в чому не може порушити права, що віддавна надані руськими князями та польськими королями людям духовним та мирянам.
«Київський митрополит та все малоросійське духовенство прийматиме благословення святого патріарха московського, але святий патріарх московський у їхні права втручатися не буде.
Стоит заметить, что термир "малороссия" (и производные) Грабянка тоже использовал, но значительно реже, чем производные от "Украина". Интересно, что при описании событий до союза с РИ "малоросия/малорусский" употребляется примерно в пять раз реже, чем "Украина". А вот в третьей части, где описываются события после союза с РИ, термин "Украина" незначительно превышает "малоросию". Термин "малоросия" массово был внедрен под российским влиянием, что отчетливо видно и в этом случае.
Заметка получилась и так достаточно длинной, поэтому отрывки из документов Хмельницкого приведу в следующей.
Читать в тему: Украина в летописи Самуила Величко, 1720г.