В УССР преследуют за цветы к памятнику Т. Шевченку, 1973 г.
Уже второй раз встречаю у О. Гончара, что коллаборационистские украинские власти преследуют людей (в основном молодежь) за то, что те отмечают 22 мая - дату перезахоронения Т. Г. Шевченка в Каневе. Подмосковскому режиму очень не нравиться спонтанное выражение чувств к Шевченку - это допускается только по разнарядке от партии, под присмотром. Вот девушку за подобное выключили из комсомола:
24.05.1973
Якусь студентку математичного виключили з комсомолу за те, що поклала 22.05 квіти до пам'ятника Шевченка. І всіх попереджали: не ходіть у парк! (ст. 150)
Гончар просил Шелеста «легализировать» эту дату (еще в 1971 г), тот пообещал подумать и ничего не сделал. И не удивительно, ибо за Шевченка ему в Москве устраивали еще ту головомойку (воспоминания Шелеста):
Демичев: - «А Шевченко у них - кумир!» И на Суслова смотрит. ...А Демичев так невозмутимо: «А в том, что многие говорят по-украински, и в том, что Шевченко слишком уважают! У вас он - кумир молодежи. У Шевченко там цветы всегда, ежегодно венки приносят. У вас...»
...Косыгин: «Непонятно, почему в Украине в школах должны изучать украинский язык. Произведения Шевченко кое-где используются с националистической целью...». Читать полностью.
Вот как О. Гончар описывает репрессии произошедшие годом ранее:
23.05.1972
Вчора був Шевченків день. І, кажуть, біля пам'ятника ввечері знов буря, квіти, крики: «Не допустимо сталінщини!», й лунав спів «Заповіту». Іван Харитонович [Головченко] (міністр внутрішніх справ) розповідає сьогодні [в Кончі], що нахапали 70 чоловік - здебільшого робітничої та студентської молоді. На ранок більшість їх довелось випустити. Бо фактично нема провини. Ще будучи в Спілці, скільки разів я пропонував узаконити цей день - 22 травня - як день свята поезії, запрошувати гостей з братніх республік, як це роблять зараз в Пушкінських місцях. Ні, чомусь це не підійшла. Перевагу віддано мові заборон, сваволі, національної образи. А тоді ще й нарікаємо, що молодь нас не розуміє, не хоче розуміти.
Все таки у студентов был внутренний протест, они рисковали ради того, чтобы показать, что они украинцы.