Як Б. Грінченко став редактором словника.
Думаю всім українцям доводилось чути про відомий словник Бориса Грінченка. Але він став його упорядником його випадково, і багато хто з української громади був проти цього. Але Грінченко був єдиний, хто згодився зробити цю роботу. Це цікава історія.
Почалось все з того, що Костомаров заклав фонд 4 000 рублів і Петербуржська Академія наук відкрила конкурс на створення словника української мови:
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 303
Але ніхто не хотів братись за цю роботу:
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 304
Коли поважні люди взнали, що Грінченко просто вчитель, це їх шокувало, вони були проти, але терміни підтискали:
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 304
Все закінчилось тим, що ухвалили Грінченка для цієї роботи, бо більше не було кого. Грінченко мав важкуватий характер, і це зразу вдалось відчути:
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 306
Якось вмовили (ну, як вмовили - швидше «вламали») Грінченка, щоб він був перший, а Науменко другий. Але Науменко, почувши про цю проблему, сказав, що не хоче бути на обкладинці. Щоб ви розуміли: Науменко працював над словником 20 років. Грінченко хотів, щоб це був «Словник Грінченка» - і так і сталось:
Є. Чикаленко, "Спогади. 1861-1907", ст. 307
Довідка: Словник складався 46 років (1861-1907) і мав великий вплив на усталення української літературної мови й літературного правопису. «Словарь української мови» налічує близько 68 000 слів. У кінці четвертого тому окремим додатком наводяться «Крестные имена людей». «Словарь української мови» є найповнішим і лексикографічно найдосконалішим українським словником до початку 20 століття.