Квоти, "фаріон", мовні інспектори, штрафи, публічна ганьба за недержавну мову... Ні, це не Україна.
Прекрасна стаття, раджу почитати повністю. А я приведу основні моменти, цікаво прочитати як французи на законодавчому рівні відкинули мовну хартію, як штрафують за невиконання мовного закону, і як дають "премію" для відомих людей, що ігнорують французьку мову із промовистою назвою "російська англійська підстилка".
ПЕРШИЙ ЕТАП ЗАХИСТУ ВІД МОВИ СУСІДА ТА СУРЖИКУ:
Етапними в історії сучасного мовного регулювання стали закони про вживання французької мови 1975 (закон Ба-Лоріоля) і 1994 (закон Тубона) років. Обговорення, яке передувало ухваленню обох законів, мало найширший суспільний резонанс і детально висвітлювалося в засобах масової інформації. Все це було викликано практичною необхідністю захистити мову від натиску англійської, а точніше, суміші з французьких та англо-американських слів, яка дістала назву «франґле» (franglais) (від початкового складу franзais (французька) та anglais (англійська). В 1973 році навіть вийшла книжка «Чи розмовляєте ви по-франґле?» («Parlez-vous franglais?»).
Закон 1975 року (Loi n° 75-1349 du 31 decembre 1975 relative а lemploi de la langue franзaise) вперше у новітній історії Франції позначив сфери застосування французької мови, які поширювалися не лише на правовідносини в адміністративній державній діяльності, а й на правовідносини в суспільстві, у громадському житті. Закон містив низку положень про обов’язкове вживання французької мови у всій письмовій та усній рекламі, трудових угодах, публікаціях у пресі оголошень з пропозицією роботи, угодах стосовно майна і послуг, написах і табличках у громадських місцях (на автошляхах, залізничному і морському транспорті, аеропортах), рахунках і квитанціях, будь-якій інформації про радіо- і телепрограми. Закон забороняв використання будь-якого іноземного терміна чи виразу, якщо існував французький еквівалент відповідно до «Декрету 1972 року про збагачення французької мови».
Я от не певен, що в Англії тоді влаштували таку ж істерику на ТБ, як зараз в Росії.
ДРУГИЙ ЕТАП БОРОТЬБИ ЗА ДЕРЖАВНУ МОВУ. ГРОМАДСЬКІСТЬ НАПАДАЄ НА ЛЮБИТЕЛІВ МОВИ СУСІДНЬОЇ ДЕРЖАВИ:
1992 рік, знову починаються простести щодо стану французької мови. В газетах пишуть статті на цю тему:
...В одній зі статей було проведено аналогію між Парижем часів німецької окупації і нинішнім Парижем: написів німецькою на вулицях столиці тоді було менше, як тепер - англійською. На початку липня 1992 року в цьому ж виданні з’являється маніфест «За майбутнє французької мови», підписаний 300 відомими людьми, які зверталися до президента Франції, соціаліста Франсуа Міттерана з вимогою реагувати на «всеанглійськість». Текст маніфесту витриманий у несподівано твердих виразах: «Усередині державного апарату декільком особам спало на думку змусити Францію відмовитися від своєї мови і змусити її розмовляти англійською чи, радше, американською». Свої стріли автори маніфесту спрямовують проти «фанатиків усього англійського, які серед французів сіють сумнів щодо їхньої мови».
...один депутат заявив, що в африканській державі Буркіна-Фасо французьку мову бережуть краще, ніж у Франції: «Отже, ми підемо по науку до Буркіна-Фасо».
Ви переживаєте, що в Києві багато говорять російською? А ось про що переживали у Франції:
закон 1975 року практично втратив ефективність і що уряд бездіяльний перед «тими, хто навіть у Парижі вважає за нормальне обходитися без французької мови».
Ой, та тут просто "Фаріони", чи то фраріони, і ще про ігнорування французької мови на заходах, що проходять у Франції:
М.Дрюон пише про калічення французької мови парламентарями, зазначаючи, що стан мови «виказує наприкінці століття симптоми ракової хвороби». Він закликає голову законодавчого органу сприяти захистові мови, адже «репрезентувати державу означає також репрезентувати французьку мову». Вже через три дні в тій самій газеті з’являється відповідь Ф.Сеґена, в якій є слова, далекі від суконної мови юридичних актів: «Справжньою байдужістю є вдавання до іншої мови, названої занадто швидко міжнародною (ніби наша не була такою) в діяльності, яка стосується лише французів… Саме тут може і повинен втрутитися законодавець… Робімо все, що можемо, знаючи, що всього не зробимо. Насправді немає кризи мови, є криза любові до неї. А звеліти любити - це, на жаль, поза Вашими і моїми можливостями».
У своїй доповіді «Скалічена французька мова, або Про „зростаючу анархію“ на засіданні профільної комісії Національної асамблеї ще один письменник Моріс Женевуа піддав критиці адміністративні органи, що плентаються у хвості проблеми. Ба більше, він навів чимало прикладів, які засвідчили, що французьку мову починають витісняти з деяких наукових сфер. Відомий на весь світ Інститут імені Л.Пастера в 1989 році припинив видання своїх „Анналів“ французькою мовою, натомість почав виходити журнал англійською. Інший факт, наведений М.Женевуа, ще більш кричущий. У квітні 1993 року, після парламентських виборів та офіційної інформації про майбутній закон, ЮНЕСКО організувало наукову конференцію, на якій французькі дослідники не змогли виступити французькою. Мовляв, немає синхронних перекладачів, тож якщо хочете взяти участь у виступах, то лише англійською. І цей парадокс стався тоді, коли, по-перше, семінар відбувався на території Франції, а по-друге, французька є однією з робочих мов ЮНЕСКО.
Ха, все як в українському законі:
Відповідно до закону про вживання французької мови 1994 року (La loi n° 94-665 du 4 aoыt 1994 relative a lemploi de la langue franзaise) французька мова «є мовою освіти, праці, торгівлі та публічних послуг. Вона - привілейований засіб зв’язку між державами франкомовної спільноти». Використання французької мови обов’язкове в позначенні, пропозиції, представленні, способах уживання чи використання, описі поширення та умов гарантії майна, продукту або послуг, а також у рахунках і квитанціях.
Детально врегульовано різні сфери суспільного життя, зокрема сфера роботи, працевлаштування та діяльності підприємств. ...Внутрішній розпорядок будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, виду діяльності, складається французькою мовою. Це стосується і будь-якої письмової, усної чи аудіовізуальної реклами. «Будь-який напис, оголошення, нанесені або зроблені в громадських, публічних місцях чи в громадському транспорті і призначені інформувати населення, повинні бути французькою мовою», - читаємо в іншій статті закону. Закон Тубона чітко регламентує статус французької мови в освіті («Мова освіти, іспитів і конкурсів, а також дисертацій і доповідей державних і приватних закладів - французька, за винятками, виправданими випадками, коли викладачів запрошено з інших іноземних держав») та в засобах масової інформації (публікації, огляди, повідомлення, поширювані у Франції через засоби масової інформації, повинні бути французькою або принаймні супроводжуватися тезами французькою).Щороку до 15 вересня уряд повинен подавати парламенту звіт про стан французької мови.
Вам не подобаються штрафи і мовні інспектори? Дивно, люди якось живуть із цим:
Декретом 1995 року, ухваленим на виконання закону про вживання французької мови (Dйcret n° 95-240 du 3 mars 1995 pris pour l’application de la loi relative a l’emploi de la langue francaise), запроваджено штрафи різного класу за невиконання положень закону Тубона. Більшість порушень караються штрафом четвертого класу - до 750 євро. Наприклад, роздавання учасникам конференції матеріалів іноземною мовою без перекладу французькою карається саме таким штрафом. Загалом завдяки активності різних асоціацій, профспілок судова влада не вагається, коли треба застосовувати закон. Під жорсткі санкції підпадають підприємства-порушники, а також засоби масової інформації, які не виконують цього закону. У березні 2006 року американському підприємству Gems було присуджено 570 тис. євро штрафу за не перекладені французькою мовою для французьких працівників документи. За аналогічні порушення були серйозно оштрафовані підприємства Nextiraone та Europ Assistance.
Контроль за виконанням чинного законодавства
У Франції встановлено чотири типи контролю за виконанням законів у мовній сфері. Контрольні функції покладено на: Головну дирекцію конкуренції, споживання та боротьби з контрабандою; Бюро перевірки реклами; Вищу раду з телебачення і радіомовлення; асоціації захисту французької мови.
Вища рада з телебачення і радіомовлення щомісяця публікує у своєму виданні, в рубриці «Французька мова», інформацію про неправильне трактування закону і найтиповіші серйозні порушення. Попередження теле- і радіокомпаніям цей орган виносить публічно. Дуже важливим у діяльності Вищої ради з телебачення і радіомовлення є контроль не лише за кількісними показниками, а й за якістю, еталонністю мовлення.
Асоціацій захисту французької мови чимало. Назву деякі: «Майбутнє французької мови», «Захист французької мови», «Право розуміти», «Франкомовна асоціація дружби і зв’язків», «Асоціація комп’ютерників, які розмовляють французькою» тощо. Але не кожна може здійснювати контроль за виконанням чинного законодавства. Якщо асоціація відповідає необхідним критеріям (мінімум два роки існування; достатня кількість членів, які платять внески; ефективна діяльність із захисту французької мови; некорисливий характер діяльності), то одержує дозвіл контролювати терміном на три роки. Дозвіл оформлюється спільною постановою міністерства юстиції і міністерства, на яке покладено питання франкомовності.
.А от хартію мов у Франції не ратифікували, бо вважають неконституційною і антифранцузькою:
Франція належить до тих європейських країн, які підписали Європейську хартію регіональних або міноритарних мов, але не ратифікували її. Своїм рішенням від 15 червня 1999 року Конституційна рада Франції, покликаючись на те, що хартія наділяє особливими правами окремі «групи мовців усередині „територій“, де ці мови використовуються, і тим самим „зазіхає на конституційні принципи неподільності Республіки, рівності перед законом і єдності французького народу“, заборонила ратифікувати Хартію. Крім того, Конституційна рада вирішила, що положення цього документа суперечать першому абзацу статті 2 Конституції Франції („мовою Республіки є французька“), оскільки можуть призвести до визнання права використовувати іншу мову, ніж французька, не лише у приватному житті, а й суспільній сфері, до якої хартія відносить правосуддя, адміністративні та державні органи.
Французька дослідниця Івон Больман у своїй книжці «Мовні війни в Европі. Европейська хартія регіональних або меншинних мов» зазначила, що хартія жодним чином не зможе забезпечити миру в Європі, що «цей документ є машиною війни, головна мета якого - Франція та її неетнічне розуміння громадянства». Авторка вважає: якби Франція ратифікувала хартію, то мала б відразу приготуватися до низки судових процесів.
НЕ БУДУ ТЕРПІТИ РОСІЙСЬКУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ВІД ФРАНЦУЗІВ та інша ганьба:
Колишній президент Франції Жак Ширак, а за ним міністр фінансів і голова МЗС Франції 23 березня 2006 року залишили залу, де відбувався саміт Євросоюзу - на знак протесту проти виступу представника європейської федерації підприємців Unice, колишнього голови Національної ради французьких підприємців Ернеста-Антуана Сеєра англійською мовою. Зокрема, він заявив: «Я говоритиму англійською, мовою бізнесу». Повернувся Ж.Ширак лише після того, як Е.-А.Сеєр завершив свою промову. Помічники президента пояснили, що таким способом він захищає французьку мову. Інший француз, голова Центробанку ЄС Жан-Клод Тріше, звернувся до учасників саміту французькою.
Цікаво, що двома роками раніше на одній із сесій Парламентської асамблеї Ради Європи французька делегація покинула залу під час виступу того самого Ж.-К.Тріше, який почав свою промову англійською. Таке на сесії ПАРЄ сталося вперше. «Ми були глибоко шоковані його поведінкою», - заявив голова французької делегації в ПАРЄ Бернар Шренер. «Колишній голова Центрального банку Франції подає свою доповідь, не вживаючи рідної мови!». Б.Шренер підкреслив, що рішення покинути залу члени французької делегації ухвалили спонтанно. У питанні мови французька суспільна думка солідарна з вищим керівництвом держави, тільки пряміша й дотепніша. Французи придумали своєрідний конкурс для «стимулювання» високопосадовців і відомих приватних власників, які публічно ігнорують французьку мову: щороку їм присвоюють титул «Англійський попихач (наймит) підстилка». Першим його переможцем став генеральний директор «Рено» Людовик Швейцар - за звіти про діяльність компанії англійською. Серед власників цього «почесного» титулу - директор газети «Монд» за проект тижневика англійською, голова Єврокомісії Романо Проді за витіснення французької з європейських інституцій. З’явився ще один аналогічний титул - «Англійський попихач міжнародного рівня», першою його удостоїлася президент Європарламенту Ніколь Фонтан.
Російські пропагандисти вже б рака вродили і спінились від істерики, якщо б в україні давали премію "російська підстилка".
Посилання на французьке законодавство:
Закон 1975 р: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/JORFTEXT000000521788/2020-12-30/
Закон 1994 р: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000005616341/2020-12-30/
А із штрафами за невикористання французької мови ви зможете ознайомитись тут:
https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000005617952/2020-12-30/
ПЕРШИЙ ЕТАП ЗАХИСТУ ВІД МОВИ СУСІДА ТА СУРЖИКУ:
Етапними в історії сучасного мовного регулювання стали закони про вживання французької мови 1975 (закон Ба-Лоріоля) і 1994 (закон Тубона) років. Обговорення, яке передувало ухваленню обох законів, мало найширший суспільний резонанс і детально висвітлювалося в засобах масової інформації. Все це було викликано практичною необхідністю захистити мову від натиску англійської, а точніше, суміші з французьких та англо-американських слів, яка дістала назву «франґле» (franglais) (від початкового складу franзais (французька) та anglais (англійська). В 1973 році навіть вийшла книжка «Чи розмовляєте ви по-франґле?» («Parlez-vous franglais?»).
Закон 1975 року (Loi n° 75-1349 du 31 decembre 1975 relative а lemploi de la langue franзaise) вперше у новітній історії Франції позначив сфери застосування французької мови, які поширювалися не лише на правовідносини в адміністративній державній діяльності, а й на правовідносини в суспільстві, у громадському житті. Закон містив низку положень про обов’язкове вживання французької мови у всій письмовій та усній рекламі, трудових угодах, публікаціях у пресі оголошень з пропозицією роботи, угодах стосовно майна і послуг, написах і табличках у громадських місцях (на автошляхах, залізничному і морському транспорті, аеропортах), рахунках і квитанціях, будь-якій інформації про радіо- і телепрограми. Закон забороняв використання будь-якого іноземного терміна чи виразу, якщо існував французький еквівалент відповідно до «Декрету 1972 року про збагачення французької мови».
Я от не певен, що в Англії тоді влаштували таку ж істерику на ТБ, як зараз в Росії.
ДРУГИЙ ЕТАП БОРОТЬБИ ЗА ДЕРЖАВНУ МОВУ. ГРОМАДСЬКІСТЬ НАПАДАЄ НА ЛЮБИТЕЛІВ МОВИ СУСІДНЬОЇ ДЕРЖАВИ:
1992 рік, знову починаються простести щодо стану французької мови. В газетах пишуть статті на цю тему:
...В одній зі статей було проведено аналогію між Парижем часів німецької окупації і нинішнім Парижем: написів німецькою на вулицях столиці тоді було менше, як тепер - англійською. На початку липня 1992 року в цьому ж виданні з’являється маніфест «За майбутнє французької мови», підписаний 300 відомими людьми, які зверталися до президента Франції, соціаліста Франсуа Міттерана з вимогою реагувати на «всеанглійськість». Текст маніфесту витриманий у несподівано твердих виразах: «Усередині державного апарату декільком особам спало на думку змусити Францію відмовитися від своєї мови і змусити її розмовляти англійською чи, радше, американською». Свої стріли автори маніфесту спрямовують проти «фанатиків усього англійського, які серед французів сіють сумнів щодо їхньої мови».
...один депутат заявив, що в африканській державі Буркіна-Фасо французьку мову бережуть краще, ніж у Франції: «Отже, ми підемо по науку до Буркіна-Фасо».
Ви переживаєте, що в Києві багато говорять російською? А ось про що переживали у Франції:
закон 1975 року практично втратив ефективність і що уряд бездіяльний перед «тими, хто навіть у Парижі вважає за нормальне обходитися без французької мови».
Ой, та тут просто "Фаріони", чи то фраріони, і ще про ігнорування французької мови на заходах, що проходять у Франції:
М.Дрюон пише про калічення французької мови парламентарями, зазначаючи, що стан мови «виказує наприкінці століття симптоми ракової хвороби». Він закликає голову законодавчого органу сприяти захистові мови, адже «репрезентувати державу означає також репрезентувати французьку мову». Вже через три дні в тій самій газеті з’являється відповідь Ф.Сеґена, в якій є слова, далекі від суконної мови юридичних актів: «Справжньою байдужістю є вдавання до іншої мови, названої занадто швидко міжнародною (ніби наша не була такою) в діяльності, яка стосується лише французів… Саме тут може і повинен втрутитися законодавець… Робімо все, що можемо, знаючи, що всього не зробимо. Насправді немає кризи мови, є криза любові до неї. А звеліти любити - це, на жаль, поза Вашими і моїми можливостями».
У своїй доповіді «Скалічена французька мова, або Про „зростаючу анархію“ на засіданні профільної комісії Національної асамблеї ще один письменник Моріс Женевуа піддав критиці адміністративні органи, що плентаються у хвості проблеми. Ба більше, він навів чимало прикладів, які засвідчили, що французьку мову починають витісняти з деяких наукових сфер. Відомий на весь світ Інститут імені Л.Пастера в 1989 році припинив видання своїх „Анналів“ французькою мовою, натомість почав виходити журнал англійською. Інший факт, наведений М.Женевуа, ще більш кричущий. У квітні 1993 року, після парламентських виборів та офіційної інформації про майбутній закон, ЮНЕСКО організувало наукову конференцію, на якій французькі дослідники не змогли виступити французькою. Мовляв, немає синхронних перекладачів, тож якщо хочете взяти участь у виступах, то лише англійською. І цей парадокс стався тоді, коли, по-перше, семінар відбувався на території Франції, а по-друге, французька є однією з робочих мов ЮНЕСКО.
Ха, все як в українському законі:
Відповідно до закону про вживання французької мови 1994 року (La loi n° 94-665 du 4 aoыt 1994 relative a lemploi de la langue franзaise) французька мова «є мовою освіти, праці, торгівлі та публічних послуг. Вона - привілейований засіб зв’язку між державами франкомовної спільноти». Використання французької мови обов’язкове в позначенні, пропозиції, представленні, способах уживання чи використання, описі поширення та умов гарантії майна, продукту або послуг, а також у рахунках і квитанціях.
Детально врегульовано різні сфери суспільного життя, зокрема сфера роботи, працевлаштування та діяльності підприємств. ...Внутрішній розпорядок будь-якого підприємства, незалежно від форми власності, виду діяльності, складається французькою мовою. Це стосується і будь-якої письмової, усної чи аудіовізуальної реклами. «Будь-який напис, оголошення, нанесені або зроблені в громадських, публічних місцях чи в громадському транспорті і призначені інформувати населення, повинні бути французькою мовою», - читаємо в іншій статті закону. Закон Тубона чітко регламентує статус французької мови в освіті («Мова освіти, іспитів і конкурсів, а також дисертацій і доповідей державних і приватних закладів - французька, за винятками, виправданими випадками, коли викладачів запрошено з інших іноземних держав») та в засобах масової інформації (публікації, огляди, повідомлення, поширювані у Франції через засоби масової інформації, повинні бути французькою або принаймні супроводжуватися тезами французькою).Щороку до 15 вересня уряд повинен подавати парламенту звіт про стан французької мови.
Вам не подобаються штрафи і мовні інспектори? Дивно, люди якось живуть із цим:
Декретом 1995 року, ухваленим на виконання закону про вживання французької мови (Dйcret n° 95-240 du 3 mars 1995 pris pour l’application de la loi relative a l’emploi de la langue francaise), запроваджено штрафи різного класу за невиконання положень закону Тубона. Більшість порушень караються штрафом четвертого класу - до 750 євро. Наприклад, роздавання учасникам конференції матеріалів іноземною мовою без перекладу французькою карається саме таким штрафом. Загалом завдяки активності різних асоціацій, профспілок судова влада не вагається, коли треба застосовувати закон. Під жорсткі санкції підпадають підприємства-порушники, а також засоби масової інформації, які не виконують цього закону. У березні 2006 року американському підприємству Gems було присуджено 570 тис. євро штрафу за не перекладені французькою мовою для французьких працівників документи. За аналогічні порушення були серйозно оштрафовані підприємства Nextiraone та Europ Assistance.
Контроль за виконанням чинного законодавства
У Франції встановлено чотири типи контролю за виконанням законів у мовній сфері. Контрольні функції покладено на: Головну дирекцію конкуренції, споживання та боротьби з контрабандою; Бюро перевірки реклами; Вищу раду з телебачення і радіомовлення; асоціації захисту французької мови.
Вища рада з телебачення і радіомовлення щомісяця публікує у своєму виданні, в рубриці «Французька мова», інформацію про неправильне трактування закону і найтиповіші серйозні порушення. Попередження теле- і радіокомпаніям цей орган виносить публічно. Дуже важливим у діяльності Вищої ради з телебачення і радіомовлення є контроль не лише за кількісними показниками, а й за якістю, еталонністю мовлення.
Асоціацій захисту французької мови чимало. Назву деякі: «Майбутнє французької мови», «Захист французької мови», «Право розуміти», «Франкомовна асоціація дружби і зв’язків», «Асоціація комп’ютерників, які розмовляють французькою» тощо. Але не кожна може здійснювати контроль за виконанням чинного законодавства. Якщо асоціація відповідає необхідним критеріям (мінімум два роки існування; достатня кількість членів, які платять внески; ефективна діяльність із захисту французької мови; некорисливий характер діяльності), то одержує дозвіл контролювати терміном на три роки. Дозвіл оформлюється спільною постановою міністерства юстиції і міністерства, на яке покладено питання франкомовності.
.А от хартію мов у Франції не ратифікували, бо вважають неконституційною і антифранцузькою:
Франція належить до тих європейських країн, які підписали Європейську хартію регіональних або міноритарних мов, але не ратифікували її. Своїм рішенням від 15 червня 1999 року Конституційна рада Франції, покликаючись на те, що хартія наділяє особливими правами окремі «групи мовців усередині „територій“, де ці мови використовуються, і тим самим „зазіхає на конституційні принципи неподільності Республіки, рівності перед законом і єдності французького народу“, заборонила ратифікувати Хартію. Крім того, Конституційна рада вирішила, що положення цього документа суперечать першому абзацу статті 2 Конституції Франції („мовою Республіки є французька“), оскільки можуть призвести до визнання права використовувати іншу мову, ніж французька, не лише у приватному житті, а й суспільній сфері, до якої хартія відносить правосуддя, адміністративні та державні органи.
Французька дослідниця Івон Больман у своїй книжці «Мовні війни в Европі. Европейська хартія регіональних або меншинних мов» зазначила, що хартія жодним чином не зможе забезпечити миру в Європі, що «цей документ є машиною війни, головна мета якого - Франція та її неетнічне розуміння громадянства». Авторка вважає: якби Франція ратифікувала хартію, то мала б відразу приготуватися до низки судових процесів.
НЕ БУДУ ТЕРПІТИ РОСІЙСЬКУ АНГЛІЙСЬКУ МОВУ ВІД ФРАНЦУЗІВ та інша ганьба:
Колишній президент Франції Жак Ширак, а за ним міністр фінансів і голова МЗС Франції 23 березня 2006 року залишили залу, де відбувався саміт Євросоюзу - на знак протесту проти виступу представника європейської федерації підприємців Unice, колишнього голови Національної ради французьких підприємців Ернеста-Антуана Сеєра англійською мовою. Зокрема, він заявив: «Я говоритиму англійською, мовою бізнесу». Повернувся Ж.Ширак лише після того, як Е.-А.Сеєр завершив свою промову. Помічники президента пояснили, що таким способом він захищає французьку мову. Інший француз, голова Центробанку ЄС Жан-Клод Тріше, звернувся до учасників саміту французькою.
Цікаво, що двома роками раніше на одній із сесій Парламентської асамблеї Ради Європи французька делегація покинула залу під час виступу того самого Ж.-К.Тріше, який почав свою промову англійською. Таке на сесії ПАРЄ сталося вперше. «Ми були глибоко шоковані його поведінкою», - заявив голова французької делегації в ПАРЄ Бернар Шренер. «Колишній голова Центрального банку Франції подає свою доповідь, не вживаючи рідної мови!». Б.Шренер підкреслив, що рішення покинути залу члени французької делегації ухвалили спонтанно. У питанні мови французька суспільна думка солідарна з вищим керівництвом держави, тільки пряміша й дотепніша. Французи придумали своєрідний конкурс для «стимулювання» високопосадовців і відомих приватних власників, які публічно ігнорують французьку мову: щороку їм присвоюють титул «Англійський попихач (наймит) підстилка». Першим його переможцем став генеральний директор «Рено» Людовик Швейцар - за звіти про діяльність компанії англійською. Серед власників цього «почесного» титулу - директор газети «Монд» за проект тижневика англійською, голова Єврокомісії Романо Проді за витіснення французької з європейських інституцій. З’явився ще один аналогічний титул - «Англійський попихач міжнародного рівня», першою його удостоїлася президент Європарламенту Ніколь Фонтан.
Російські пропагандисти вже б рака вродили і спінились від істерики, якщо б в україні давали премію "російська підстилка".
Посилання на французьке законодавство:
Закон 1975 р: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/JORFTEXT000000521788/2020-12-30/
Закон 1994 р: https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000005616341/2020-12-30/
А із штрафами за невикористання французької мови ви зможете ознайомитись тут:
https://www.legifrance.gouv.fr/loda/id/LEGITEXT000005617952/2020-12-30/