Дунаю, Дунаю, чему смутен течеш

[tin_tina]

Або ж пісня слов"янська, словацька, хорватська чи українська
(продовження)

Тобто, пісня не названа українською, однак є дуже вагомі підстави її такою вважати. Головною підставою є її мова, і нелінгвістові впаде в око, як схожі ці слова навіть на сучасну літературну українську, а ще більше на її західні діалекти. Другою причиною є місце дії пісні, це

Comments

[thomas_brute]

«Цю пісню ми не знайдемо в попередніх збірках українських народних пісень.»

Ага, я саме це мав на увазі, коли питав, чи простежується пісня далі. Дякую.

А як вам така Венеція?

[thomas_brute]

Після поразки гуситського руху емігранти з чеських земель шукали притулку від лютої католицької інквізиції в литовсько-руських землях. У цьому виявилась віра, яка віками жила в чеському та словацькому народах, що слов’янські брати на сході подадуть їм допомогу. Частина цих емігрантів осідала на території Закарпаття. Вони виявляли інтерес до життя закарпатців, знайомилися з їх культурою. Особливий інтерес до життя закарпатських українців виявляв Никодем, друг Яна Благослава (1523 - 1571). Він записав у селі Бенатки біля Бардієва (на Пряшівщині) закарпатоукраїнську народну пісню «Ой, Дунаю, Дунаю, чому смутен течеш».

http://vitchyzna.ukrlife.org/7_8_06pasemko.htm

Щоправда, далі наводяться й аргументи проти цієї версії.

Re: А як вам така Венеція?

[tin_tina]

Бенатки на Пряшівщині? Хто тих закарпатців знає... але в мене якось і сумніву не виникло, що це таки Венеція. А Закарпаття ніяким макаром литовською землею не було, хоча і сидів там певний литовсько-руський князь.

Re: А як вам така Венеція?

[tin_tina]

От що значить - хочете знати, що з нами відбувається все про оригінальні гіпотези, читайте Франка. В його другій серії статей про цю пісню згадується також гіпотеза про "не ті" Бенатки.

[zig_master]

Це були часи, коли "волохи" говорили українською і це нікого не дивувало. Конкретно у Молдові - не тільки Покуття і Буковина, а скрізь, на південь до берегів Берладі включно, просто румуномовних там уже було більше. А ще ж Семигород, ще Стефан-воєвода переховувався :-)

Крім того, у 16 сторіччі русини могли ще жити по Дунаю, правда, вже дисперсно. Говірки, мабуть, відповідали нинішнім карпатським.

До речі, саме в цей час був великий рух волохів вздовж Карпат і Бескид в Моравію, де слов'янська, переважно русинська компонента була дуже сильною або ж навіть домінуючою. Але без церкви асимілювалися вони швидко

[tin_tina]

Так, на румунську вони перейшли в час правління господаря Лупу, свата Богдана Хмельницького.

[zig_master]

Мабуть, почали. Бо процес цей у Молдові у 19ст був у повний зріст.
Гадаю, це було із церквою пов'язано, при чому вже після того, як це відбулося в Семигороді та на захід від нього, де православні єпархії були створені з нуля після сторіччя заборони і в них відпочатку румуни заправляли.

[tin_tina]

Так-так, я мала на увазі саме мову богослужіння. До того в них переважала церковнослов"янська.

[smijana]

Як любитель народних пісень (у моєму пісеннику, куди я записую лише ті пісні які знаю напам'ять, в тому числі і переймаючи з етнозаписів, кількість перевалила вже за 230) можу сказати що і за побудовою і символікою пісня схожа на давньоукраїнську. Правда, я не знаю символіку і побудову чеських і інших, може і у них є такі особливості

[smijana]

"Олекса Воропай, "Звичаї нашого народу, 1 том

[tin_tina]

Як гарно і цікаво, дякую. Як трохи пофантазувати, то отой обряд виловлювання дівчини з води - хто доплине, того я буду, може сягати дуже давніх часів. Може, якийсь старовинний шлюбний ритуал, коли улюбленицю треба було чи то наздогнати, чи, як в даному випадку, "доплисти".
Як зайшла в нас мова про Дунай в піснях, то страшенно я люблю одну таку на слова Федьковича.
Пасу коня при Дунаю,
Та й думаю, та й думаю...

Але там вже міг бути справжній Дунай.

[smijana]

Так, міг бути справжній.
А у Подоляночці, цікаво, який?.. і взагалі, це ж міфічний якийсь текст, якщо вдуматися:
десь тут була подоляночка,
десь тут була молодесенька (красна панночка - інший варіант),
тут вона сіла, тут вона впала, до землі припала, сім літ не вмивалась, бо води не мала..
Ой устань-устань, подоляночко, ой устань-устань, молодесенька,
вмий своє личко, та личко біленьке, біжи до Дунаю, бери молоденьку, бери ту що скраю.

Практично всі весняні ігри дітей і молоді - це релікти давніх обрядів, які з часом (і під впливом християнства) дрейфували в сторону простого повторення без розуміння початкової мети.. що тим не менш не віднімає від них їх магічно-енергетичної сили. Чарівні слова може проказувати і той, хто не розуміє причини ЧОМУ вони діють, або походження їх..
Таки той Дунай - містична і "центробіжна" для всієї України річка. :)

[jabogdan]

вельми цікаво, дякую.

особливості діалекту і зміст говоруть радше за буковинське походження пісні, та і Буковина теж в басейні Дунаю, хоча цей покутсько-гуцульсько-буковинський діалект поширюється і на Рахівщину, де теж багато волохів і всі ріки течуть в Дунай.
мабуть дуже велика присутність Дунаю в українському фолькльорі повязано таки з Закарпаттям і Пряшівським краєм, де до Дунаю рукою подати і тече все. якось пісні мали властивість мігрувати і попри незначну сільську міграцію між цими регіонами.
осьо пісня про Дунай з Пряшівщини, яку трохи переінакшено співають в кожному галицькому селі: http://www.youtube.com/watch?v=tsB4Tmfct4s&feature=related
хоча, хто зна, може й кружним шляхом, для фольклористів ці краї ще поле неоране, а все ж відходить.
в Словаччині величезний русинський масив вже майже повністю словакізувався.

[tin_tina]

Може, ми недооцінюємо ту міграцію? Люди і в старовину не дуже сиділи на місці - торгували, вчилися, просто волочилися світами. Можливо, з ними поширювався і фольклор.

в Словаччині величезний русинський масив вже майже повністю словакізувався.
Як не сумно, так. А я ще пам"ятаю часи (в мене є родичі в Пряшеві), коли вони були для нас свого роду віконцем у світ. І журнали звідти приходили, й книги.