Шановна авторко, я, іноді, з приємністю читаю Вашу сторінку, однак, деяка категоричність у викладенні матеріалу ( зокрема, вищевказаного) вже не дає мені можливості утриматися від коментарію:))) Якщо Ви ознайомитесь з особливостями укладення шлюбу - хоч в 16, хоч в 17 ст, то зможете дуже удосконалити Ваш, без сумніву, цікавий допис щодо розлучень. Звертаю Вашу увагу, що цілковиту монополію на укладення шлюбу церква отримала дещо пізніше, в 17 ст. А в 16-му ще був широко вживаний так званий "громадянський" шлюб, при чому і в шляхетському середовищі... До того ж майнові питання - це компетенція світського суду.
Дякую. Я знаю про особливості укладення шлюбу, в т.ч. і про "невінчані шлюби". Але в даному випадку вони не стосуються справи: мені навряд чи вдасться припустити, що дочка єпископа обійшлася без вінчання. До того ж майнові питання - це компетенція світського суду. Безперечно. А невже я хоч півслова написала про те, що майновими питаннями мав займатися духовний суд? Навпаки, якщо вже духовний суд вирішував розірвати шлюб, то передавав справу у світський суд для вирішення питання про віно і т.д.
Тоді я не розумію, чому Ви пишете про виключне право церкви давати розлучення, якщо церква в той час ще не мала виключного права навіть на укладення шлюбів. Адже, повторюю, громадянські шлюби тоді визнавались на рівні церковних.
громадянські шлюби тоді визнавались на рівні церковних.Далеко не на такому самому рівні. Такі союзи були в кращому випадку напівлегальними, а дітей від них Статут виділяв у окрему категорію, менш безправну, ніж у "дітей прелюбодіяння", але і неповноправну. Ще в 1509 р., тобто за кілька десятиліть до описуваних розлучень, митрополит Йосиф звертався зі скаргою про те, що "многие люди Русь незаконно мешкают, жоны поймуючи не венчаются", що викликало королівську грамоту з наказом урядникам не заважати видачі таких осіб на духовний суд. Пізніше ж такі правила стали ще жорсткішими і в 1631 р. Ісайся Копинський наказував приходським священникам: "Которые мешкают без шлюбу, ибы тех отлучали от церкви
( ... )
Я так підозрюю, що дискусія виявилася закороткою, бо тексти виявилися задовгими :-). Як висловився колись Юрій Шевельов: "Книжка не дочекалася тої розгромної критики, на яку заслужила. Ніхто з критиків не в силах був дочитати її до кінця" :-)
Мимино, князь Андрей и Крупскаяpingback_botJune 28 2011, 14:03:29 UTC
User berendeishche referenced to your post from Мимино, князь Андрей и Крупская saying: [...] были возможны (подробно волынский разводный рай XVI в. описала tin_tina в недавней серии постов [...]
Comments 18
Якщо Ви ознайомитесь з особливостями укладення шлюбу - хоч в 16, хоч в 17 ст, то зможете дуже удосконалити Ваш, без сумніву, цікавий допис щодо розлучень. Звертаю Вашу увагу, що цілковиту монополію на укладення шлюбу церква отримала дещо пізніше, в 17 ст. А в 16-му ще був широко вживаний так званий "громадянський" шлюб, при чому і в шляхетському середовищі...
До того ж майнові питання - це компетенція світського суду.
Reply
До того ж майнові питання - це компетенція світського суду.
Безперечно. А невже я хоч півслова написала про те, що майновими питаннями мав займатися духовний суд? Навпаки, якщо вже духовний суд вирішував розірвати шлюб, то передавав справу у світський суд для вирішення питання про віно і т.д.
Reply
Reply
Reply
І жалкую, що вона надто короткою виявилася як на мене
Reply
Reply
Reply
Leave a comment