Мельниця-Подільська
Візит до Мельниці-Подільської був незапланованим. Сюди ми попали випадково, намагаючись знайти дорогу від Кудринців до Збручанського. Тому й не присвячували багато часу огляду місцевих пам’яток, обмежившись п’ятихвилинної зупинкою в центрі містечка. Але, оскільки все ж таки ми попали сюди і зробили декілька фотографій, то дуже коротко розповім вам про Мельницю.
Мельниця-над-Дністром (саме так називалося містечко до 1940 року) розташоване на півдні Борщівського району на березі Дністра і вперше згадується у 1493 році. Хоча, ця дата спірна: в різних джерелах згадується і 1615 рік, і, навіть, XII століття. Якщо дійсно так, то цілком логічно, що всередині XIV століття поселення знаходилося у власності литовських князів Коріатовичів, які (ймовірно) спорудили тут замок. Польський путівник «Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej» повідомляє, що у 1654 році його здобули козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса. А у 1615 році Мельниця зазнала руйнівного нападу татар.
Після звільнення Поділля від турків у 1699 році столітті Мельниця належала подільським магнатам Лянцкоронським. У 1767 році завдяки старанням Франциска Лянцкоронського польський король Станіслав Август Понятовський надав містечку Магдебурзьке право з правом проведення 24 ярмарок на рік. У 1744 році маєток у Мельниці зазнав нападу від загону опришків Олекси Довбуша. Наприкінці XVIII століття Барбара Лянцкоронська вийшла заміж за Якуба Дунін-Борковського. У володінні цього роду поселення знаходилося приходу совітів у 1939 році. У 1940 році Мельниця-Подільська стала райцентром, а у 1962 році втратила цей статус і увійшла до складу Борщівського району Тернопільщини.
«Мельниць» (вони ж - млини) ви тут, нажаль не побачите. Не побачите вже і неоготичного палацу Дунін-Борковських, зведеного у другій половині XIX століття і зруйнованого під час Першої світової війни. Залишився лише скромний флігель з маленькими неготичними башточками на території селищної лікарні, і залишки парку. В центрі містечка збереглося декілька кам’яниць австрійського періоду.
В центрі стоїть церква Святого Михаїла 1722 року з ротондоподібною навою, відреставрована у 1989 році.
Недалеко від церкви за забором зберігся костел Святого Генриха, збудований у 1861 році Дунін-Борковськими. Від костелу жалюгідний: вежа відсутня, а сам храм заростає хащами.
Про колишню єврейську громаду Мельниці нагадує синагога при виїзді з міста убік Борщова.
І трохи про особистості. В Мельниці-Подільській народився відомий український політик, народний депутат Владислав Каськів. Коротку статтю про цього украхнськеого патріота можна почитати тут:
Хроніки зрад-6. ПОРА служити Януковичу?
Мельниця-над-Дністром (саме так називалося містечко до 1940 року) розташоване на півдні Борщівського району на березі Дністра і вперше згадується у 1493 році. Хоча, ця дата спірна: в різних джерелах згадується і 1615 рік, і, навіть, XII століття. Якщо дійсно так, то цілком логічно, що всередині XIV століття поселення знаходилося у власності литовських князів Коріатовичів, які (ймовірно) спорудили тут замок. Польський путівник «Przewodnik krajoznawczo-historyczny po Ukrainie Zachodniej» повідомляє, що у 1654 році його здобули козацькі загони під керівництвом Максима Кривоноса. А у 1615 році Мельниця зазнала руйнівного нападу татар.
Після звільнення Поділля від турків у 1699 році столітті Мельниця належала подільським магнатам Лянцкоронським. У 1767 році завдяки старанням Франциска Лянцкоронського польський король Станіслав Август Понятовський надав містечку Магдебурзьке право з правом проведення 24 ярмарок на рік. У 1744 році маєток у Мельниці зазнав нападу від загону опришків Олекси Довбуша. Наприкінці XVIII століття Барбара Лянцкоронська вийшла заміж за Якуба Дунін-Борковського. У володінні цього роду поселення знаходилося приходу совітів у 1939 році. У 1940 році Мельниця-Подільська стала райцентром, а у 1962 році втратила цей статус і увійшла до складу Борщівського району Тернопільщини.
«Мельниць» (вони ж - млини) ви тут, нажаль не побачите. Не побачите вже і неоготичного палацу Дунін-Борковських, зведеного у другій половині XIX століття і зруйнованого під час Першої світової війни. Залишився лише скромний флігель з маленькими неготичними башточками на території селищної лікарні, і залишки парку. В центрі містечка збереглося декілька кам’яниць австрійського періоду.
В центрі стоїть церква Святого Михаїла 1722 року з ротондоподібною навою, відреставрована у 1989 році.
Недалеко від церкви за забором зберігся костел Святого Генриха, збудований у 1861 році Дунін-Борковськими. Від костелу жалюгідний: вежа відсутня, а сам храм заростає хащами.
Про колишню єврейську громаду Мельниці нагадує синагога при виїзді з міста убік Борщова.
І трохи про особистості. В Мельниці-Подільській народився відомий український політик, народний депутат Владислав Каськів. Коротку статтю про цього украхнськеого патріота можна почитати тут:
Хроніки зрад-6. ПОРА служити Януковичу?