Цим теплим жовтневим вечором я спеціального поїхав до Скали-над-Збручем, щоб вперше у житті насолодитися заходом сонця на фоні руїн замку. За яким замком мало сідати сонце, мені було все рівно. Але Скала була обрана тому, що тільки звідси у вечірній час можна було хоч якось дістатися Кам’янця громадським транспортом.
І хоча вечір був чудесним (в Скалі по-іншому й бути не могло), з заходом сонця трохи не повезло. За півгодини до заходу набігали хмарки, і сонце, замість того, щоб сісти за замком, сіло за хмарками. Вийшло, що вийшло :)