Лосяч
Лосяч - село з мальовничими краєвидами навколо на шляху з Кам’янця до Чорткова. Вперше згадується у 1785 році. Відомо, що на місці сучасного Лосяча поселення існувало ще з XVI століття, але під іншою назвою - Рогізна. Залишки цього поселення і сьогодні простежуються в урочищі Глибока Долина. Назву поселення отримало від заростів лоз, в яких нібито ховались жителі Рогізни від турків і татар. У ХІХ століття Лосяч, як і інші поселення в околицях Скали, належав впливовій в Австро-Угорщині родині Голуховських. За останнім переписом в селі проживає близько 1250 мешканців.
Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри храму.
Неоготичний римо-костел вражає, передусім, своєю стрункістю. Його тоненький шпиль підноситься високо до верху, а груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. Та костел, все ж таки, не дуже старий - 1889 рік. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.
Ще один ракурс (на жаль, сонце завадило):
Біля храму - стара одноповерхова плебанія, дах якої вкритий червоною черепицею, що почорніла від часу.
Неподалік, за невеличким полем, видніється купол православної церкви Воздвиження Чесного Хреста (1903 р.)
Головна пам’ятка села, костел Св. Антонія Падуанського, з’являється на горизонті за пару кілометрів до в’їзду до Лосяча з боку Скали. Ще з протилежного березу рукотворного озера, з якого починає свій шлях річка Циганка, можна оцінити розміри храму.
Неоготичний римо-костел вражає, передусім, своєю стрункістю. Його тоненький шпиль підноситься високо до верху, а груба фактура стін і невеличкі контрфорси по боках надають храму середньовічного вигляду. Та костел, все ж таки, не дуже старий - 1889 рік. На жаль, трохи псує його вигляд нова металочерепиця, якою замінили старе, справжнє черепичне покриття храму.
Ще один ракурс (на жаль, сонце завадило):
Біля храму - стара одноповерхова плебанія, дах якої вкритий червоною черепицею, що почорніла від часу.
Неподалік, за невеличким полем, видніється купол православної церкви Воздвиження Чесного Хреста (1903 р.)