Дуже елегантна будівля монастиря. І розповідь Ваша цікава. Завдяки їй я зрозуміла, чому в Іспанії вертепи називаються Belen, і навіть Музей лялькових будиночків в Гуадалесті називається Museo Belen. Хоч там будиночки зовсім не на релігійну тематику, але формою схожі на вертеп.
Дякую. Справді між португальцями і іспанцями багато спільного. Був свідком, коли португальский офіціант розмовляв з іспанськими туристами і вони один одного розуміли (спілкуючись рідними мовами) на всі 100%.
Ви так добре та схвильовано написали, Особливо, коли були біля фортечної вежи , що я теж "поплила" разом з Вами. Чудова розповідь, чудові фото, чудові місця. А як може бути інакше - Португалія - королева морів. І яке ж чудо, що все так зберіглось з тих часів. Ім'я Енріке Мореплавця мені відоме. Колись захоплювалась книжкою Эриха Раквитца "Чужеземные тропы, незнакомые моря".На жаль, Ви не акцентували уваги на цьому видатному "інфанті". Це ж він був першим. Але це зрозуміло: дуже багато інформації. Тому з задоволенням побачила його першим на каравелі над Тежу. В мене є улюблена пісня про Тежу, яку зараз слухаю, роздивляючись Ваші фото з оглядового майданчика.
Дякую, пані Галино. Пісня теж чудова. А про Енріке ще надіюсь написати, коли буду описувати місце його спочинку в монастирі у Батальї. Я ще перед Вашим коментарем прочитав дуже популядрний пост в ЖЖ про Енріке Мореплавця. Там побачив і Ваш коментар., з якого я скопіював для себе назву книжки. А сам пост мене швидше розчарував. До речі, з іноземними іменами в рос. й рад. історіографії (а укр. їй підчинялася) є багато казусів. Так Вільям Завойовник чомусь називається по німецьки - Вільгельмом, хоча Шекспір так і залишився Вільямом. P.S. Знову не встиг я перед вашим прочитанням, усунути дрібні недоліки ))).
Да. Интересно мне вот настолько белым он не запомнился. То что камера соврала прилично я конечно понял, но думал, что истина посередине. При этом португальцы, которые с нами тоже пошли, снимали на телефон и у них тоже желтоватый цвет получился. Но все же он правда гораздо белее, чем у меня, даже с поправкой на разное освещение. Спасибо за критику, постараюсь в следующих постах побольше скорректировать.
Я бьі даже єто критикой не назвал, а скорее дружеским пожеланием. Я от Ваших фото получаю єстетическое удовольствие, а если они будут еще лучше, то в вьіиграше, думаю, будут все - и автор, и читатели. Еще особенно надеюсь на Ваш подробньій рассказ об интерьере, ведь мне через воскресную мессу не все удалось заснять. С наилучшими пожеланиями...
Я под критикой это и имел ввиду) Возможно не совсем удачно слово подобрал. Я реально очень благодарен за такие пожелания, тем более и сам чувствовал, что с цветом что-то не так. Тут как раз взгляд со стороны очень важен.
Comments 10
Reply
Reply
Завдяки їй я зрозуміла, чому в Іспанії вертепи називаються Belen, і навіть Музей лялькових будиночків в Гуадалесті називається Museo Belen. Хоч там будиночки зовсім не на релігійну тематику, але формою схожі на вертеп.
Reply
Reply
Ім'я Енріке Мореплавця мені відоме. Колись захоплювалась книжкою Эриха Раквитца "Чужеземные тропы, незнакомые моря".На жаль, Ви не акцентували уваги на цьому видатному "інфанті". Це ж він був першим. Але це зрозуміло: дуже багато інформації. Тому з задоволенням побачила його першим на каравелі над Тежу.
В мене є улюблена пісня про Тежу, яку зараз слухаю, роздивляючись Ваші фото з оглядового майданчика.
Щиро дякую.
Reply
Я ще перед Вашим коментарем прочитав дуже популядрний пост в ЖЖ про Енріке Мореплавця. Там побачив і Ваш коментар., з якого я скопіював для себе назву книжки. А сам пост мене швидше розчарував.
До речі, з іноземними іменами в рос. й рад. історіографії (а укр. їй підчинялася) є багато казусів. Так Вільям Завойовник чомусь називається по німецьки - Вільгельмом, хоча Шекспір так і залишився Вільямом.
P.S. Знову не встиг я перед вашим прочитанням, усунути дрібні недоліки ))).
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Leave a comment