Там, де я не була...

[svitla4ok]

Київ о п'ятій ранку такий чаруючо-спокійний. А квітень вселяє надію. В принципі він завжди її вселяє, але цьогоріч по-особливому

Comments

[svitlja4ok]

геть не маю сьогодні слів, щоб написати те, що відчула читаючи. але так, у кожного є дорога, яка кудись веде, а кудись ні. і кожен буде у потрібний час у потрібному місці завжди.
рада зустрітися з Тобою в твоїх дописах :)

[svitla4ok]

це нормально, що нема слів) у мене б не було цього запису, якби я не мала з собою блокнота і купи часу до початку тренінгу)

[svitlja4ok]

це ще та сама серія тренінгів інтерньюзу?

[svitla4ok]

так. тіки цього разу було про Східне партнерство

[zirka06]

Ноги вже всьо вапще. Я теперка ввожу обов'язкові довгі прогулянки в раціон, бо взагалі проблема

[svitla4ok]

в мене прогулянки кожен день, але ноги набрякають і я не знаю шо з цим робити :(

[nyotka]

Хотіла написати, що 2 години від Хмельницького до Тернополя не дивина, бо там дорога яма на ямі. Перечитала, дійшло, що то потяг був)))

[svitla4ok]

певно там і колії яма на ямі)

[shaksanka]

так, майдан і околиці ще довго будут моторошнимим місцями
нещодавно йшла там, просто до метро, і не могла втримати сльоз... таке враження, що так буде завжди

[deep_like_ocean]

я рідко останнім часом бувала на Майдані, а якщо і була - то лише по дорозі до метро. тяжко знаходитися там, дихати навіть тяжко, ком у горлі, як тільки глянеш у бік Інститутської та на чорний будинок профспілок. погоджуюся з останнім коментарієм - здається, що такі відчуття тут будуть переслідувати завжди, навіть коли Майдан відреставрують.

ех, а я і не знала, що ти до Києва збиралася)) розкажеш скоро, що і як))))