(no subject)
Чудові сни , один краше другого.
1. Дракон, якого прикриває українська армія. Він вже знищив одну мою знайому, і намірівається знищити іншу. Можна сказати, я його випустив. Він відчуваЄ, коли про нього думають і прилітає, у супроводі боєвих вертольотів. Дібрався додому на машині загиблої подруги (здається, він її з'їв, що особливо неприємно, адже в неї є рідні, близькі, знайомі, діти - як воно сприймуть що їх знайому з'їдено?), весь переляканий (бо щойно звідти), піднявся на свій поверх. Він прилетів, відчувши мої думки про нього, шо я обдумую як його знищити. А я відчуваю, що боротись з ним (тим паче - з вертольотами) на рівні свого балкону не зможу - дорожу cім'єю, не хочу її у це вплутувати. Головне, чому його прикриває і захищає українська армія... Тому єдиний вихід - не думати, не викликати його власними думками, стою у тіні, намагаюсь не потрапляти в їх поле зору. Погрозливо блискає скло на кабінах вертольотів (вони тут, же на рівні мого поверху, між будівництвом і балконом; почергово заглядають у мої вікна - то дракон, якого я хочу знищити, то вертольоти). Натякають, щоб я навіть й не думав про них - у їх сторону.
образ впливу:
"Дневной Дозор", - Фафнир
2. Пробираємось кудись проходами, підземельними сводами, хлопчики й дівчата (я - хлопчик, здається, 13-літній), але вже дорослі - в плані життя, при підтримці старших. Проходи між тонелями і підзмеллями відділені стінами - їх можна розрити/ поламати, якщо вони піщані; і водою - здається, підземна річка перетинає все підземелля, під високим сводом, осяяна світлом (звідкіля в підземеллі, де немає вікон назовні, синє світло? Ах, "ВК" ;)
Пливемо на човнах, пробираємось, слухаємо дорослих (щось типу пророцтва-напутства, весті-новості, як от від вусатого сухожильного дядечка, якого ми "відкопали" на черговому ході - за черговою стіною) - вони теж кудись ідуть. Це схоже на глобальне переселення - кожен своїми шляхами.
Підземелля лишилося те ж саме, але місце і дійові персонажі - інші (і якби це мало значення - сказав "і час", але все тут може вміститися і відбуватися в одному місці і часі - просто по різні боки підземелля).
іде атака теран (в світi Warh - Космодесант, але тут саме - теранн) на підземну базу Ельдар (не ельфи, але щось близько - такі ж злі і безпринципні - хіба що для своїх).
Те ж саме світло, вода, ми на уступі, на острові, тобто на чужій обжитій жілянці, гідній для бази, що впирається у бічний свод підземелля.
Дісталися по воді.
Одночасно з теранами штурмують чи то орки, что зергі (тираніди), яка-різниця(?) - червоні, або от-от мають напасти, а поки що просочуються маленькими групками, яких тут же розчавлюють могутні технологійно (але не кількісно - кожен солдат - на вагу золот) раси.
*
але поки що між силами був баланс - зараз вже змусили відступати ельдар - їх дуже мало залишилось.
я, хоча, наче був теран (свій бойовий клас - "чим я являюсь" - якою технікою, я не міг оприділити; єдине, я знаю що я головнокомандуючий, можливо - один із (атакує савєт генералів?), а тому битва протікає автоматично, майже без моєї участі, хоча я здатен командувати військами (раз я теран, то, по ідеї, за них і вболіваю..), але вирішую заступитися, вирівняти сили.
ЗА моєю звичною стратежною привичкою, я не дозволяю повністю знищувати ворога чи союзника - мені цікавий сам процес (???), а томуз легкістю прймаю будь-яку сторону, якщо незацікавлений в остаточному розгромі іншою (мені просто так - нецікаво).
ДА, я, мабуть, хотів щоб ми разом відбили атаку червоних - щоб усі сили повністю не ложились на нас (на мене), ставши на час друзями - невольними, автоматичними союзниками, залишаючись ворогами...
стою перед чорною ельдаркою. Очі червоні (це сенсори), як завжди, напружені, коса до пояса (знаєте...для асоціації: чона вимось нагадує Чорну Даму з Dungeon Keeper, тільки тут - більш роботизована, sci-fі-шні штучки-дрючки).
віддаю наказ своїм угрупуванням (здається, один робот схожий на бак для сміття, кілька солдат,..може, мілкий танк) перегрупуватись і чуть відступити - переміститись в іншу сторону, просто движняк "по ігровому полю".
Вона, ельдарка, юмору не розуміє і знищує блискавкою і сміттєвий бак, і солдат, і танчик серйозно піданила (ну, роботу-то, може, ще нічого, але ж солдат!)
не на шутку розізлився, приймаюсь нищити і ельдарку, і рештки ельдар, пробираючись вглиб вже відвойованих НАМИ територій. Що цікаво - нищу здвоєними електротоками, та ще й взмиваю у повітря (зверху продовжуючи нищити - несмертельно, але достатньо (стрічки-індикатори ліній здоров'я бачу), щоб з ними розібрадися найслабші загони) і приземляюсь на кам'яний щит - гірку - висотку, позиція. ПІд нею, як під містком - протікає вузенка річка, де відступають і обороняються, прикриваючи своїх, піхотні залишки ельдар.
варіації на тему Гензель і Гретель,
журнал Домашній ПК, стаття "Warhammer 40k: Dawn of War - 2" (саме - картинки), тут же лежав "під боком" - під ліжком.
3. Мій блог читають і уві сні!;) Якийсь користувач на букву х... (щось типу хoomer,а може й xibalba ), залишив вдячні коменти, з задоволенням любить читати мій блог (не цей, "справжній", а ту версію, що уві сні), типу, подобається що тут усього підряд ;) До речі, контент (і теги) дещо різниться від реальності. Наприклад, виявляється в мене є моя фотка 28.02-28.03, коли я тільки-но прибув з Литви (чому така дата? мабуть, підкреслено, що "стара" ;), там де я (розпатланий, у жовтій куртці, на фоні весняного лісу) стою з пістолетом на манер Дж. Бонду ;) БУло таке? - потрібно запам'ятати ;)
До речі, фон дуже білий. Ззовні він як і був - чорний (тому я дивуюсь, що там всього намішано, як когось може зацікавити), але в контексті розмов - коментів підкреслено білий і чистий.
stefan_blog ;)
А зранку, як завжди, о 9.00, прийнявся вибудовувати свою лінію реальності.
Яка, без різниці, чи станеться, чи ні ;)
1. Дракон, якого прикриває українська армія. Він вже знищив одну мою знайому, і намірівається знищити іншу. Можна сказати, я його випустив. Він відчуваЄ, коли про нього думають і прилітає, у супроводі боєвих вертольотів. Дібрався додому на машині загиблої подруги (здається, він її з'їв, що особливо неприємно, адже в неї є рідні, близькі, знайомі, діти - як воно сприймуть що їх знайому з'їдено?), весь переляканий (бо щойно звідти), піднявся на свій поверх. Він прилетів, відчувши мої думки про нього, шо я обдумую як його знищити. А я відчуваю, що боротись з ним (тим паче - з вертольотами) на рівні свого балкону не зможу - дорожу cім'єю, не хочу її у це вплутувати. Головне, чому його прикриває і захищає українська армія... Тому єдиний вихід - не думати, не викликати його власними думками, стою у тіні, намагаюсь не потрапляти в їх поле зору. Погрозливо блискає скло на кабінах вертольотів (вони тут, же на рівні мого поверху, між будівництвом і балконом; почергово заглядають у мої вікна - то дракон, якого я хочу знищити, то вертольоти). Натякають, щоб я навіть й не думав про них - у їх сторону.
образ впливу:
"Дневной Дозор", - Фафнир
2. Пробираємось кудись проходами, підземельними сводами, хлопчики й дівчата (я - хлопчик, здається, 13-літній), але вже дорослі - в плані життя, при підтримці старших. Проходи між тонелями і підзмеллями відділені стінами - їх можна розрити/ поламати, якщо вони піщані; і водою - здається, підземна річка перетинає все підземелля, під високим сводом, осяяна світлом (звідкіля в підземеллі, де немає вікон назовні, синє світло? Ах, "ВК" ;)
Пливемо на човнах, пробираємось, слухаємо дорослих (щось типу пророцтва-напутства, весті-новості, як от від вусатого сухожильного дядечка, якого ми "відкопали" на черговому ході - за черговою стіною) - вони теж кудись ідуть. Це схоже на глобальне переселення - кожен своїми шляхами.
Підземелля лишилося те ж саме, але місце і дійові персонажі - інші (і якби це мало значення - сказав "і час", але все тут може вміститися і відбуватися в одному місці і часі - просто по різні боки підземелля).
іде атака теран (в світi Warh - Космодесант, але тут саме - теранн) на підземну базу Ельдар (не ельфи, але щось близько - такі ж злі і безпринципні - хіба що для своїх).
Те ж саме світло, вода, ми на уступі, на острові, тобто на чужій обжитій жілянці, гідній для бази, що впирається у бічний свод підземелля.
Дісталися по воді.
Одночасно з теранами штурмують чи то орки, что зергі (тираніди), яка-різниця(?) - червоні, або от-от мають напасти, а поки що просочуються маленькими групками, яких тут же розчавлюють могутні технологійно (але не кількісно - кожен солдат - на вагу золот) раси.
*
але поки що між силами був баланс - зараз вже змусили відступати ельдар - їх дуже мало залишилось.
я, хоча, наче був теран (свій бойовий клас - "чим я являюсь" - якою технікою, я не міг оприділити; єдине, я знаю що я головнокомандуючий, можливо - один із (атакує савєт генералів?), а тому битва протікає автоматично, майже без моєї участі, хоча я здатен командувати військами (раз я теран, то, по ідеї, за них і вболіваю..), але вирішую заступитися, вирівняти сили.
ЗА моєю звичною стратежною привичкою, я не дозволяю повністю знищувати ворога чи союзника - мені цікавий сам процес (???), а томуз легкістю прймаю будь-яку сторону, якщо незацікавлений в остаточному розгромі іншою (мені просто так - нецікаво).
ДА, я, мабуть, хотів щоб ми разом відбили атаку червоних - щоб усі сили повністю не ложились на нас (на мене), ставши на час друзями - невольними, автоматичними союзниками, залишаючись ворогами...
стою перед чорною ельдаркою. Очі червоні (це сенсори), як завжди, напружені, коса до пояса (знаєте...для асоціації: чона вимось нагадує Чорну Даму з Dungeon Keeper, тільки тут - більш роботизована, sci-fі-шні штучки-дрючки).
віддаю наказ своїм угрупуванням (здається, один робот схожий на бак для сміття, кілька солдат,..може, мілкий танк) перегрупуватись і чуть відступити - переміститись в іншу сторону, просто движняк "по ігровому полю".
Вона, ельдарка, юмору не розуміє і знищує блискавкою і сміттєвий бак, і солдат, і танчик серйозно піданила (ну, роботу-то, може, ще нічого, але ж солдат!)
не на шутку розізлився, приймаюсь нищити і ельдарку, і рештки ельдар, пробираючись вглиб вже відвойованих НАМИ територій. Що цікаво - нищу здвоєними електротоками, та ще й взмиваю у повітря (зверху продовжуючи нищити - несмертельно, але достатньо (стрічки-індикатори ліній здоров'я бачу), щоб з ними розібрадися найслабші загони) і приземляюсь на кам'яний щит - гірку - висотку, позиція. ПІд нею, як під містком - протікає вузенка річка, де відступають і обороняються, прикриваючи своїх, піхотні залишки ельдар.
варіації на тему Гензель і Гретель,
журнал Домашній ПК, стаття "Warhammer 40k: Dawn of War - 2" (саме - картинки), тут же лежав "під боком" - під ліжком.
3. Мій блог читають і уві сні!;) Якийсь користувач на букву х... (щось типу хoomer,а може й xibalba ), залишив вдячні коменти, з задоволенням любить читати мій блог (не цей, "справжній", а ту версію, що уві сні), типу, подобається що тут усього підряд ;) До речі, контент (і теги) дещо різниться від реальності. Наприклад, виявляється в мене є моя фотка 28.02-28.03, коли я тільки-но прибув з Литви (чому така дата? мабуть, підкреслено, що "стара" ;), там де я (розпатланий, у жовтій куртці, на фоні весняного лісу) стою з пістолетом на манер Дж. Бонду ;) БУло таке? - потрібно запам'ятати ;)
До речі, фон дуже білий. Ззовні він як і був - чорний (тому я дивуюсь, що там всього намішано, як когось може зацікавити), але в контексті розмов - коментів підкреслено білий і чистий.
stefan_blog ;)
А зранку, як завжди, о 9.00, прийнявся вибудовувати свою лінію реальності.
Яка, без різниці, чи станеться, чи ні ;)