про реальність досягнення ЧУДА, чуствую себе зараз як ТОДІ, больно уж зорі ясно світять
ЧУДО не потребує вашої ВІРИ, нею ви лише зодягаєте ЧУДО у приємлиму для вас форму,
ЧУДО не потребує вашої ЛЮБОВІ, нею ви лише відгороджуєтеся від нагальних потреб реальності,
ЧУДО не потребує вашої НАДІЇ, все, що треба - ви й так знаєте і відчуваєте, якщо тільки не боїтеся зізнатися самим собі.
* * *
ЧУДО хоче щоб ви лишень не були НАЇВНИМИ - у питанні довіри йому,
щоб попри все (і ЧУДО теж) залишалися людьми - бо це відповідає Вселенським Кармічним Законам, яким і ЧУДО підпадає
получається такий собі жорстокий тренер-трикстер, який, проте, піддає випробуванням з потреб вас виховати.
така-отака космічна любов
мабуть, саме цей рівень гри мене й влаштовує - бо, маючи щось досяжне, перестаєш заради нього рости в безкінечність.
а який смисл шляху, на кожній зупинці якого оази? Смисл і є у самому шляху - випробовувати себе на готовність досягти цілі, навіть, якщо самої цілі ніколи не буде досягнуто.*
ні до, ні після, ніколи. Але, може, "колись" - віра? або надія-знання? - цей шлях може бути оцінений.
Проте шлях легко обірвати, якщо ти переступиш розумну межу - гірше, ніж здатися на півдорозі - може бути лише втрата своєї Людськості, а, отже, попрання космічних законів.
а, все ж таки, не пам'ятаю що було рік тому по ходу шляху до станції "Дружби народів"(коли найбілш активно подумки спілкувався зі своїм Образом) - але, хоча на тому етапі відшибо пам'ять, э выдчуття що не здався, доки не скомандували відбій: "все, вже достатньо находився на сьогодні, чуда не буде, повертайся додому").
[Spoiler (click to open)]
* згадуться казка про Істину у романі (двох романаХ) Олеся Бердника "ХТО ТИ?", який, як і "Сталевий Алхімік,", як і "Хельсинг" аніме, як і "Сенсей-1" і "Перехрестя" - існує у двох варіантах - ранішній і пізнішій редакції. Добрався до "ХТО ТИ?" уже тільки в 2012-ом, після всьогою...
момент музики 7:59-8:27 просто сподобався:
You can watch this video on www.livejournal.com