(no subject)
Що цікаво, що відкрив (і, може, для цього варто було здуріти*?) - навіть у стані повного сп'яніння своєю волею і думками доля продовжує підкидувати сюрпризи, подарунки і випадковості, мовби, так сказати, веде.
Як от у опублікованому записі цитується фраза з одного мультфільма "ГДЕ ОН!?" (і з другого мультфільмі - "ВОТ ОН!") а через півмісяця мене перестріли якісь пацани на лавочці (думав, спецназівці, прямо як з книги, яку я читав - точніше, був упевнений, що ті самі), один з них несподівано почав горлати "Где он!? Где он!?" - я здивувався що мене зустрічають власною ж цитатою, хлопець в цей час повертівши головою і звернувши погляд на мене видав "ВОТ ОН!" (усе весело, просто компанія вулична всілася відпочити, а я гадав - закамуфльовані спец-оперативники, і саме до мене).
Потім - про що могла піти розмова з такими людьми, героями книги? Мене одразу зустріли питаннями чого мені нейметься, чому б мені не знайти роботу, завести сім'ю врешті-решт. Я в'яло виправдовувався, додавав щось на зразок "я не хотел вам мешать", бо думав що своєю блогерською діяльністью, може, перекрив (і взяв участь) у якихось глобальних потасовках.
Зрештою, на тому розійшлись, хлопець взяв книгу з моєї руки, прочитав: "Гумильов. Золотое Сердце Росії" (це я мав зустрітися з Мікаелою на цьому місці і взяв першу ліпшу книгу з бібліотеки до рук, думаючи їй подарувати). Чи залишив я книгу на лавці, чи віддав їм, вже не пам'ятаю.
Там ще поряд була молодиця з кривими зубами, щодо якої я підозрював що це медіум (ну, не може ж бути це сама авторка книги, що писала під псевдонімом!), щось в неї спитав "а ви тоже с ними?", вона ухсмінулася, промовила ухильно: "сами мы не местные..."
Загалом, досвід спілкування і взаємодії з таємною елітою пройшов вдало :)
Пізніше, дійшло що це могли бути просто мешканці району, по якому я 3 роки гуляв собак, але це вже дійшло після того як дізнався що конс'єржки будинку біля стадіону про мене знають - вважають дивним (ненормальним), що якийсь молодий хлопець три роки вештається з чужими Мікаелиними собаками.
а, може, варто було пережити цю Любовну реальність, щоб пізнати що таке щастя і знати, що кожен може жити в тому, що обирає і відчуває? ;)
Мінявся ж досвід перебування у світогляді і лаштунках оточуючого світу з роками.
Всі записи про період ходіння в іншій реальності (навіть думав було б добре видати це книгою) викладені під окремим тегом: рай.
Як от у опублікованому записі цитується фраза з одного мультфільма "ГДЕ ОН!?" (і з другого мультфільмі - "ВОТ ОН!") а через півмісяця мене перестріли якісь пацани на лавочці (думав, спецназівці, прямо як з книги, яку я читав - точніше, був упевнений, що ті самі), один з них несподівано почав горлати "Где он!? Где он!?" - я здивувався що мене зустрічають власною ж цитатою, хлопець в цей час повертівши головою і звернувши погляд на мене видав "ВОТ ОН!" (усе весело, просто компанія вулична всілася відпочити, а я гадав - закамуфльовані спец-оперативники, і саме до мене).
Потім - про що могла піти розмова з такими людьми, героями книги? Мене одразу зустріли питаннями чого мені нейметься, чому б мені не знайти роботу, завести сім'ю врешті-решт. Я в'яло виправдовувався, додавав щось на зразок "я не хотел вам мешать", бо думав що своєю блогерською діяльністью, може, перекрив (і взяв участь) у якихось глобальних потасовках.
Зрештою, на тому розійшлись, хлопець взяв книгу з моєї руки, прочитав: "Гумильов. Золотое Сердце Росії" (це я мав зустрітися з Мікаелою на цьому місці і взяв першу ліпшу книгу з бібліотеки до рук, думаючи їй подарувати). Чи залишив я книгу на лавці, чи віддав їм, вже не пам'ятаю.
Там ще поряд була молодиця з кривими зубами, щодо якої я підозрював що це медіум (ну, не може ж бути це сама авторка книги, що писала під псевдонімом!), щось в неї спитав "а ви тоже с ними?", вона ухсмінулася, промовила ухильно: "сами мы не местные..."
Загалом, досвід спілкування і взаємодії з таємною елітою пройшов вдало :)
Пізніше, дійшло що це могли бути просто мешканці району, по якому я 3 роки гуляв собак, але це вже дійшло після того як дізнався що конс'єржки будинку біля стадіону про мене знають - вважають дивним (ненормальним), що якийсь молодий хлопець три роки вештається з чужими Мікаелиними собаками.
а, може, варто було пережити цю Любовну реальність, щоб пізнати що таке щастя і знати, що кожен може жити в тому, що обирає і відчуває? ;)
Мінявся ж досвід перебування у світогляді і лаштунках оточуючого світу з роками.
Всі записи про період ходіння в іншій реальності (навіть думав було б добре видати це книгою) викладені під окремим тегом: рай.