(no subject)
чого й слід було очікувати - я живу, доки є аудиторія :)
навіть творю - ще зі школи, - під аудиторію :)
Ніч жахів. ( у першому варіанті - "Ніч нічних жахів", транскрипіція дослівний переклад "Night of Nighmarres", бо спрешу твір задумувався і писався на англіцікій мові, як продовження того брєду (теж діалог , "Ніч кіллерів", ще більше граматичних помилок на англійській, тільки там вбивають Джейн), який я виконав в якості домашнього завдання по англійській мові , приурочено до Хеллоуіну. Як виявилось, я переплутав домашні завдання у підручнику, але хлопцям (Ніч НІчних жахів") сподбалось
Жахливий пролог
Рік:2003. Місяць: Жовтень. Час:01.16
Місце: Якийсь забутий парк у Американському штаті.
Дійові особи: проживаючі у штатах українські підлітки, які разом зі своїми друзями з факультету вирішили влаштувати гулянку...
Розмова Жертв
Ольга.Привіт Олена! А що ти робиш тут в цю дивну ніч на цій вулиці...
Олена.Не знаю...Я просто загубилась в парку...
Ольга.Добре...Давай підемо разом додому...
Олена.Гм...
Джейн.Бу!!!
Ольга. А-А-А-А-А!
Олена.А-А-А-А-А!
Джейн.Та тихо! Це я!
Ольга.А-А-А-А-А!
Олена.А-А-А...Що!? Чому ти так налякала нас!!! І чому ти тут!?
Джейн.Вибачте...Я просто загубилась в парку і тоді побачила вас.
Олена.Я думаю, що ніхто нікого не повинен лякати цієї ночі...Бр-р-р...Щось тут вже дуже темно навкруги...
Ольга.Так...і куди всі люди подівалися..?
Джейн.Це просто тому, що Ніч жахів почалася...
Ольга і Олена.Що!?
Джейн.Так, я сказала правильно: "Ніч жахів".
Олена.Що це означає? Я нічого не розумію.
Джейн.Кожні дев'ять років вона настає... У цю ніч створіння з темряви прокидаються і полюють на людей.
Ольга.Ой ні-і-і! Нічого нас тут лякати усіма цими вигадками.
Олена.Так...тому давайте краще підемо додому...мені щось тут не подобається...
Джейн.Я кажу правду! І я вважаю, що ви повинні знати це!
Олена.Ти, мабуть, сьогодні вже десь перепила, в тебе щось із розумом...
Ольга.Так! І ще...А-А-А-А!!! Що то було?!
Олена.Що?! Де?!А-А-А!Що?!
Ольга.Там, щось...у деревах...наче гігантській кажан!
Джейн.Я ж казала, це правда!
Ольга.Ми всі, мабуть, з'їхали з глузду, мені не варто було сьогодні пити...
Джейн.Послухайте мене! Те, що я вам розкажу може врятувати ваші життя!
Ольга.(втомившись панікувати).Добре...говори, бо я себе щось погано почуваю...
Олена.Нам краще швидше піти додому...мені щось моторошно...
Джейн.Не знаю, що зараз з вами діється, але вам краще знати те, що я вам зараз розкажу. Окей?
Ольга.Якщо ти можеш пояснити що то було поміж дерев...
Джейн.Отже, я почну...
Кожні дев'ять років вампіри, зомбі та інші темні істоти прокидаються на пошуки людей. Мертві друзі приходять до своїх друзів щоб затягти їх в могилу, а вампіри ходять поміж нами, вичікуючи момент для нападу...
Ольга.Дарма я згодилась тебе слухати. Ти ,схоже, перечиталась ужастиків...
Джейн.Якщо ви хочете захистити себе , ви повинні запам'ятати, що ні в якому разі не можна говорити з мертвими. Також треба старатися не боятися- вони люблять коли їхні жертви відчувають страх.
Ольга.Не знаю, що з тобою трапилося, але ти не сповна розуму...стоп, Джейн...Я дійсно щось пригадую, що щось з тобою трапилося, тільки не можу згадати що...
Олена.Так... я теж щось пам’ятаю, здається... ой Джейн... ти ж вмерла два тижні назад...
Джейн.Так. І тепер ви теж помрете!!!
Олена.А-А-А-А-А-А-А-А!
Ольга.А-А-А-А-А-А-А-А!
з уривків на майбутнє:
В Олену з натовпу полетів стілець.
“Хай хоча б у серце попаде”,- встиг задиристо подумати зі свого жартуВасиль. Пролунав сліпий постріл і стіллець розтріскався у повітрі, однією ніжкою потрапивши у спокійно стоячого під стіною товстого байкера. Той мучительно зхопивська за серце і розсипався попелом, впустивши на підлогі маленькі окуляри та кружку пива.
-Зхопіть їх!- закричала Олена вже знайомі друзям слова і звідусіль до них потяглися пазурі та ікла. Катерина кувернулася по столам назад до вхідних, Олена невміло відкрила по ній стрілянину з пістолета*(марка). П’яти куверків стало достатньо щоб та повністю вичерпала обійму, прийшла в дикість, але спуститися вниз не наважилася.
цю штуку я написав під перший Хеллоуїн ще у школі 2002-ого ))
як позбутися аудиторії, або, радше, як знайти нову, щоб НАДИХАЛА? ) ) )
upd ще шматочок, оскільки любив писати "початками" і "кульмінаціями", на решту натхнення і "ресурсів" не набралося.
2005.01.11.-Чекайте..doc
-Чекайте, ми не повторимо сценарію моєї двічі спочилої подруги-невдахи!..- високопарно оголосила на стіни бару Олена. А потім вийняла з задньої кишені джинсів берету і переможно націлила її на Катерину,- спочатку ми вб‘ємо переможницю...
Вампіри її дружно підтримали.
-Такгхк!...Вб’ємо переможне-е-ецю!!!
Босфор задумливо закусила верхню губу.
* * *
з іншого ідеї-роману, що переплітається реаліми створінь-жахів з "Ніччю" а заодно з Shadow Demons із Age of Wonders (вони же - nighmarres з Magic:The gathering , вони в якомусь роді - кальмари і решта слизьких комахоїдних робостворінь з х/ф "Матриці")
"Вони можуть бути всюди. Перетворюють реальнысть, приносячи риси свого світу. Їхній світ-темнота і запустіння. Емоційний настрій-вбита депресія. При появленні, стіни блекотнішають, втрачають попереднє смислово-образне сприйняття, набирають характеру жорстокості, холодності, тупості або й просто безрадісності і взагалі усім своїм видом."
* * *
о, файл створений 19 травня 2004 р, хоча на бумажках міг бути записаний і в 2002-ому. я тоді доволі творчо і сексуально переживав реальність...
-І куди це ви зібрались?- пролунав десь зверху холодний насмішливий голос.
З темряви виплили якісь+ тіні і оточили друзів півкругом, перекривши дорогу назад. Наперед вийшла Моніка.
-Ви що, думали втікти?
Саша став наче громом вражений. Першим прокинувся Костя.
-Е-е...Моніко, нам зараз не до твоїх пропозицій...
-Ти так думаєш?- вона обворожительно блиснула зубами в усмішці.
-Ну-у-у. Може...
-Не сперечайся, ви в оточенні. І у вас є вибір- бути висосаними чи сосати самим.
-Перепрошую...у кого сосати?
Моніка зробила вигляд, що не почула.
-Приєднуйтесь до нас,-з пафосом промовила вона,- все одно у вас вже не залишається вибору...
Що погано, вона була права, їм нікуди не дітись. Костя оглянув вампірів навкол себе. Пробитися крізь стіну цих тінейджерів з дірками в шиї, не отримавши самому дірок, було неможливо.
-Не пручайтеся, а не то ми зробимо це силою. Але навіщо, якщо це можна отримати через насолоду -Моніка виставила на показ свою звабливу фігуру.
Костя вже був погодився, але Сашу якась глибинна сила не пускала зробити це.
-Ні!
Вирвавшися слова були якісь по ідіотському героїчними і в цій ситуації просто зайваими...
-Що ти сказав?
-Я звичайно згоден, - недовольно прошипів на друга Костя,- що ми зараз в повному лайні, але чи не можна хоча б...
-НІ!- стояв на своєму Саша, майже не намагаючись підключити мозок.
-Ну що-ж,- розчаровано зітхнула Моніка, невинно схиливши головку- у вас був вибір, умертвіть їх...
-Fucka-a-a-a-a!!!- прокричав Костя, перш ніж сірі руки дотягнулися до нього.
...Справа бризнула потоком кров. Одразу-ж вампір коло Саші впав з шматком дерева в грудях. Нападники з жахом стрепенулися. З поза дерев вистрибнула Катерина і возила одразу два кілки в вампірів.
-Хватайте її!- оскаженіло прикричала шокована Моніка.
Тим Часом Катерина нирула під руку вампірові, збила його з ніг і вбила ударом в грудну клітку. Одразу ж кувирнулась вперед і в стрибку мітко метнула кілок в іншого.
-Ловіть!-Саша і Костя спіймали кілки і кинулись у боротьбу .
-Я візьму на себе Моніку!- спідлоба кинув Костя.
Саша тим часом схопив найближчого вампіра і підніс кілок. Той схопив за горло кігтями і оскалився. Саша дав йому між ніг і ткнув кілком у голову. Від несподіваної болі одразу у двох у двох місцях, вампір з криком випустив шию. Саша поспіхом вийняв кілок з ока і вструмив його у груди.
Костя тим часом одним стрибком наблизився до Моніки. Та спробувала скритися , але він її схопив за ноги і повалив. Моніка почала відчайдушно пручатись, та Костя усім тілом міцно прижав її до асфальту.
-Шкода такі груди псувати...- промовив він і чорна кров фонтаном бризнула йому в лице.
-Костя ззаду!- він обернувся та вчасно відскочив назад від удару.
Катерина тут же ногою збила вампіра і вструмила кілок.
На мить дорогу знову заповнила тиша...
-Все, всі живі,- Катерина піднялася, обтираючи кров з обличчя.
-Ну і млядь...в мене немає слів...- похитуючись на ногах промовив Костя сам до себе.
-Так це правда...що ти справді мисливець на вампірів...-Сашкова щелепа знесилено повисла.
-Ну так...-вона обтерла червоні руки,- ну і що з того?
-Йобля!- Костя схопився за голову,- значить весь цей бред,-він роззирнувся,- те-е-еж пра-а-авда!
-Так...-спокійно відповіла Катерина,-зараз краще перевірте чи всі вони вдруге мертві,- вона махнула в сторону кривавого басейну з тілами.- а все інше я вам по дорозі розповім.
навіть творю - ще зі школи, - під аудиторію :)
Ніч жахів. ( у першому варіанті - "Ніч нічних жахів", транскрипіція дослівний переклад "Night of Nighmarres", бо спрешу твір задумувався і писався на англіцікій мові, як продовження того брєду (теж діалог , "Ніч кіллерів", ще більше граматичних помилок на англійській, тільки там вбивають Джейн), який я виконав в якості домашнього завдання по англійській мові , приурочено до Хеллоуіну. Як виявилось, я переплутав домашні завдання у підручнику, але хлопцям (Ніч НІчних жахів") сподбалось
Жахливий пролог
Рік:2003. Місяць: Жовтень. Час:01.16
Місце: Якийсь забутий парк у Американському штаті.
Дійові особи: проживаючі у штатах українські підлітки, які разом зі своїми друзями з факультету вирішили влаштувати гулянку...
Розмова Жертв
Ольга.Привіт Олена! А що ти робиш тут в цю дивну ніч на цій вулиці...
Олена.Не знаю...Я просто загубилась в парку...
Ольга.Добре...Давай підемо разом додому...
Олена.Гм...
Джейн.Бу!!!
Ольга. А-А-А-А-А!
Олена.А-А-А-А-А!
Джейн.Та тихо! Це я!
Ольга.А-А-А-А-А!
Олена.А-А-А...Що!? Чому ти так налякала нас!!! І чому ти тут!?
Джейн.Вибачте...Я просто загубилась в парку і тоді побачила вас.
Олена.Я думаю, що ніхто нікого не повинен лякати цієї ночі...Бр-р-р...Щось тут вже дуже темно навкруги...
Ольга.Так...і куди всі люди подівалися..?
Джейн.Це просто тому, що Ніч жахів почалася...
Ольга і Олена.Що!?
Джейн.Так, я сказала правильно: "Ніч жахів".
Олена.Що це означає? Я нічого не розумію.
Джейн.Кожні дев'ять років вона настає... У цю ніч створіння з темряви прокидаються і полюють на людей.
Ольга.Ой ні-і-і! Нічого нас тут лякати усіма цими вигадками.
Олена.Так...тому давайте краще підемо додому...мені щось тут не подобається...
Джейн.Я кажу правду! І я вважаю, що ви повинні знати це!
Олена.Ти, мабуть, сьогодні вже десь перепила, в тебе щось із розумом...
Ольга.Так! І ще...А-А-А-А!!! Що то було?!
Олена.Що?! Де?!А-А-А!Що?!
Ольга.Там, щось...у деревах...наче гігантській кажан!
Джейн.Я ж казала, це правда!
Ольга.Ми всі, мабуть, з'їхали з глузду, мені не варто було сьогодні пити...
Джейн.Послухайте мене! Те, що я вам розкажу може врятувати ваші життя!
Ольга.(втомившись панікувати).Добре...говори, бо я себе щось погано почуваю...
Олена.Нам краще швидше піти додому...мені щось моторошно...
Джейн.Не знаю, що зараз з вами діється, але вам краще знати те, що я вам зараз розкажу. Окей?
Ольга.Якщо ти можеш пояснити що то було поміж дерев...
Джейн.Отже, я почну...
Кожні дев'ять років вампіри, зомбі та інші темні істоти прокидаються на пошуки людей. Мертві друзі приходять до своїх друзів щоб затягти їх в могилу, а вампіри ходять поміж нами, вичікуючи момент для нападу...
Ольга.Дарма я згодилась тебе слухати. Ти ,схоже, перечиталась ужастиків...
Джейн.Якщо ви хочете захистити себе , ви повинні запам'ятати, що ні в якому разі не можна говорити з мертвими. Також треба старатися не боятися- вони люблять коли їхні жертви відчувають страх.
Ольга.Не знаю, що з тобою трапилося, але ти не сповна розуму...стоп, Джейн...Я дійсно щось пригадую, що щось з тобою трапилося, тільки не можу згадати що...
Олена.Так... я теж щось пам’ятаю, здається... ой Джейн... ти ж вмерла два тижні назад...
Джейн.Так. І тепер ви теж помрете!!!
Олена.А-А-А-А-А-А-А-А!
Ольга.А-А-А-А-А-А-А-А!
з уривків на майбутнє:
В Олену з натовпу полетів стілець.
“Хай хоча б у серце попаде”,- встиг задиристо подумати зі свого жартуВасиль. Пролунав сліпий постріл і стіллець розтріскався у повітрі, однією ніжкою потрапивши у спокійно стоячого під стіною товстого байкера. Той мучительно зхопивська за серце і розсипався попелом, впустивши на підлогі маленькі окуляри та кружку пива.
-Зхопіть їх!- закричала Олена вже знайомі друзям слова і звідусіль до них потяглися пазурі та ікла. Катерина кувернулася по столам назад до вхідних, Олена невміло відкрила по ній стрілянину з пістолета*(марка). П’яти куверків стало достатньо щоб та повністю вичерпала обійму, прийшла в дикість, але спуститися вниз не наважилася.
цю штуку я написав під перший Хеллоуїн ще у школі 2002-ого ))
як позбутися аудиторії, або, радше, як знайти нову, щоб НАДИХАЛА? ) ) )
upd ще шматочок, оскільки любив писати "початками" і "кульмінаціями", на решту натхнення і "ресурсів" не набралося.
2005.01.11.-Чекайте..doc
-Чекайте, ми не повторимо сценарію моєї двічі спочилої подруги-невдахи!..- високопарно оголосила на стіни бару Олена. А потім вийняла з задньої кишені джинсів берету і переможно націлила її на Катерину,- спочатку ми вб‘ємо переможницю...
Вампіри її дружно підтримали.
-Такгхк!...Вб’ємо переможне-е-ецю!!!
Босфор задумливо закусила верхню губу.
* * *
з іншого ідеї-роману, що переплітається реаліми створінь-жахів з "Ніччю" а заодно з Shadow Demons із Age of Wonders (вони же - nighmarres з Magic:The gathering , вони в якомусь роді - кальмари і решта слизьких комахоїдних робостворінь з х/ф "Матриці")
"Вони можуть бути всюди. Перетворюють реальнысть, приносячи риси свого світу. Їхній світ-темнота і запустіння. Емоційний настрій-вбита депресія. При появленні, стіни блекотнішають, втрачають попереднє смислово-образне сприйняття, набирають характеру жорстокості, холодності, тупості або й просто безрадісності і взагалі усім своїм видом."
* * *
о, файл створений 19 травня 2004 р, хоча на бумажках міг бути записаний і в 2002-ому. я тоді доволі творчо і сексуально переживав реальність...
-І куди це ви зібрались?- пролунав десь зверху холодний насмішливий голос.
З темряви виплили якісь+ тіні і оточили друзів півкругом, перекривши дорогу назад. Наперед вийшла Моніка.
-Ви що, думали втікти?
Саша став наче громом вражений. Першим прокинувся Костя.
-Е-е...Моніко, нам зараз не до твоїх пропозицій...
-Ти так думаєш?- вона обворожительно блиснула зубами в усмішці.
-Ну-у-у. Може...
-Не сперечайся, ви в оточенні. І у вас є вибір- бути висосаними чи сосати самим.
-Перепрошую...у кого сосати?
Моніка зробила вигляд, що не почула.
-Приєднуйтесь до нас,-з пафосом промовила вона,- все одно у вас вже не залишається вибору...
Що погано, вона була права, їм нікуди не дітись. Костя оглянув вампірів навкол себе. Пробитися крізь стіну цих тінейджерів з дірками в шиї, не отримавши самому дірок, було неможливо.
-Не пручайтеся, а не то ми зробимо це силою. Але навіщо, якщо це можна отримати через насолоду -Моніка виставила на показ свою звабливу фігуру.
Костя вже був погодився, але Сашу якась глибинна сила не пускала зробити це.
-Ні!
Вирвавшися слова були якісь по ідіотському героїчними і в цій ситуації просто зайваими...
-Що ти сказав?
-Я звичайно згоден, - недовольно прошипів на друга Костя,- що ми зараз в повному лайні, але чи не можна хоча б...
-НІ!- стояв на своєму Саша, майже не намагаючись підключити мозок.
-Ну що-ж,- розчаровано зітхнула Моніка, невинно схиливши головку- у вас був вибір, умертвіть їх...
-Fucka-a-a-a-a!!!- прокричав Костя, перш ніж сірі руки дотягнулися до нього.
...Справа бризнула потоком кров. Одразу-ж вампір коло Саші впав з шматком дерева в грудях. Нападники з жахом стрепенулися. З поза дерев вистрибнула Катерина і возила одразу два кілки в вампірів.
-Хватайте її!- оскаженіло прикричала шокована Моніка.
Тим Часом Катерина нирула під руку вампірові, збила його з ніг і вбила ударом в грудну клітку. Одразу ж кувирнулась вперед і в стрибку мітко метнула кілок в іншого.
-Ловіть!-Саша і Костя спіймали кілки і кинулись у боротьбу .
-Я візьму на себе Моніку!- спідлоба кинув Костя.
Саша тим часом схопив найближчого вампіра і підніс кілок. Той схопив за горло кігтями і оскалився. Саша дав йому між ніг і ткнув кілком у голову. Від несподіваної болі одразу у двох у двох місцях, вампір з криком випустив шию. Саша поспіхом вийняв кілок з ока і вструмив його у груди.
Костя тим часом одним стрибком наблизився до Моніки. Та спробувала скритися , але він її схопив за ноги і повалив. Моніка почала відчайдушно пручатись, та Костя усім тілом міцно прижав її до асфальту.
-Шкода такі груди псувати...- промовив він і чорна кров фонтаном бризнула йому в лице.
-Костя ззаду!- він обернувся та вчасно відскочив назад від удару.
Катерина тут же ногою збила вампіра і вструмила кілок.
На мить дорогу знову заповнила тиша...
-Все, всі живі,- Катерина піднялася, обтираючи кров з обличчя.
-Ну і млядь...в мене немає слів...- похитуючись на ногах промовив Костя сам до себе.
-Так це правда...що ти справді мисливець на вампірів...-Сашкова щелепа знесилено повисла.
-Ну так...-вона обтерла червоні руки,- ну і що з того?
-Йобля!- Костя схопився за голову,- значить весь цей бред,-він роззирнувся,- те-е-еж пра-а-авда!
-Так...-спокійно відповіла Катерина,-зараз краще перевірте чи всі вони вдруге мертві,- вона махнула в сторону кривавого басейну з тілами.- а все інше я вам по дорозі розповім.